Аудиторські докази: поняття та процедури отримання

Термін «Аудиторські докази» означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту.

Отримані аудитором дані дозволяють робити висновки про стан об’єкта перевірки із допустимою величиною ризику відносно повноти підтвердження достовірності даних.

Аудиторські докази повинні задовольняти таким вимогам:

1. Достатність;

2. Доречність;

3. Достовірність.

Достатність – це повнота отриманої інформації, яка характеризує зміст чи стан об’єкта аудита.

Достовірність аудиторських свідчень підтверджують результати, які отримані під час документального або фактичного контролю. Вибір прийомів отримання доказів залежить від специфіки об’єкта аудита.

Доречність – інформація, яку використовує аудитор, має бути отримана вчасно і повинна дозволити йому зробити обґрунтований висновок стосовно балансу.

Надійність – це якість інформації, яка забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок і виправлень, відображає належну інформацію. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання – внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.

Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства.

Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і якщо вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може отримати сумарний розмір довіри, вищий, ніж той, що був би отриманий за різними позиціями аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, коли аудиторські докази, одержані з одного джерела й не відповідають тим, що одержані з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невідповідності.

Класифікація аудиторських доказів:

1. Залежно від способу отримання:

- прямі докази (первинні) – це об’єктивна і повна характеристика об’єкта, отримана в результаті проведення аудитором незалежних процедур перевірки стану об’єкта контролю;

- непрямі докази (вторинні) – це дані внутрішнього контролю , інформація, що надійшла від адміністрації, третіх осіб.

2. За носіями інформації :

- документальні;

- усні.

3.За доказовим значенням документи, що перевіряються , поділяються на:

- первинні документи;

- облікові записи (регістри);

- головна книга;

- бухгалтерська звітність;

- плани , кошториси, калькуляції;

- матеріали перевірок і ревізій;

- матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;

- дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю;

- неофіційні та допоміжні документи.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування й підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бухгалтерських реєстрів, документів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів і документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру й джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства.

Спостереження.Цей процес полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за підрахунком товарно - матеріальних запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.

Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджувальні аудиторські докази.

Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом спілкування з боржниками підприємства.

Підрахунокполягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, уключаючи підсумкове дослідження відхилень та взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.

Алгоритм одержання аудиторських доказів наведено на рисунку 6.1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6: АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ ТА РОБОЧІ ДОКУМЕНТИ АУДИТОРА	\|	Поняття помилок і шахрайства, причини їх виникнення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.