МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||
They all looked over at Mrs. Weasley. She was trying to talk to Madame Delacour while glancing repeatedly at the gate.“I think we’d better start without Arthur,” she called to the garden at large after a moment or two. “He must have been held up at—oh!” They all saw it at the same time: a streak of light that came flying across the yard and onto the table, where it resolved itself into a bright silver weasel, which stood on its hind legs and spoke with Mr. Weasley’s voice. “Minister of Magic coming with me.” The Patronus dissolved into thin air, leaving Fleur’s family peering in astonishment at the place where it had vanished. “We shouldn’t be here,” said Lupin at once. “Harry—I’m sorry—I’ll explain some other time—” He seized Tonks’s wrist and pulled her away; they reached the fence, climbed over it, and vanished from sight. Mrs. Weasley looked bewildered. “The Minister—but why—? I don’t understand—” But there was no time to discuss the matter; a second later, Mr. Weasley had appeared out of thin air at the gate, accompanied by Rufus Scrimgeour, instantly recognizable by his mane of grizzled hair. The two newcomers marched across the yard toward the garden and the lantern-lit table, where everybody sat in silence, watching them draw closer. As Scrimgeour came within range of the lantern light, Harry saw that he looked much older than the last time that had met, scraggy and grim. “Sorry to intrude,” said Scrimgeour, as he limped to a halt before the table. “Especially as I can see that I am gate-crashing a party.” His eyes lingered for a moment on the giant Snitch cake. “Many happy returns.” “Thanks,” said Harry. “I require a private word with you,” Scrimgeour went on. “Also with Mr. Ronald Weasley and Miss Hermione Granger.” “Us?” said Ron, sounding surprised. “Why us?” “I shall tell you that when we are somewhere more private,” said Scrimgeour. “Is there such a place?” he demanded of Mr. Weasley. “Yes, of course,” said Mr. Weasley, who looked nervous. “The, er, sitting room, why don’t you use that?” “You can lead the way,” Scrimgeour said to Ron. “There will be no need for you to accompany us, Arthur.” Harry saw Mr. Weasley exchange a worried look with Mrs. Weasley as he, Ron, and Hermione stood up. As they led the way back to the house in silence, Harry knew that the other two were thinking the same as he was; Scrimgeour must, somehow, had learned that the three of them were planning to drop out of Hogwarts. Scrimgeour did not speak as they all passed through the messed kitchen and into the Burrow’s sitting room. Although the garden had been full of soft golden evening light, it was already dark in here; Harry flicked his wand at the oil lamps as he entered and they illuminated the shabby but cozy room. Scrimgeour sat himself in the sagging armchair that Mr. Weasley normally occupied, leaving Harry, Ron, and Hermione to squeeze side by side onto the sofa. Once they had done so, Scrimgeour spoke. “I have some questions for the three of you, and I think it will be best if we do it individually. If you two”—he pointed at Harry and Hermione—“can wait upstairs, I will start with Ronald.” “We’re not going anywhere,” said Harry, while Hermione nodded vigorously. “You can speak to us together, or not at all.” Читайте також:
|
|||
|