Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога

До моральних вимірів спілкування належать толерантність, повага, співчуття, милосердя, любов[10, с.328-358].

Повага- таке ставлення до людини, яке реалізує на практиці (у діях, у поведінці) визнання людської гідності іншого.

Поважати - утверджувати ціннісний статус іншого. Близьким до поняття «повага» є поняття «пошана» та «самоповага». Високий рівень самоповаги людини - це той бар'єр, проти якого безсиле будь-яке побутове чи адміністративне хамство.

Для психолога важливо поважати і самого себе, і клієнта.

Співчуття (емпатія, співпереживання)- екзистенційно-мо-ральна парадигма входження у світ внутрішніх переживань іншого. Люди, здатні до співчуття, реагують на зміни у внутрішньому світі інших людей, «заражаються» їх самопочуттям.

Милосердя- діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу. Милосердя - висока етична цінність, вільне дарування іншому можливостей буття та самореалізації.

Складність милосердя в тому, що, допомагаючи іншому, потрібно залишатися собою. Милосердя повинно поєднуватися з толерантністю та повагою. Здатність до милосердя - прояв морального здоров'я особистості.

Любов.М.Бубер говорив: «Любов - відповідальність Я за Ти».

Толерантність(від лат. Іоіего - несу, витримую, терплю) -«чин терплячої стриманості в присутності чого-небудь, що не по-любляється або не схвалюється... Вона передбачає існування того, що не вважається неприйнятним або злим». Е.Кренстон пише: «Толерувати - значить спершу засудити, а потім миритися... з тим, що засуджується» [10, с.331].

Бути толерантним — означає терпіти, витримувати іншого таким, яким він є, визнавати за ним право жити, мислити й чинити по-своєму [14, с.329-330].

Для того, щоб повноцінно спілкуватися, люди повинні вміти співіснувати один з одним, миритися з неминучими розбіжностями поглядів, орієнтацій, стилів життя.

Вимоги толерантності, здавалося б, елементарні. «Тільки» толерантність нас у жодному відношенні цілком задовольнити не може: як правило, людям замало того, що їх тільки «терплять», і вони прагнуть до більш змістовних домінант спілкування. Абстрактність толерантності пов'язана зі змістовою нерозвиненістю її етичних перспектив, з двозначністю її висновків щодо самого процесу спілкування, суперечністю, пов'язаною з її практичним застосуванням і

визначенням принципових меж спілкування.

Інтелігентність- певна моральна позиція, опозиційність усьому антигуманному, небайдужість до всього, що відбувається у суспільстві; розвинуте почуття обов'язку перед своїм народом, суспільством, яке лежить в основі такої важливої якості, як

скромність.

Найстрашніший гріх для освіченої людини, та ще й з вищою гуманітарною освітою, - це соціальна, моральна байдужість, а для психолога - це перша ознака професійної неспроможності, адже він, за родом своєї діяльності, як раз і повинен допомагати людині самовизначатися у суспільстві та в складному ціннісно-смисловому

просторі культури.

Тому важливою проблемою для самих психологів є усвідомлення реальної небезпеки стати «професійним дурнем», тобто ризик перетворитися в освічених спеціалістів, які розуміються в різних екзотичних концепціях особистісного розвитку, знають багато розумних і таких, що важко вимовляються слів, і т.д., але не вміють (чи бояться) використовувати все це для допомоги людині у справжньому особистісному та професійному самовизначенні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога	\|	Культура спілкування та етикет психолога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.