Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



A tinkling doorbell rang and both mistress and elf jumped.

“Quick, quick, he’s here, Hokey!” cried Hepzibah and the elf scurried out of the room, which was so crammed with objects that it was difficult to see how anybody could navigate their way across it without knocking over at least a dozen things: There were cabinets full of little lacquered boxes, cases full of gold-embossed books, shelves of orbs and celestial globes, and many flourishing potted plants in brass containers. In fact, the room looked like a cross between a magical antique shop and a conservatory.

The house-elf returned within minutes, followed by a tall young man Harry had no difficulty whatsoever in recognizing as Voldemort. He was plainly dressed in a black suit; his hair was a little longer than it had been at school and his cheeks were hollowed, but all of this suited him; he looked more handsome than ever. He picked his way through the cramped room with an air that showed he had visited many times before and bowed low over Hepzibah’s fat little hand, brushing it with his lips.

“I brought you flowers,” he said quietly, producing a bunch of roses from nowhere.

“You naughty boy, you shouldn’t have!” squealed old Hepzibah, though Harry noticed that she had an empty vase standing ready on the nearest little table. “You do spoil this old lady, Tom… Sit down, sit down… Where’s Hokey? Ah…”

The house-elf had come dashing back into the room carrying a tray of little cakes, which she set at her mistress’s elbow.

“Help yourself, Tom,” said Hepzibah, “I know how you love my cakes. Now, how are you? You look pale. They overwork you at that shop, I’ve said it a hundred times…”


Читайте також:

  1. Semantically completely (doorbell)
  2. The clanging doorbell rang again. Everyone looked at Mrs. Weasley.
  3. The doorbell rang. Harry hesitated, then headed back out of his room and downstairs. It was too much to expect Hestia and Dedalus to cope with the Dursleys on their own.
  4. The tiny elf trotted into the room, his shaking finger pointing at his old mistress.




Переглядів: 524

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Harry felt slightly uncomfortable at these words, for this was exactly how he felt about Hogwarts too. | Voldemort smiled mechanically and Hepzibah simpered.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.