• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Промисловий капітал і його рух

Промисловий капітал – капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.

Рухом промислового капіталу є його кругооборот і оборот.

Кругооборот промислового капіталу – його рух, у процесі якого він послідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошової, продуктивної, товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво, обіг).

Стадії кругообороту промислового капіталу:

/ ЗВ

Г – Т ...В...Т´ - Г´

\ РС / ЗВ

де Г – гроші, авансовані на виробництво товарів, Т - придбані товари (засоби

\ РС виробництва

і робоча сила);

...В... – процес виробництва; Т´ - вироблені товари, що містять додаткову вартість; Г´ - авансовані гроші, що зросли.

Отже, промисловий капітал здійснює круговий рух, у якому його грошова форма поступово набуває форми грошового, продуктивного і товарного капіталів та повертається до своєї вихідної форми – грошей.

Кругооборот промислового капіталу безперервний і здійснюється в три стадії:

Перша стадія – грошова форма промислового капіталу – гроші, які авансуються на придбання факторів виробництва з метою одержання додаткової вартості:

/ ЗВ

Г – Т

\ РС

Друга стадія – продуктивна форма промислового капіталу – сукупність засобів виробництва і робочої сили найманих працівників, які є відповідно речовим і особовим факторами виробництва товарів, додаткової вартості (починається процес виробництва товарів):

/ ЗВ

Г – Т ...В...Т´

\ РС

Третя стадія - товарна форма промислового капіталу – сукупність створених на основі найманої праці товарів, вартість яких вміщує додаткову вартість і тому є більшою, ніж вартість авансованого капіталу (товарна форма капіталу перетворюється на грошову, що здійснюється у сфері обігу):

Т´ - Г´

Оборот капіталу – кругообороти капіталу, які відбуваються один за одним, поновлюються і повторюються.

Час обороту капіталу –період, протягом якого вся авансована вартість повертається до початкової (грошової) форми.

Структура і взаємозв’язок елементів промислового капіталу можна представити у вигляді схеми 3.2.1.

В результаті використання матеріально-речові елементи основного капіталу спрацьовуються.

Розрізняють:

Фізичне зношування основного капіталу – процес втрат елементами основного капіталу своїх техніко-виробничих властивостей для подальшого використання.

Моральне зношування основного капіталу –втрата його елементами частини своєї вартості внаслідок появи дешевих або продуктивніших машин і обладнання.

Амортизація основного капіталу – процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру їх зношування на вироблений продукт, перетворення її після його реалізації на грошову форму з метою використання вартості для наступного заміщення зношених елементів основного капіталу.

Промисловий капітал

Грошовий капітал Продуктивний капітал Товарний капітал

Постійний капітал Змінний капітал

Засоби праці Предмети праці Заробітна плата

Основний капітал Оборотний капітал

Оборотні засоби

Капітал обігу

Схема 3.2.1 Структура і взаємозв’язок елементів промислового капіталу

1. Робоча сила як товар. Стадії підвищення продуктивності праці

Умовою перетворення робочої сили на товар є первісне нагромадження капіталу. Робоча сила реалізується як товар в результаті наймання робочої сили.

Наймана праця— праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої сили найманим працівником власнику засобів виробництва.

Якісною характеристикою вартості товару робочасила є відношення купівлі-продажу робочої сили між найманим працівником і капіталістом. Його економічний зміст, з одного боку, полягає у відчуженні найманим працівником своєї робочої сили у володіння, розпоряджання та використання капіталістом, а з іншого - у відчуженні капіталістом і присвоєнні найманим працівником суми грошей, що визначається кількісною характеристикою вартості товару робоча сила.

Величина вартості товару робоча сила визначається кількістю суспільно необхідної абстрактної праці, потрібної для виробництва життєвих засобів, що забезпечують відтворення робочої сили найманих працівників, тобто вартістю суми цих життєвих засобів. Сумарна вартість життєвих засобів виявляється у так званому споживчому кошику,до якого входять типові, стійкі для споживання у певній країні і певний час товари і послуги, що забезпечують відтворення робочої сили найманих працівників від найнижчої до найвищої кваліфікації. Величину вартості робочої сили означає також витрати на утримання найманим працівником своєї родини. Це зумовлено тим, що найманий працівник живе не вічно, а капітал потребує постійного надходження на ринок робочої сили. Тому витрати на утримання дружини та дітей найманого працівника є органічною складовою вартості його робочої сили. Такою ж складовою вартості робочої сили є витрати найманого працівника на здобуття освіти та кваліфікації, охорону здоров'я, задоволення культурних потреб тощо.

Ціна робочої сили — вартість товару робоча сила, виражена в грошовій формі, тобто у грошах. У реальних відносинах між найманим працівником і капіталістом ціна робочої сили постає як заробітна плата.

Споживча вартість товару робоча сила— здатність робочої сили бути джерелом додаткової вартості.

Додаткова вартість— частина новоствореної вартості, яка створюється додатковою працею найманих працівників у додатковий робочий час, втілена у вартості додаткового продукту і безоплатно присвоюється власником умов праці — капіталістом.

Праця найманого робітника поділяється на необхідну і додаткову. Додаткова праця є джерелом створення додаткової вартості.

Необхідна праця— праця, потрібна для виробництва необхідного продукту, тобто сукупності життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили безпосередніх виробників на рівні їхніх потреб, що сформувалися в суспільстві.

Додаткова праця— праця, що створює додатковий продукт, тобто продукт, вироблений понад усталені потреби безпосередніх виробників.

Поділ праці на необхідну і додаткову породжується поділом робочого часу на необхідний і додатковий.

Необхідний робочий час— частина робочого дня, упродовж якої здійснюється необхідна праця, якою створюється необхідний продукт і його вартість, еквівалентна вартості робочої сили. Відповідно додатковий робочий час— частина робочого дня, упродовж якої здійснюється додаткова праця, якою створюються додатковий продукт і його вартість — додаткова вартість.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).
4. Агропромисловий комплекс
5. Агропромисловий комплекс
6. Агропромисловий комплекс
7. Акціонерний капітал і акціонерне товариство.
8. Акціонерний капітал і акціонерні товариства
9. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
10. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
11. Альтернативні теорії капіталу
12. Аналіз вартості капіталу

Переглядів: 2100