Перспективні бетонобійні авіаційні боєприпаси країн НАТО

Міністерства оборони США, Великобританії, Німеччині і Франції на початку 90-х років сформулювали вимоги до боєприпасів (БП) з підвищеною проникаючою здатністю. Такі БП потрібні для ураження важливих підземних об'єктів противника, захищених залізобетонними перекриттями товщиною до 6 м. У даний час у достатній кількості виробляються боєприпаси тільки одного типу, здатні уражати подібні об'єкти. Це BLU-113, що входять до складу керованих авіаційних бомб (КАБ) GBU-28 і -37 (маса 2 130 кг), що можуть розміщатися на підфюзеляжній точці підвіски тактичного винищувача F-15E і у відсіку озброєння стратегічного бомбардувальника В-2А. Таким чином, керівництво збройних сил названих країн зацікавлено в створенні нових, більш легких боєприпасів цього типу, що дозволить застосовувати їх і з інших носіїв, які мають обмеження по масі і розмірам БП, розташовуваних на пілоні.

Європейські й американські фахівці висунули дві концепції створення бетонобійних боєприпасів масою не більш 1 000 кг. Відповідно до європейської концепції пропонується розробка тандемних бетонобійних бойових частин (ТББЧ) нового типу. На озброєнні ВПС Великобританії вже є бетонобійний суббоєприпас SG-357 з тандемним розміщенням кумулятивного і фугасного зарядів, який входить до складу спорядження авіаційної касети JP-233 (яка не скидається) і застосовуваний для ушкодження злітно-посадочних смуг. Однак у зв'язку з малими розмірами і невеликою потужністю заряди SG-357 не здатні уражати заглиблені підземні об'єкти. Пропонована типова ТББЧ нової конструкції складається з оптичного неконтактного зривника (ОНЗ) і одного або декількох кумулятивних зарядів (КЗ), розташованих перед основною бойовою частиною (ОБЧ). Корпус ОБЧ має виготовлятися з міцних матеріалів на базі вольфрамової сталі з додаванням інших важких металів з подібними властивостями. Усередині розміщається заряд ВР, а в донної частини - програмувальний зривник. За твердженням розроблювачів, втрата кінетичної енергії ОБЧ у результаті її взаємодії з продуктами детонації не перевищує 10% початкового значення. Підрив кумулятивного заряду здійснюється на оптимальній (за даними від ОНЗ) відстані від цілі. У простір, що утворився в результаті взаємодії кумулятивного струменя (КС) і матеріалу перешкоди, входить ОБЧ, яка вибухає усередині об'єкта після подолання частини перешкоди, що залишилася. Лабораторні дослідження підтвердили, що глибина проникнення бетонобійних боєприпасів у перешкоду залежить головним чином від швидкості співударяння, фізичних параметрів взаємодіючих тіл (щільність, твердість, поріг міцності і т.д.), параметра M/S (співвідношення маси БЧ і площі поперечного переріза), а для ТББЧ - ще і від діаметра КЗ.

У ході випробувань цих ТББЧ масою до 500 кг (швидкість співударяння 260 - 335 м/с) установлено, що вони здатні проникати в ґрунт середньої щільності на глибину 6-9 м і потім пробивати залізобетонні плити загальною товщиною 3-6 м. Крім того, боєприпаси з такими бойовими частинами можуть успішно уражати цілі при менших, ніж у звичайних бетонобійних БП, значеннях кінетичної енергії, більш гострих кутах підходу (кут між площиною дотичної до точки перетинання подовжньої осі боєприпасів з поверхнею цілі в момент зіткнення і самою віссю) і менш гострих кутах атаки (кут між подовжньою віссю боєприпасів і вектором швидкості його центра мас у момент зіткнення).

Американські фахівці пішли шляхом удосконалення унітарних бетонобійних бойових частин (УББЧ). Особливість застосування боєприпасів з такими БЧ полягає в тому, що їм необхідно надавати значну кінетичну енергію, у результаті чого підвищуються вимоги до міцності корпусу. При розробці нових боєприпасів проводилися наукові дослідження зі створення особливо міцних сплавів для виготовлення корпусу і розрахунку його оптимальних геометричних розмірів, наприклад форми носової частини. Для збільшення значення параметра M/S (який забезпечує велику проникаючу здатність) запропоновано при незмінних габаритних розмірах існуючих боєприпасів збільшити товщину їхньої оболонки за рахунок зменшення кількості ВР у БЧ.

До переваг нових унітарних бойових частин варто віднести відносну простоту конструкції і їх відносно низьку вартість у порівнянні з ТББЧ. У результаті проведених випробувань установлено, що УББЧ нового типу (маса до 1 000 кг, швидкість БП дорівнює 300 м/с) можуть проникати в ґрунт середньої щільності на глибину 18-36 м і пробивати залізобетонні плити загальною товщиною 1,8-3,6 м. Продовжуються роботи зі збільшення значень цих показників.

Європейські й американські фахівці створили й успішно випробували нові зразки тандемних (BROACH, "Lancer", MEPHISTO) і унітарних (AUP-3, J-1000) бетонобійних бойових частин. Боєприпаси з такими БЧ призначені для знищення підземних комунікацій противника, сильнозахищених наземних об'єктів, пускових установок ракет, мостових конструкцій. Ними передбачається оснащувати авіаційні керовані ракети класу "повітря-земля" і керовані авіаційні бомби.

Бетонобійна БЧ MEPHISTO (Multi-Effect Penetrator High Sophisticated and Target Optimised, відома також за назвою "Effector") розроблена франко-германською фірмою TDA/TDW за замовленням міністерства оборони Німеччини для оснащення авіаційних керованих ракет KEPD-350 і -150 класу "повітря-земля". У ТББЧ використовується електромеханічний запобіжно-виконавчий механізм, що входить до складу зривника PIMPF (Programmable Intelligent Multi-Purpose Fuze), виконаного за технологією SHAFT (Smart Hard target Attack Fuzing Technology). Відмітною рисою цього пристрою є його здатність розпізнавати велику кількість перешкод різних типів шляхом порівняння даних, закладених у його пам'ять, з інформацією, що надходить з вбудованого акселерометра, який вимірює ударні прискорення. Це дозволяє підрахувати кількість перешкод, що мають різну щільність і твердість, а також пройдену відстань і правильно обчислити час підриву основного заряду ВР. Зривник може програмуватися як на землі, так і в польоті на повітряний або підземний підрив, що дає можливість знищувати і наземні площинні цілі. У випадку повітряного підриву обидва заряди ініціюються одночасно.

Бетонобійні БЧ BROACH (Bomb Royal Ordance Augment Charge) і "Lancer" розроблені британськими фірмами "Royal Ordnance" (BROACH) і "Thomson-Thorn" ("Lancer" і BROACH) відповідно. За устроєм і принципом дії боєприпаси схожі на ТББЧ MEPHISTO. Як відзначають західні експерти, відмінною рисою ТББЧ BROACH є те, що в її склад входить програмувальний зривник FMU-157/B HTSF (Hard Target Smart Fuze), використовуваний у КАБ GBU-28/B.

В даний час фахівці фірми "Thomson-Thorn" ведуть роботи зі створення нового зривника MEHTF (Multi Effect Hard Target Fuze) з урахуванням досвіду, накопиченого в ході створення зривника HTSF. Новий зривник відрізняється меншими розмірами і вартістю, а також більш широкими можливостями використання. Як підкреслюють західні експерти, БЧ BROACH може ефективно застосовуватися як з низьких, так і із середніх висот. Технологія виробництва ТББЧ BROACH припускає істотне варіювання її масогабаритних характеристик. Зокрема, створені три варіанти БЧ: з діаметром 450 мм (для оснащення авіаційних керованих ракет великої дальності класу "повітря-земля" "Scalp" і "Storm Shadow"), 300 мм (варіант керованої авіаційної касети AGM-154C JSOW без суббоєприпасу) і 127 мм (під 155-мм артилерійський снаряд) . Діаметр третього варіанта БЧ дозволяє використовувати BROACH у ракетній зброї, запуск якої здійснюється з пускової установки безвідкотного типу.

Унітарна бетонобійна бойова частина AUP-3 (BLU-116/B) розроблена в 1997 році за замовленням ВПС США американською корпорацією "Локхід-Мартін" для встановлення на КАБ GBU-24 і крилату ракету повітряного базування AGM-86D. Корпус БЧ виконаний з високоміцної нікель-кадмієвої сталі і при подібних із БЧ BLU-109/B масо-габаритних характеристиках характеризується майже вдвічі більшою проникаючою здатністю. У його донної частини розташований зривник FMU-157/B HTSF.

На думку розроблювачів, наявність невеликої маси ВР, що міститься в корпусі БП, має підвищити його проникаючу здатність і звести до мінімуму збиток навколишньому середовищу у випадку влучення вибухового пристрою в підземні склади хімічної, біологічної і ядерної зброї. Бойова частина J-1000 створена в 1995 році за замовленням ВПС США для установки на КР AGM-158 JASSM і інші ракети класу "повітря - земля". Корпус виконаний з металевого сплаву на основі вольфрамової сталі. Боєприпаси використовуються для оснащення КАБ "Paveway" зі зривником EMU-143 А/В або FMU-152B. Зривник FMU-152B може бути запрограмований у польоті пілотом на підземний або повітряний підрив.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Окремі різновиди сучасних авіаційних боєприпасів, що використовуються для враження довгочасових споруд	\|	Основні характеристики перспективних бетонобійних бойових частин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.