Розрив внутрішньої бокової зв'язки

Механізм травми. Повний розрив внутрішньої бокової зв'язки виникає в момент, коли при зігнутому коліні і фіксованій стопі або гомілці настає різка абдукція гомілки, а стегно ротується всередину.

Клініка, діагностика. Локальний біль, набряклість і гематома відповідають області ушкодження. Незабаром після травми в суглобі накопичується в більшій чи меншій кількості кров, змішана з реактивним випотом. Суглоб збільшується в обсязі, визначається балотування надколінника. Спостерігається зовнішній люфт гомілки.

Лікування. Свіжі розриви лікують гіпсовою пов'язкою гомілки, що фіксує гомілковостопний і колінний суглоби з деяким приведенням. Якщо має місце гемартроз, тоді заздалегідь проводиться пункція колінного суглоба, суглобова порожнина промивається 0,5% розчином новокаїну до світлої рідини і в неї вводиться 20мл 2% розчину новокаїну, гіпсову пов'язку знімають через 5-8 тижнів і призначають ЛФК, масаж, фiзiотерапевтичні процедури. При застарілих пошкодженнях показана операція: ауто- або аллопластика зв'язки. Працездатність відновлюється через 10-12 тижнів.

Розрив зовнішньої бокової зв'язки

Механізм травми є зворотним розриву внутрішньої бокової зв'язки при аддукцiї гомілки. Інколи це ушкодження супроводжується розтягом, рідше - розривом малогомілкового нерву.

Клініка, діагностика. Дзеркальне відображення такої при ушкодженні внутрішньої бокової зв'язки.

Лікування консервативне при свіжих пошкодженнях і оперативне при застарілих. Терміни іммобілізації - 5-8 тижнів, непрацездатності - 10-12 тижнів.

Пошкодження хрестоподібних зв'язок

Пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки спостерігається значно частіше, ніж задньої.

Розриви хрестоподібних зв'язок часто поєднуються з іншими пошкодженнями колінного суглоба (пошкодження меніска, внутрішньої бокової зв'язки).

Механізм травми - насильна абдукція і ротація гомілки.

Клініка, діагностика. В гострому періоді пошкодження хрестоподібної зв'язки маскується гемартрозом і синовiїтом колінного суглоба, периартикулярним крововиливом та набряком.

Після затихання гострих травматичних явищ у хворого залишається нестійкість і невпевненість при ході. Особливо тяжко підійматися сходами. Присідання на одній нозі неможливе. При розриві передньої хрестоподібної зв'язки гомілка часто зміщується допереду, а при розриві задньої хрестоподібної зв'язки – дозаду. Ці підвивихи можуть супроводжуватися рецидивом випоту в колінному суглобі.

Найбільш цінним симптомом розриву хрестоподібної зв'язки є так званий симптом "висувної шухляди". Для цього необхідно розслабити м'язи стегна, зігнувши коліно хворого до прямого кута. При розриві передньої хрестоподібної зв'язки гомілку можна легко висунути допереду по відношенню до стегна, а при розриві задньої хрестоподібної зв'язки - дозаду.

Лікування. При свіжих розривах хрестоподібної зв'язки на кінцівку накладається гіпсовий тутор терміном на 7-8 тижнів. Через 10 -12 днів дозволяється хода за допомогою милиць з навантаженням на ногу. Після зняття пов'язки призначають дозовані рухи в колінному суглобі, фiзiотерапевтичні процедури і масаж. Працездатність відновлюється через 10-12 тижнів після травми. Оперативне лікування проводиться при відриві міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки, неспроможності зв'язкового апарату після консервативного лікування.

Методів пластичної реконструкції зв'язочного апарату багато, частіше застосовується аутопластика за допомогою трансплантата широкої фасції стегна (за Грековим), сухожилку напівсухожилкового м'язу (за Едвардсом), середньої порції власної зв’язки надколінника, а також аллопластика хрестоподібних і бокових зв'язок, сухожилковими аллотрансплантатами. Операцію проводять медіальним парапателярним розтином або за Пайром. Після ревізії суглоба свердлом роблять отвори в напрямі природного ходу хрестоподібних зв'язок. Через отвори проводять аллосухожилки і заклинюють кістковим аллоштифтом в каналі.

Сьогдні при лікуванні пошкоджень хрестоподібної зв’язки використовують артроскопічні методики та аутотрансплантати «кістка-сухожилок-кістка» (фрагмент надколінника- середня порція власної зв’язки наколінника-горбистість великогомілкової кістки), або так звану «семі-техніку» з використанням сухожилку напівсухожилкового м'язу. Іммобілізація в післяопераційному періоді після пластики зв'язок - 6 тижнів, після цього підключають фізіофункціональне лікування.

Працездатність відновлюється через 2,5-3 місяця після операції.

Порушення осі колінного суглобу

Розрізняють зміни конструкційної осі нижньої кінцівки в фронтальній площі (genu valgum - відхилення осі великогомілкової кістки від осі стегнової дозовні; genu varum - відхилення осі великогомілкової кістки від осі стегнової досередини), в сагітальній площині (genu flexum - згинання гомілки по відношенню до стегна, genu recurvatum - перерозгинання гомілки по відношенню до стегна), або в обох площинах одночасно (genu laterocruratum - зовнішня ротація гомілки, що часто поєднується з genu valgum; genu mediocratatum внутрішня ротація гомілки, часто поєднується з genu varum). Ступінь деформації точніше всього можна встановити за рентгенограмою у відповідній проекції. Лікування включає зміцнення м'язів (ЛФК, масаж), носіння взуття з вкладкою, за необхідності використовують коригуючи ортопедичні апарати та нічні шини.

Оперативне лікування включає коригуючі остеотомії найбільш зміненої кістки (частіше це великогомілкова кістка).

УШКОДЖЕННЯ КІСТОК ГОМІЛКИ ТА ГОМІЛКОВОСТОПНОГО СУГЛОБА

Діафізарні переломи гомілки

Розрізняють переломи верхньої, середньої і нижньої третини.

Механізм травми здебільшого прямий в результаті удару, рідше - ротаційний, характерний для спіральних переломів.

Клініка, діагностика. Клінічна картина типова для переломів довгих трубчатих кісток. Характерний локальний набряк, гематома, біль, деформація, патологічна рухомість, крепітація. Обов'язкова оцінка стану периферичної іннервації і кровообігу. Рентгенографія в двох проекціях уточнює характер, локалізацію перелому і вид зміщення уламків.

Лікування - консервативне (фіксаційним методом при репонованих поперечних переломах, екстензійним методом при уламкових переломах) і оперативне (черезкістковий остеосинтез, або стабільно-функціональний накістковий та інтрамедулярний блокуючий остеосинтез). При відкритих переломах оптимальним методом є черезкістковий остеосинтез.

Працездатність відновлюється через 4-6 місяців

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пошкодження менісків	\|	Переломи кісточок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.