Тема 6: АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ ТА РОБОЧІ ДОКУМЕНТИ АУДИТОРА

Відтепер діти можуть особисто звертатися зі скаргою до ООН у випадку порушення їхніх прав. Відповідний додаток до Конвенції ООН з прав дитини 28 лютого 2012р. в Женеві підписала низка країн.

Права дітей закріплені у відповідній Конвенції ООН від 1989-го року. Однак цей документ досі залишався єдиним серед правозахисних конвенцій, який не передбачав індивідуального звернення. Тепер усе має змінитися.18 країн підписали в Женеві додатковий протокол, який надає дітям право особисто подавати скарги до Об'єднаних Націй. Допомагати їм у цьому дозволено гуманітарним організаціями. Експерти ООН мають перевіряти відповідні скарги й у разі потреби відстоювати їхні права перед національними урядами.

Міжнародна організація «National Coalition», в якій об'єдналися понад 100 дитячих правозахисних організацій, привітала підписання додаткового протоколу. Правозахисники наголосили також на важливості надання дітям і підліткам достатньої допомоги, якщо вони забажають подати скаргу.

Правове забезпечення дотримання прав і свобод людини.

У загальній системі права Європейського Союзу питання про забезпечення дотримання прав і свобод людини уявляється як питання основного значення. Таке судження обумовлене тим, що вирішення цього питання почало формуватися раніше від появи і вирішення інших правових проблем, і з огляду на обставини, що складалися, на їх вирішення так чи інакше впливало вирішення проблем забезпечення прав і свобод громадянина. 4 листопада 1950 р. у Римі була прийнята Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Уряди держав, що підписали цю Конвенцію, були членами Ради Європи, створеної у травні 1949 р. Основна мета цієї європейської організації, як це випливає зі ст. 1 її Статуту, формувалася як «досягнення єднання між її членами для збереження і втілення в життя ідеалів і принципів, що є їх загальним надбанням, а також сприяння їх економічному і соціальному прогресу».

З огляду на це в преамбулі Римської конвенції 1950 р. підкреслювалося, що досягненню загального більшого об'єднання між учасниками Конвенції буде сприяти дотримання і подальше здійснення прав і основних свобод людини. Далі в Преамбулі зазначалося, що учасники Конвенції сповнені рішучості дотримуватись єдиних думок і мають спільну спадщину в політичних традиціях, ідеалах, свободі та верховенстві права зробити перші кроки для забезпечення колективного здійснення відомих прав, проголошених у Загальній декларації (Г.Л. - Загальної декларації прав людини 194Х p.).

Таким чином, цілі, проголошені учасниками Римської конвенції про захист прав і основних свобод людини, з урахуванням того, що ці учасники в результаті стали основними первинними учасниками Римського договору 1957 p., уявляються, якщо можна так висловитися, певною правовою основою формування найважливіших принципів права Європейського Союзу.

Аналіз основних положень першого розділу Римської конвенції 1950 р. підтверджує це. В основі лежать вимоги Загальної декларації прав людини 1948 p., і зокрема підкреслюється, що право людини на життя, честь і гідність захищаються законом, забороняється примусова праця. Воля й особиста недоторканність, а також свобода думки, совісті та релігії зведені в ранг вищих демократичних цінностей.

Одночасно з проголошенням цих та інших прав і свобод, у Римській конвенції 1950 р. звертається особлива увага (і це варто підкреслити) на створення дійового механізму реалізації проголошуваних прав і свобод людини. Про це свідчать положення ст. 6, що визначає «Право на справедливість судового розгляду», ст. 13 – «Право на ефективний засіб правого захисту», а також ст. 14 – «Заборони дискримінації».

Цей механізм був істотно підкріплений створенням при Європейському Союзі Європейської комісії з прав людини і Європейського суду з прав людини. Ці органи виявили себе як дуже дієві й ефективні в питаннях захисту прав і свобод людини на всьому правовому просторі Європейського Союзу, що значною мірою сприяє зміцненню і розвитку правопорядку в цьому Союзі взагалі, і його права, зокрема.

План

1.1 Аудиторські докази: поняття та процедури отримання.

1.2 Поняття помилок і шахрайства, причини їх виникнення.

1.3 Суттєвість помилок в аудиті.

1.4 Поняття та класифікація робочих документів аудитора.

1.5 Організація ведення робочих документів аудитора.

Література

1. МСА 240 «Помилки і шахрайство».

2. МСА 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту».

3. МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».

4. МСА 450 «Оцінка викривлень, ідентифікованих під час аудиту».

5. МСА 230 «Аудиторська документація».

6. Белуха, Н. Т. Аудит: учебник / Н.Т. Белуха. – К.: «Знання», КОО,2000.– С.716– 719.

7. Давидов, Г. М. Аудит: навч. посіб. /Г.М. Давидов. –К.: Т– во «Знання», КОО, 2001.– С.46– 50.

8. Шафоростов О. Существенность по МСА 320: что, как и зачем / О. Шафоростов // Аудитор України, 2011. – № 6(189). – С. 32 – 36.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародно-правові стандарти прав людини та законодавство України.	\|	Аудиторські докази: поняття та процедури отримання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.