• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Баклажани

Біологічні особливості.Баклажани–одна з теплолюбних однорічнихтрав’янистих рослин родини пасльонових. Коренева система стрижнева, в молодому віці слабка, у дорослих рослин дуже розвинута, проникає на гли-бину до 1,0 -1,5 м. Найбільш діяльна її частина розташована у верхньому шарі на глибині 20-30 см. Вона надзвичайно чутлива до нестачі в ґрунті вологи, повітря і поживних речовин.

Баклажани вимогливіші до тепла ніж перець. Мінімальна температура проростання насіння – +13 ° С, оптимальна +25 - 30 С, при якій сходи з’являються на 8 - 12-й день. При сівбі у холодний ґрунт (до +10 °С) спосте-рігаються випадки загибелі сходів. Найкраще ростуть і розвиваються бакла-жани при температурі +27 - 27 °С. Особливо вимоглива до тепла ця культура в розсадний період. Жарка і суха погода викликає опадання квіток і зав’язей.

Баклажани – вологолюбна культура. В більшості районів товарного ово-чівництва їх вирощують тільки на зрошуваних землях. При недостатньому забезпеченні вологою знижується утворення репродуктивних органів, підви-щується опадання бутонів, квіток і зав’язей.

Рослини баклажанів вимогливі до світла, не переносять затінення, загу-щення в посівах, позитивно реагують на коротку тривалість дня. Недостатня освітленість затримує їх ріст. Тому дуже важливо в посівах створювати оп-тимальну густоту рослин.

Залежно від господарського призначення і скоростиглості сорти і гібри-ди баклажанів поділяють на ранньостиглі (до 115 днів); середньостиглі (116-130 дні); середньопізні (131-150 дні) та пізньостиглі (більше 150 дні).

Схема посадки.При вирощуванні баклажанів на краплинному зрошеннізастосовують схему садіння 90+50×(25-30) см (рис. 6.5а), при цьому кількість рослин на 1 га складає 48 - 57 тисяч. Застосовують також схему 70×25 - 30 см (рис. 6.5б), при тій же кількості рослин на гектарі.

Рис. 6.5. Схема посадки баклажанів

Догляд за рослинамиполягає в систематичному розпушуванні між-рядь, зрошенні, фертигації, боротьбі з бур’янами, шкідниками і хворобами. Враховуючи підвищену вимогливість баклажан до тепла, всі технологічні операції, особливо до зав’язування плодів, повинні сприяти кращому прогрі-ванню ґрунту. Тому в першу чергу необхідно якісно і своєчасно проводити міжрядний обробіток.

Зрошенняпозитивно впливає на якість плодів баклажанів,підвищуючиїх товарність, біохімічний склад і середню масу . Оптимальні умови для росту і розвитку рослин баклажанів складаються при передполивній вологості ґру-нту в межах 80 - 75 % НВ. В період від висаджування до зав’язування плодів вологість ґрунту підтримують не нижче 75 % НВ. Так як інтенсивність сума-рного водоспоживання баклажанів в цей період невисока – поливи здійсню-ють рідко, нормою 80 - 90 м ³/га. При такій поливній нормі одним поливним трубопроводом, розміщеним посередині стрічки, ґрунт зволожується на гли-бину 30 см, утворюючи смугу шириною 50 см.

Найбільша інтенсивність водоспоживання баклажанів спостерігається у період зав’язування плодів – початок плодоношення. В цей період вологість ґрунту в шарі 0-40 см підтримують не нижче 80 % НВ. Ширина смуги зволо-ження близько 60 см. Величина поливної норми складає 100-110 м³/га. Поли-ви проводять частіше, ніж у перший період вегетації.

У період плодоношення, у зв’язку із зменшенням інтенсивності сумар-ного випаровування, поливи необхідно проводити рідше при тій же поливній нормі.

Удобрення.Рослини баклажанів вимогливіші до вмісту поживних речо-вин в ґрунті ніж перець. Азот, внесений при підживленнях, краще використо-вується для формування врожаю, ніж азот основного удобрення. При нестачі фосфору в ґрунті ріст баклажанів припиняється, тому він необхідний росли-нам протягом всього вегетаційного періоду. Калій підвищує стійкість рослин проти хвороб, і найвища потреба його спостерігається в період плодоношен-ня.

У Степу на чорноземах звичайних при зрошенні вносять 30-40 т/га органічних добрив і N_90-120P₆₀K_45-60 або тільки мінеральних добрив в дозі

N_120-180P_120-180K_60-90. На каштанових вносять підвищені норми гною – 40-50т/га і мінеральні добрива N_60-90P_60-90K_45-60. На родючих ґрунтах в умовах Лісосте-

пу, після удобрення попередників, застосовують тільки мінеральні добрива -

N90-120P120K120.

Переглядів: 508