МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
He put back his terrible face and sniffed, his slit like nostrils widening.“I smell guilt,” he said. “There is a stench or guilt upon the air. A second shiver ran around the circle, as though each member of it longed, but did not dare to step back from him. “I see you all, whole and healthy, with your powers intact—such prompt appearances! and I ask myself… why did this band of wizards never come to the aid of their master, to whom they swore eternal loyalty?” No one spoke. No one moved except Wormtail, who was upon the ground, still sobbing over his bleeding arm. “And I answer myself,” whispered Voldemort, “they must have believed me broken, they thought I was gone. They slipped back among my enemies, and they pleaded innocence, and ignorance, and bewitchment… “And then I ask myself, but how could they have believed I would not rise again? They, who knew the steps I took, long ago, to guard myself against mortal death? They, who had seen proofs of the immensity of my power in the times when I was mightier than any wizard living? “And I answer myself, perhaps they believed a still greater power could exist, one that could vanquish even Lord Voldemort… perhaps they now pay allegiance to another… perhaps that champion of commoners, of Mudbloods and Muggles, Albus Dumbledore?” At the mention of Dumbledore’s name, the members of the circle stirred, and some muttered and shook their heads. Voldemort ignored them. “It is a disappointment to me… I confess myself disappointed…” One of the men suddenly flung himself forward, breaking the circle. Trembling from head to foot, he collapsed at Voldemort’s feet. “Master!” he shrieked, “Master, forgive me! Forgive us all!” Voldemort began to laugh. He raised his wand. “Crucio!” The Death Eater on the ground writhed and shrieked; Harry was sure the sound must carry to the houses around… Let the police come, he thought desperately… anyone… anything… Voldemort raised his wand. The tortured Death Eater lay flat upon the ground, gasping. “Get up, Avery,” said Voldemort softly. “Stand up. You ask for forgiveness? I do not forgive. I do not forget. Thirteen long years… I want thirteen years’ repayment before I forgive you. Wormtail here has paid some of his debt already, have you not, Wormtail?” He looked down at Wormtail, who continued to sob. “You returned to me, not out of loyalty, but out of fear of your old friends. You deserve this pain, Wormtail. You know that, don’t you?” “Yes, Master,” moaned Wormtail, “please, Master… please…” “Yet you helped return me to my body,” said Voldemort coolly, watching Wormtail sob on the ground. “Worthless and traitorous as you are, you helped me… and Lord Voldemort rewards his helpers…” Voldemort raised his wand again and whirled it through the air. A streak of what looked like molten silver hung shining in the wand’s wake. Momentarily shapeless, it writhed and then formed itself into a gleaming replica of a human hand, bright as moonlight, which soared downward and fixed itself upon Wormtails bleeding wrist. Wormtail’s sobbing stopped abruptly. His breathing harsh and ragged, he raised his head and stared in disbelief at the silver hand, now attached seamlessly to his arm, as though he were wearing a dazzling glove. He flexed the shining fingers, then, trembling, picked up a small twig on the ground and crushed it into powder. “My Lord,” he whispered. “Master… it is beautiful… thank you… thank you…” Читайте також:
|
||||||||
|