Малоянісольська бібліотека-музей ім. Г.К. Костоправа

В 1922 році на сході села Малоянісольська громада прийняла рішення про відкриття хати-читальні. Це одна з найстаріших бібліотек на території нашого краю.

Сучасний період її існування починається з 1978 року, коли відбулася централізація бібліотечної мережі у Володарському районі.

З кінця 80-х років ХХ століття відбувається активізація грецького національного руху. Велику роль у цьому процесі у селі Малоянісоль стала відігравати сільська бібліотека, яка обрала провідним напрямком роботи краєзнавство. Завдяки бібліотекарю і читачам-активістам тут зібрано унікальний матеріал про історію села, її людей, в тому числі про їх односельця Георгія Антоновича Костоправа. Тут створена експозиція з його речей, рукописів тощо.

26 серпня 1993 року на честь 90-річчя знаного земляка рішенням Малоянісольської сільської ради бібліотеці було присвоєне ім’я Г. Костоправа і статус бібліотека-музей.

Костоправ Георгій Антонович (27 жовтня 1903, Малоянісоль — 14 лютого 1938) — румей, поет і письменник, засновник національної літератури греків України, редактор маріупольської грецької газети «Колехтивістис», народився в сім'ї волосного писаря. З 1910 року навчався у дворічній школі, потім у маріупольському реальному училищі. Перші вірші почав писати ще в першому класі російською мовою. За оцінкою самого автора в «Автобіографії» в 1915–1921 роках він писав дуже багато, але навесні 1921 року знищив всі вірші (до 20 зошитів) і щоденник за 1915–1918 роки.

У 1926 році покликаний до Червоної Армії, після демобілізації залишається в Маріуполі. З грудня 1927 року працює секретарем відділу кадрів на металургійному заводі ім. Ілліча.

З 1931 року Георгій Костоправ починає писати румейською мовою. 7 листопада 1931 року вперше мовою греків Приазов'я була опублікована в газеті «Колехтивістис» поема Костоправа «Ламбос» — етапна публікація, з якої бере свій початок грецька література нового часу.

У червні 1932 року стає співробітником літературної газети «Колехтивістис», випускає альманах «Неотита». Пізніше створює і очолює два літературних об'єднання поетів-початківців, які також пишуть румейською мовою. Серед його учнів Василь Галла, Антон Шапурма, Леонтій Кир’яков. Поступово у нього зав’язуються творчі контакти з Максимом Горьким, Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Дем'яном Бєдним.

У 1936 році одружується на Ользі Євгенівні Маслаковій. Арештований в ніч з 23 на 24 грудня 1937 року в ході так званої «грецької операції». Розстріляний 14 лютого 1938 року. Реабілітований у 1957 році.

Основні твори

Автор книг: «Та прота вимата» («Перші кроки», 1933), «Леонтій Хонагбей» (1934; поема, в якій використані історичні та легендарні матеріали з життя уславленого сина приазовських греків, народного поета-бідняка Л. Хонагбея, «Калімера, зісімо!» («Добридень, життя!», 1937). Перекладав твори Тараса Шевченка, Максима Рильського, Володимира Сосюри. Автор кількох повістей, п'єс для грецького театру в Маріуполі.

В 1994 році відкрито пам'ятник знаменитому землякові, в ювілейні роки повсюдно проводяться масові пам'ятні заходи.

Література:

До своїх джерел : з досвіду роботи Малоянісольської сільської бібліотеки-філіалу ім. Г. Костоправа Володарської районної ЦБС. – Донецьк, 2003. – 8 с.

Єрмакова Н. Село моє! Моя маленька батьківщина! // Бібліотечна планета. – 2002. - № 3. – С.20.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стипендія ім. Доната Патричі	\|	Село Старченкове

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.