ІІІ. Конвергенції (взаємодії) двох факторів.

Представники даного напрямку об’єднували позиції авторів, які прагнули об’єднати важливість обох зазначених факторів.

Концепція конвергенції (взаємодії) двох факторів розвитку. Основоположник її є німецько-американський психолог В. Штерн, який говорив, що психічний розвиток є не простим виявом вроджених властивостей і не простим сприйняттям зовнішніх впливів, а результатом конвергенції внутрішніх задатків із зовнішніми умовами життя. За його словами, про жодну функцію, жодну властивість не можна стверджувати, що вона походить ззовні чи зсередини, оскільки в її вияві діють і те, й інше, тільки щоразу в різних співвідношеннях.

Ерік Еріксон розробив епігенетичну концепцію психосоціального розвитку, в якій закладено принцип генетичної зумовленості стадій, які обов’язково проходить людина у своєму розвитку. Центральним поняттям теорії Е. Еріксона є ідентичність і самоідентичність (егоідентичність). Бути самим собою в очах інших, в тому числі власних, діючи в різноманітних обставинах – є рушійною силою розвитку.

Когнітивна психологія. Представники даного напрямку психології (Г.У. Найссер, Д. Норман, Дж. Брунер, Дж. Келлі) здійснювали акцент на знаннях, інформованості, організації семантичної пам’яті, прогнозуванні, прийомі і переробці інформації, когнітивних стилях. Навчання пояснюється як процес модифікації і комбінування когнітивних структур.

Гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс), запропонували концепцію «центрованої на клієнті» терапії (коли відповідальність за результат терапії покладається на клієнта); категорію самоактуалізації, піраміди людських потреб, сформували центрований на учні підхід у навчанні. На їх думку, психічний розвиток – результат власного вибору, зробленого людиною. Рушійною силою є прагнення до самоактуалізації, сенс якого полягає у розвитку людиною власного потенціалу, здібностей, формування «повноцінно функціонуючої людини». А. Маслоу вважав, що поведінка людини і її досвід регулюються ієрархією потреб (фізіологічних потреб; потреби в безпеці; потреба самоповаги та поваги іншими людьми; потреба самоактуалізації, або особистісного вдосконалення). К. Роджерс зазначав, що особистість і поведінка в більшій мірі є функцією унікального сприймання людиною оточення. людина прагне до реалізації свого потенціалу, самопізнання і свободи вибору, вона бере відповідальність за свій вибір. Концепцію можна представити у вигляді схеми: прагнення до самопізнання і свободи вибору → відповідальність за свій вибір → тривожність→самоактуалізація, як конструктивний шлях подолання тривожності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Третій етап – друга половина ХХ сторіччя	\|	Теорія вищих психічних функцій(культурно-історична концепція Л.С. Виготського

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.