Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура.

Естетична і художня діяльність, їх співвідношення і особливості.

Ця проблема і досі одна з найскладніших та дискусійних в естетиці. Погляди на неї, що висловлюються дослідниками, можна умовно згрупувати у такому вигляді.

Прихильники першої точки зору стверджують, що естетич­на та художня діяльність повністю збігаються. Проте (навіть у межах здорового глузду) зрозуміло, що не будь-який одяг або меблі можуть бути розцінені як творіння мистецтва, тобто не будь-який результат естетичної діяльності несе у собі художню інформацію, містить художню концепцію світу, але обов’язково має естетичний характер.

Прихильники другої точки зору вважають, що естетична та художня діяльність — це різні види діяльності, які не збігають­ся, а існують паралельно. Але і в історичній, і у повсякденній практиці естетична діяльність перетворюється в художню у своїх найдосконаліших формах. Існує і третя точка зору, сутність якої полягає у тому, що естетична діяльність ширша за художню, тому що її результа­том стають не тільки твори мистецтва, а й предмети побуту, засоби виробництва тощо. Однак художня діяльність не вичер­пується естетичним змістом, оскільки художня діяльність — це творчість не тільки за законами краси, але й за законами добра, справедливості тощо. Ця точка зору є найбільш доведеною, хоча потребує деяких уточнень: естетична діяльність і в її онтогене­тичному, і у філогенетичному планах передує художній; у ху­дожній діяльності естетична набуває свого вищого втілення; у художній діяльності закріплюються вищі досягнення й тенденції естетичної діяльності.

В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн — найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяль­ності за законами краси поза мистецтвом.

Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це про­ектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської жит­тєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими спожив­чими властивостями й естетичними якостями. Позначка дизай­ну — у цьому вузькому смислі — формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інфор­мація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-куль­турної сфери і т. ін.

Усередині кожного виду можлива також спеціалізація ди­зайну. Позначка проектування в дизайні — оптимізація функціо­нальних процесів життєдіяльності людини, підвищення естетич­ного рівня виробів і їх комплексів. Предметом проектування в дизайні є структура і якості форми предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів. Метод дизайну — принципові основи діяльності, що складаються еволюційно і виз­начають її позначку та категоріальний апарат, який задає мето­дичні підвалини проектування — засоби моделювання об’єкта і сукупність правил, що визначають послідовність і зміст етапів формотворення. Сучасні принципи дизайну — поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільно необхід­них якостей об’єкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність.

Здійснення ідеї створення цілісного об’єкта потребує глибо­кого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моде­лювання об’єкта, поєднує наукові принципи з художніми в про­ектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспіль­ної діяльності — це так званий соціальний дизайн.

Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика — наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування пред­метно-просторового середовища і складає науково-методичні основи дизайну.

Виникнення дизайну пов’язано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва при­звела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які виробля­лися промисловим способом.

У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, вражен­ня від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на роз­виток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі по­ступаються досягненням минулих сторіч. Таке ж ганебне виз­нання напрошується від зіставлення сучасних виробів з вироба­ми наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною присто­сованістю та доцільністю».

Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естети­ки. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється по­спішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешев­ше, у підсумку виявляється найдорожчим», — зафіксувавши у даному висловлюванні зв’язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже виникнення дизайну пов’язано з власне процесом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення ди­зайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: ко­рисності, зручності та краси.

Розробку даних принципів здійснив Г. Земпер, який у 1860— 1863 рр. написав працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або Практична естетика», де сформулював фунда­ментальний закон дизайну: форма предмета повинна залежати від його функції у людській практиці, матеріалу виготовлення та технології виробництва, а також визначатися рівнем соціаль­но-історичного розвитку суспільства.

У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що пов’язано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920 р. були створені перші організації, які спеціально зай­малися розробкою дизайнерських проблем — Всеросійські ху­дожньо-технічні майстерні. У 1962 р. був створений ВНДІТЕ — Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих підприємствах пра­цювали спеціальні художньо-конструкторські бюро. Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інсти­тут, нині — Харківська державна академія дизайну і мистецтв, яка є головним закладом підготовки дизайнерських кадрів Ук­раїни), де розпочалася підготовка фахівців такого профілю.

У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну:

Дизайн — це творча діяльність, метою якої є виявлення фор­мальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином — структурні та функціональні взаємозв’язки, які перетворюють вироби в єди­не ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника.

Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності.

Дизайн має власний предмет. Об’єктом дизайнерської діяль­ності є світ речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної техніки за законами краси та функціонування.

Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у фор­муванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини.

Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці — предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий метод проектування — художнє конструю­вання, і власну теорію — технічну естетику — науку, яка дослід­жує проблеми створення гармонійного предметного середовища.

Художнє конструювання як метод дизайну передбачає вису­нення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функці­ональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармоній­не, виразне стилістичне оформлення предмета.

Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє прак­тичне призначення; бути зручними та безпечними під час екс­плуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетич­но виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційно. Наприклад, історія розвитку ав­томобілебудування — це пошук форми, яка б найліпшим спо­собом втілювала ідею руху, швидкості, динаміки. Найбільше відпо­відає цій ідеї форма «витягнутої краплі», яку має сьогодні більшість автомобілів.

Для досягнення композиційної цілісності дизайнер викорис­товує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об’єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо.

Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створю­вати предмети промислового виробництва, які здатні «по-людсь­кому ставитися до людини», тобто були гідними посередника­ми між виробником та споживачем. Дизайн призначений здійснювати масову культурно-естетичну комунікацію, щоб пе­редати через предмети побуту, засоби виробництва, речі повсяк­денного використання певний тип естетичного смаку. Дизайн пов’язує в одне ціле матеріальну та духовну культуру суспіль­ства, забезпечуючи цілісність цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямів сьогодення ринкової діяльності дуже широ­ко використовує закони дизайну для створення цілісного пред­метного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якої но­вації у зміні предметного світу.

Отже, слід висунути тезу про схожість дизайну не тільки з технічною творчістю, з одного боку, але й з художньою творчі­стю — з іншого, при збереженні власної специфіки. Співвідно­шення дизайну, мистецтва технічної творчості, можна з’ясувати, проаналізувавши таку таблицю:

Параметри Мистецтво Дизайн Інженерна справа

 

Теорія Теорія різних видів мистец-тва, естетика Технічна естетика Теорія технічних дисциплін
Процес Художня творчість Художнє конструювання Інженерне конструювання
Фахівець Художник Художник-конструктор (дизайнер) Інженер-конструктор
Результат (продукт) Художні твори, що мають власну цінність Продукти дизайну — споживачі цінності масового попиту Конструкції, продукти техніки

У теорії дизайну з 1980-х років домінує ідея проектної куль­тури. Вона народилася в ХХ ст. із характерної для європейської культури Нового часу утопії подолання розриву між Красою і Корисністю. Проектна культура в ідеалі не розділяється на «мис­тецтво» і «техніку».

Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально пов’язана з системами управління, плануван­ня і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ май­бутнього об’єкта — речі, предметного середовища, системи діяль­ності, способу життя в цілому тощо.

Але крім характеристики інституціональної проектної діяль­ності проектна культура сучасності є відмінною стильовою ри­сою сучасного мислення, однією з найважливіших типологічних ознак сучасної культури майже у всіх основних її аспектах, по­в’язаних з творчою діяльністю людини. Впливу проектної куль­тури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини, її відношення до світу, до соціального і предметного середовища; у формах споживання і творчості також присутні риси проект­ного переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні бути створені внаслідок людської життєдіяльності.

Таке трактування проектної культури надає терміну «дизайн» широкого розуміння — як будь-якого прояву проектного мис­лення в сучасній культурі суспільства.

Отже, естетична діяльність у сукупності всіх видів та форм про­низує різні сфери людської діяльності, естетизує її, наближає до створення ідеалів краси, підносить саму суб’єктивність особистості.


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові поняття
  12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки




Переглядів: 763

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна характеристика категорій естетики. | Генеза і соціальна сутність мистецтва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.