Новини освіти і науки:

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ

4.1

Інструментальні методи та їх класифікація.

4.2

Класифікація оптичних методів аналізу. Атомні та молекулярні спектри випромінювання та поглинання.

4.3

Залежність забарвлення речовин від їх будови. Хромофорні та ауксохромні групи.

4.4

Методи, що базуються на вимірюванні оптичних властивостей речовин. Абсорбційні методи аналізу.

4.5

Закон Бугера-Ламберта-Бера. Фізичний зміст величин, що до нього входять.

4.6

Причини відхилення від основного закону світлопоглинання

4.7

Молярний коефіцієнт поглинання. Чутливість колориметричних реакцій.

4.8

Яка товщина шару забарвленого розчину необхідна для послаблення початкового потоку світла в 10 раз, якщо молярний коефіцієнт поглинання дорівнює 4750, а концентрація 1∙10^-4 моль/дм³?

4.9

Спектрофотометрія. Суть методу. Переваги перед фотоколориметрією.

4.10

Спектри речовин в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній області спектру.

4.11

Колориметрія. Візуальні методи.

4.12

Методи вимірювання інтенсивності забарвлення в візуальних колориметричних вимірюваннях: метод шкали (стандартних серій); метод розведення; метод колориметричного титрування (дублювання).

4.13

Колориметричне визначення заліза. Роданідний метод. Хід визначення і обчислення.

4.14

Колориметричне визначення заліза за допомогою сульфосаліцилової кислоти. Хід визначення і обчислення.

4.15

Колориметричне визначення заліза у вигляді дисаліцилатного комплексу. Хід визначення і обчислення.

4.16

При роботи по методу стандартних серій для приготування стандартного розчину CuSO₄∙5H₂O взяли наважку цій соли (1,708 г) розчинили в 1000 см³ води. Із отриманого розчину при додаванні аміаку отримали 10 забарвлених розчинів, які містять від 1,00 до 10,00 см³ стандартного розчину в 20,00 см³ води. Потім 0,750 г досліджуваної сполуки розчинили в 250 см³ води. Після взаємодії 10,00 см³ цього розчину з аміаком і розведення до 20,00 см³ інтенсивність його забарвлення дорівнює інтенсивності забарвлення восьмого стандарту. Розрахуйте масову частку міді в досліджуваної сполуки.

4.17

Для приготування серії стандартних розчинів наважку нітриту натрію масою 0,324 г розчинили в мірній колбі на 250 см³ (розчин довели до мітки). Із колби при додаванні α-нафтіламіну та сульфанілової кислоти виготовлено 10 забарвлених розчинів, які містять від 5,0 до 5,00 см³ розчину в 20,00 см³ води. 1,04 г нітриту натрію розчинили в 500 см³ води, відібрали 10 см³ і, після відповідної обробці, розвели водою до 20,00 см³ . Інтенсивність забарвлення одержаного розчину дорівнює інтенсивності забарвлення шостого стандарту. Розрахуйте масову частку нітрит-іону в нітраті натрію.

4.18

При роботи по методу стандартних серій приготовлено стандартний розчин CuSO₄∙5H₂O (наважка масою 0,854 г в 1000 см³ води). Із отриманого розчину при додаванні аміаку отримали 10 забарвлених стандартів, які містять від 1,00 до 10,00 см³ вихідного стандартного розчину в 20,00 см³ води. Потім наважку досліджуваної сполуки 0,750 г розчинили в 250 см³ води. Після взаємодії 5,00 см³ цього розчину з аміаком і розведення до 20,00 см³ інтенсивність його забарвлення дорівнює інтенсивності забарвлення п’ятого стандарту. Розрахуйте масову частку міді в досліджуваної сполуки.

4.19

При роботи по методу стандартних серій приготовлено стандартний розчин NaNO₂ (наважка масою 0,648 г NaNO₂в 500 см³ води). Для виготовлення стандартів із отриманого розчину в пробірки відібрали 0,50, …, 5,00 см³ з інтервалом 0,50 см³, додали α-нафтіламін, сульфанілову кислоту, забарвлені розчини розбавили водою до 20,00 см³. Наважку нітрату натрію 0,520 г розчинили в 250 см³ води. Після взаємодії 5,00 см³ цього розчину з α-нафтіламіном та сульфаніловою кислотою і розведення до 20,00 см³ інтенсивність його забарвлення дорівнює інтенсивності забарвлення восьмого стандарту. Розрахуйте масову частку NO₂^—іону в нітраті натрію.

4.20

Для визначення хрому в зразку приготовлено стандартний розчин, який містить 0,750 г K₂CrO₄ в 250 см³ води. Наважку досліджуваної сполуки 0,500 г розчинили в кислоті, окислили до хромату, розчин довели водою до 200 см³. Одержаний розчин порівняли з стандартом, при цьому для рівняння забарвлення 6,80 см³ стандартного розчині розбавили водою до 25,00 см³. Розрахуйте масову частку хрому в досліджуваному зразку.

4.21

Для визначення заліза 25,00 см³природної воді обробили пероксидом водню і персульфатом амонію, після чого додали KSCN, довели об’єм дистильованою водою до 50,00 см³. Стандартний розчин, містить 0,863 г NH₄Fe(SO₄)₂∙12H₂O в 100 см³ води. Для порівняння забарвлення досліджуваного розчину і 20,00 см³ водного розчину KSCN, до останнього додали 5,50 см³стандартного розчину і довели його об’єм дистильованою водою до 50,00 см³. Розрахуйте вміст заліза в природної воді (мг/дм³).

4.22

Колориметричне визначення рН за допомогою кольорових кислотно-основних індикаторів. Загальне положення.

4.23

Наближене колориметричного визначення рН за допомогою універсального індикатора та за допомогою набору індикаторів. Хід визначення.

4.24

Безбуферні методи колориметричного визначення рН за допомогою двоколірних і одноколірних індикаторів. Хід визначення.

4.25

Буферний метод колориметричного визначення рН. Хід визначення.

4.26

Для визначення міді з наважки 0,325 г після розчинення і обробки аміаком було одержано 250 см³ забарвленого розчину, оптична густина якого в кюветі з товщиною шару 2 см була 0,254. Визначте вміст міді, якщо молярний коефіцієнт поглинання аміаку міді дорівнює 423.

4.27

Розрахувати молярний коефіцієнт поглинання міді, якщо оптична густина розчину, який містить 0,24 мг міді в 250 см³, при товщині шару кювети 2 см дорівнює 0,14.

4.28

Знайдіть оптимальну товщину кювети для фотометрування забарвленого розчину солі заліза з молярним коефіцієнтом світопоглинання, який дорівнює 4∙10³дм³/см∙моль при вмісті: 1) 2 мг заліза в 50 см³ ; 2)0,05 мг заліза в 50 см³Оптимальне значення оптичної густини дорівнює 0,43.

4.29

Способи монохроматизації світлового потоку. Монохроматори. Світлофільтри, їх призначення та способи вибору світлофільтрів.

4.30

Основні етапи спектрофотометричного визначення сполук (ідентифікація та кількісне визначення). Розрахунки концентрації речовин в розчинах за допомогою спектрофотометрії.

4.31

Суміш дихромату калію і перманганату калію одночасно аналізували спектрофотометричним методом в розчині 1 М сульфатної кислоти. Одержані значення оптичної густини в кюветі товщиною 1,00 см дорівнюють для дихромату калію 0,394 при довжині хвилі 440 нм і для перманганату калію 0,683 при 545 нм. Незалежно було з'ясовано, що оптична густина в тій же кюветі 7,82∙10^-4 М розчину дихромату калію в сульфатній кислоті дорівнює 0,289 при довжині хвилі 440 нм і 0,008 при 545 нм. Аналогічно було знайдено, що 3,75∙10^-4 М розчин перманганату калію в тій же кюветі має оптичну густину, яка дорівнює 0,035 при довжині хвилі 440 нм і 0,881 при 545 нм. Розрахуйте молярну концентрацію перманганату калію і дихромату калію в досліджуваній суміші.

4.32

Суміш двох речовин А і В одночасно аналізували спектрофотометричним методом в кюветі товщиною 1,00 см. Одержані значення оптичної густини для розчину дорівнюють: 0,565 при довжині хвилі l₁ та 0,285 при довжині хвилі l₂. Незалежно були визначені молярні коефіцієнти світопоглинання (e) сполук А і В: при довжині хвилі l₁e_1А =3×10² дм³/моль×см, e_1В = 75,0 дм³/моль×см; при довжині хвилі l₂e_2А =32,0 дм³/моль×см, e_2В = 8×10² дм³/моль×см. Розрахуйте вміст кожного компоненту у розчині.

4.33

Вибір оптимальних умов фотометричних визначень.

4.34

При вимірюванні оптичної густини розчинів на фотоелектроколориметрі одержані результати:

l, нм
D	0,30	0,46	0,52	0,62	0,78	0,64	0,46

Вибрати довжину хвилі, при якій необхідно проводити кількісне визначення. Відповідь обгрунтувати.

4.35

Інфрачервона спектрофотометрія. Теоретичні основи методу. Використання в аналізі.

4.36

Яким чином проводиться ідентифікація речовин за УФ-спектрами. Достовірність результатів аналізу.

4.37

Дати визначення поняттям "гіперхромний та гіпохромний ефекти", "батохромний та гіпсохромний зсув". Показати вплив природи розчинників та хромофорних і ауксохромних груп на характер УФ-спектрів.

4.38

Методи фотометричного титрування.

4.39

Вибір спектральної області для фотометричних вимірювань.

4.40

Калібрувальна крива та калібрувальний графік фотометричних методів, їх побудова. Визначення концентрації досліджуваної речовини фотоколориметричним способом.

4.41

Кількісне визначення речовин у розчинах фотоколориметричним методом добавок. Диференціальна фотоколориметрія.

4.42

На фотоколориметрі для падаючого світлового потоку відхилення по шкалі гальванометру складає 155 мка. Для стандартного розчину титану з хромотропною кислотою (0,45 мкг титану в 1 см³, ) в кюветі з товщиною робочого шару 5 см було отримано відхилення по шкалі гальванометру 90 мка. Визначте молярний коефіцієнт поглинання забарвленого розчину (на один атом титану приходиться молекула кислоти).

4.43

При фотометричному визначенні титану з хромотропною кислотою на однопроменевим фотоколориметрі для падаючого світлового потоку відхилення відлік по шкалі гальванометру складає 100 поділки. Для стандартного 0,002 М розчину сполуки титану з хромотропною кислотою відлік по шкалі гальванометру складає 83,7 поділки. Визначте концентрацію титану (мкг/см³) в розчині, якщо для нього відлік по шкалі гальванометру складає 92,5 поділки.

4.44

При фотометричному визначенні іонів Fe³⁺ з сульфосаліціловою кислотою стандартний розчин з концентрацією 2,0 мг/дм³ має оптичну густину 0,285, а розчин з концентрацією 4,00 мг/дм³ – 0,56. Оптична густина дослідженого розчину дорівнює 0,45. Визначте молярний коефіцієнт поглинання і концентрацію іонів Fe³⁺ (мг/дм³) в дослідженому розчині.

4.45

Визначити концентрацію розчину калію гексаціаноферату, якщо оптична густина розчину дорівнює 0,435, а товщина шару 2 см. Молярний коефіцієнт поглинання речовини - 230 дм³/моль∙см.

4.46

Скільки іонів міді знаходиться в 1 дм³ розчину, якщо оптична густина його в кюветі з товщиною шару 2 см дорівнює 0,14.? Молярний коефіцієнт поглинання розчина становить 4650.

4.47

Визначте концентрацію іонів свинцю в розчині (мкг/см³) , якщо при фотоколориметруванні стандартного 0,004 М розчині сполуки свинцю з дітіозоном відхилення по шкалі гальванометру складає 74,7 мка, для дослідженого розчину в кюветі з такій же товщиною шару дорівнює 92,6 мка, а для падаючого світлового потоку відхилення по шкалі - 100 мка.

4.48

Визначте концентрацію іонів міді (мкг/см³) в розчині аміакату міді, якщо для нього відлік по шкалі гальванометру на однопроменевим фотоколориметрі дорівнює 91,5 поділки. Для стандартного 0,005 М розчину комплексу міді з надлишком аміаку відлік по шкалі гальванометру складає 86,3 поділки, а для падаючого світлового потоку – 100 поділок.

4.49

Для визначення іонів заліза 100 см³ природної води після упарювання обробили о-фенантролином. При цьому отримано 50 см³ забарвленого розчину, оптична густина якого при товщиною шару 1 см дорівнює 0,23. Визначте концентрацію іонів заліза в воді (мг/дм³) . Молярний коефіцієнт поглинання розчина становить 1100.

4.50

Визначення вмісту левоміцетину в препараті проводили фотометричним методом. масою Розчин для фотометрування готували наступним чином. Наважку зразка (0,3415 г) розчинили в мірній колбі місткістю 100,00 см³, аліквотну частину розчину (5,00 см³) перенесли в мірну колбу місткістю 50,00 см³. Додали відповідні реагенти і довели водою до мітки. Розчин фотометрували. Згідно калібрувального графіку, кількість левоміцетину у фотометрованом розчині дорівнює 0,09400 мг/см³. Розрахуйте масову частку левоміцетину в препараті.

4.51

Визначити концентрацію Сu²⁺ ( моль/дм³ і мг/дм³), якщо оптична густина розчину аміакату міді в кюветі з товщиною робочого шару 2 см становить 0,254, а молярний коефіцієнт світлопоглинання 423,3.

4.52

Визначити концентрацію рутину (вітаміну Р) ( моль/дм³ і мг/дм³), якщо оптична густина розчину 0,780, а стандартного розчину з концентрацією 6,1∙10^{-5 М} оптична густина становить 0,650 при довжині хвилі 258 нм (Молярна маса рутину 610 г/моль).

4.53

Наважку n-нітроаніліну 0,0234 г (мол. маса 118,13 г/моль) розчинили в метиловому спирті у мірній колбі об'ємом 50,0 см³; 1,5 см³ цього розчину перенесли в мірну колбу об'ємом 100 см³ і розвели метиловим спиртом до мітки. Оптична густина цього розчину при 368 нм становить 0,59 (кювета 1 см). Розрахувати питомий та молярний коефіцієнти поглинання.

4.54

Оцтовокислий розчин об'ємом 1000 см³ містить 0,0650 г розчинного препарату рибофлавіну (вітаміну В₂). Відібрали 10,00 см³ цього розчину, розвели його водним розчином ацетату натрію до 100,00 см³ і виміряли оптичну густину одержаного розчину на спектрофотометрі в кюветі з товщиною поглинаючого шару 1 см при довжині хвилі 267 нм. Вона дорівнює 0,574. Розрахуйте масову частку рибофлавіну С₁₇Н₂₀N₄О₆ в досліджуваному розчині, якщо молярний коефіцієнт поглинання рибофлавіну в вимірюваному розчині при 267 нм дорівнює 32000 дм³∙моль^-1∙см^-1.

4.55

Визначити величину молярного коефіцієнта світлопоглинання аміачного комплексу міді (II), якщо оптична густина його 0,005 М розчину дорівнює 0,545, товщина шару 3 см.

4.56

Для визначення міді з наважки 0,3250 г після її розчинення і обробки аміаком було одержано 250 см³забарвленого розчину, оптична густина якого в кюветі з товщиною шару 2 см була 0,254. Визначте масу міді, якщо молярний коефіцієнт поглинання аміаку міді дорівнює 423.

4.57

4.58

Визначте молярний коефіцієнт поглинання калію дихромату, якщо оптична густина його 0.005 М розчину, виміряного у кюветі з товщиною шару 20 мм, дорівнює 0,37.

4.59

Атомно-абсорбційний аналіз. Загальна характеристика методу.

4.60

Рефрактометричний метод аналізу. Яка величина характеризує здатність середовища до заломлення світлових променів? Чому відбувається заломлення променя світла на межі двох фаз. Поняття про показник заломлення.

4.61

Апаратура рефрактометричного методу аналізу

4.62

Розрахунок рефрактометричного фактору, питомої та молярної рефракції речовини. Який принцип вимірювання заломлення світлового променю.

4.63

Розрахувати мольну рефракцію чотирьоххлористого вуглецю CCl₄, якщо показник заломлення n²⁰_D = 1,4603, а густина d²⁰₄ = 1,604. Порівняти знайдену рефракцію з розрахунковою по таблицям атомних рефракцій та рефракцій св’язків (R_c = 2,418; R_Cl = 5,567).

4.64

Розрахувати мольну рефракцію оцтової кислоти, якщо показник заломлення n²⁰_D = 1,3698, а густина d²⁰₄ = 1,0493.

4.65

Поляриметричний метод аналізу. Суть методу. Принцип дії поляриметру.

4.66

При побутові калібрувального графіку для винний кислоти були отримані такі результати на кліновому поляриметрі:

Концентрація розчинів винної кислоти, %
Показання поляриметру, мм	9,9	19,1	27,3	34,9

Скільки грамів винної кислоти треба розчинити в 250 см³ води, щоб відлік по шкалі поляриметру дорівнював 23,5 мм.

4.67

Методи люмінесцентного аналізу. Основні закономірності молекулярної люмінесценції.

4.68

Апаратура люмінесцентного аналізу.

4.69

Методи, що базуються на розсіюванні світла. Нефелометрія. Турбідіметрія. Загальні положення, можливості методу, застосування в аналізі.

4.70

Класифікація хроматографічних методів за механізмом розділення.

4.71

Класифікація хроматографічних методів за технікою виконання аналізу.

4.72

Класифікація хроматографічних методів за агрегатним станом рухомої фази.

4.73

Принципи, що лежать в основі газоадсорбційної та газорідинної хроматографії.

4.74

Фактори, які впливають на газохроматографічне розділення суміші речовин.

4.75

Як проводиться вибір нерухомої рідкої фази та газу-носія. Вимоги, що ставляться до них.

4.76

Способи ідентифікації речовин методом газорідинної хроматографії

4.77

Якими методами проводиться кількісне визначення речовин у газо-рідинній хроматографії, переваги та недоліки кожного із методів.

4.78

Високоефективна рідинна хроматографія, її використання в аналізі речовин. Основні теоретичні положення даного методу.

4.79

Тонкошарова хроматографія. її види. Застосування в аналізі.

4.80

Опишіть спосіб виконання аналізу методом тонкошарової хроматографії

4.81

Які речовини можуть бути використані в ролі сорбентів в тонкошарової хроматографії?

4.82

Загальна характеристика хроматографічних методів в аналізі.

4.83

Паперова хроматографія. Основи методу. Види. Застосування в аналізі.

4.84

Опишіть спосіб виконання радіальної паперової хроматографії.

4.85

Розділення та визначення іонів методом паперової хроматографії.

4.86

Від яких факторів зависить швидкість пересування та R_f в паперової хроматографії.

4.87

Кількісна газова хроматографія. Суть методу. Принципова схема газового хроматографа.

4.88

Що являє собою газо-хроматографічна колонка? Якими величинами характеризується ефективність колонки?

4.89

Що таке ступінь розділення і як вона залежить від довжини хроматографічної колонки?

4.90

При хроматографуванні на пластинках „Силуфол" розчин кофеїну сягнув відстань від лінії старту до центру плями рівною 8,6 см, а розчинник за цей же час сягнув відстань 17,8 см. Розрахуйте R_f кофеїну.

4.91

Методом тонкошарової хроматографії одержані значення R_f фруктози і сахарози в двох системах розчинників: система 1 - R_f фруктози = 0,31, R_f сахарози = 0,29; система 2 - R_f фруктози = 0,50, R_f сахарози = 0,36. Виберіть систему розчинників для розділення фруктози і сахарози в суміші.

4.92

При хроматографуванні на пластинках „Силуфол" розчинів кофеїну і фенобарбіталу були одержані наступні відстані від лінії старту до центру плями кожного з них: 8,7 см і 5,1 см відповідно. Розчинник за цей же час пройшов відстань 10,0 см. Розрахуйте значення R_f для кофеїну і фенобарбіталу і величину R_s для кофеїну відносно фенобарбіталу.

4.93

Для стандартних розчинів сполк А і В були отримані такі значення R_f 0,56 і 0,34 відповідно. При хроматографуванні досліджуваного розчину в тих же самих умовах були одержані дві плями на відстані 5,7 см і 4,3 см від стартової лінії, а розчинник за час хроматографування пройшов відстань 12,6 см. Яка з перелічених речовин знаходилась в розчині?

4.94

При хроматографуванні розчинів кофеїну та бутадіону були одержані відстані від стартової лінії до центра плями кожного з них: 7,0 см та 6,1 см відповідно; розчинник за той же час сягнув 10 см. При хроматографуванні досліджуваного розчину, одержано пляму на відстані 8,4 см від стартової лінії, розчинник сягнув відстань 12 см. Яка з речовин була у розчині?

4.95

ЗначенняR_fпри хроматографічному розділенні на папері становлять: Сd²⁺ = 0,6; Zn²⁺ = 0,6; Со²⁺ =0,1; Ві³⁺ = 0,5; А1³⁺ = 0,1. Які з катіонів не можуть бути ідентифіковані в суміші, що містить Со²⁺ , А1³⁺, Ві³⁺ , Zn²⁺, Сd²⁺?

4.96

При хроматографуванні на пластинках „Силуфол" стандартних розчинів кофеїну, фенобарбіталу і бутадіону були одержані наступні відстані від лінії старту до центру кожної плями для кожного з них: 8,7 см, 5,1 см, 6,1 см відповідно, а розчинник за цей же час пройшов відстань 10,0 см. При хроматографуванні досліджуваного розчину в тих же самих умовах були одержані плями на відстані 6,1 см і 8,4 см від стартової лінії, а розчинник за час хроматографування пройшов відстань 12,0 см. Яка з перелічених речовин знаходилась в розчині?

4.97

Опишіть методи кількісного визначення складу досліджуваної речовини за допомогою тонкошарової хроматографії.

4.98

Розрахуйте число теоретичних тарілок n та Н колонки довжиною 40,2 см, якщо на хроматограмі максимум піка сполуки з’явился через 15 хвилин після вводу зразка, ширина піку становіть 24,2 см.

4.99

Іонообмінні смоли. їх типи, характеристики

4.100

Наважку NаСl масою 0,2015 г розчинили у воді та отриманий розчин пропустили крізь катіоніт у Н⁺-формі. Елюат відтитрували 20,35 см³ 0,1083 М розчином NаОН. Визначити масову частку NаСІ.

4.101

Наважку КNО₃ масою 0,5525 г розчинили у воді та отриманий розчин пропустили крізь аніоніт у ОH^--формі. Елюат відтитрували 23,15 см³ 0,1025 М розчином НС1. Визначити масову частку КNО₃.

4.102

До 100 см³ 0,1 н. розчину соляної кислоти додали 5 г катіоніту в Na⁺– формі. Після встановлення рівноваги концентрація водневих іонів зменшилась до 0,015 н. Визначить статистичну ємність для іонів водню.

4.103

Для визначення динамічної ємністи катіоніту крізь колонку, яка містить 5 г катіоніту, пропустили 500 см³ 0,05 н. розчина кальцію. При визначенні кальцію в елюаті в порціях по 50 см³ біли одержані такі значення концентрацій: 0,003; 0,008; 0,015; 0,025; 0,040; 0,050 і 0,050. Визначить динамічну ємність для іонів водню.

4.104

Наважку NаВг масою 0,5075 г розчинили у воді та отриманий розчин пропустили крізь аніоніт у ОH^- -формі. Елюат відтитрували 20,90 см³ 0,1000 М розчином НС1. Визначити масову частку NaВг.

4.105

В чому полягає принцип та сутність методу іонообмінної хроматографії?

4.106

Які синтетичні іонообмінні смоли використовуються в аналітичній хімії?

4.107

Що таке сильно- та слабкокислотні катіоніти і як вони використовуються в іонообмінній хроматографії?

4.108

Визначення іонів натрію і амонію у суміші методом іонообмінній хроматографії (Хід визначення та розрахунки).

4.109

Що називають іонообмінною ємністю іоніта, якими величинами вона характеризується та як враховують ці величини при використанні іонітів в аналітичній хімії?

4.110

Наважку зразку масою 1,8617 г, яка містить нітрат натрію і неіоногенні домішки, розчинили в мірній колбі місткістю 100,00 см³ і пропустили крізь колонку з катіонітом в Н⁺-формі. Одержаний елюат відтитрували 20,15 см³ 0,09986 М розчином гідроксиду натрію. Розрахуйте масову частку нітрату натрію в досліджуваному зразку.

4.111

Екстракція. Завдання і принцип методу екстракції.

4.112

Органічні розчинники в екстракції. Оцінка екстракційної здатності органічного розчинника.

4.113

Техніка екстракції. Головні перевагі методу екстракції.

4.114

Застосування методу екстракції.

4.115

Розчин 0,02 н. пікринової кислоти знаходиться в рівновагі з ії 0,07 н. розчином в бензолі. Визначте константу розподілення пікринової кислоти між водою та бензолом, якщо в воді ступень дисоціації кислоти дорівнює 0,90, а в бензолі вона не дисоційована. Визначте ступень витягання пікринової кислоти із водного розчину трьохразовою екстракцією бензолом (V_бенз :V_Вод = 1:10).

4.116

Збовтують 100 см³ розчину 0,5 М по FeCl₃ і 5 М по HCl з 10 см³ діетилового ефіру. Коефіцієнт розподілення FeCl₃в системі ефір – вода при таких умовах складає 17,6. Розрахуйте ступінь витягання та знижок концентрації в водневої фазі за одну екстракцію та число послідовних екстракцій, необхідних для доведення Fe³⁺в водневої фазі до значення 1∙10^{-4 М}.

4.117

Розрахуйте ступінь витягання комплексу бензолом із водного розчину, якщо вихідна концентрація комплексу 0,0025 моль/дм³, а вміст в бензолі 0,040 моль/дм³. Відношення об’ємів органічної та водневої фаз в процесі екстракції складає 1:20.

4.118

Розрахуйте ступінь витягання диметилгліоксимату нікелю із 50 см³ водного розчину при рН = 8 та дворазовом збовтуванні з 5 см³ хлороформу. Коефіцієнт розподілення дорівнює 410.

4.119

Із 100 см³ водневих 0,1 М розчинів солей трьохразово екстрагують лантан, самарій та торій у вигляді оксихінолятів за допомогою хлороформу. Розрахувати мінімальний об’єм розчинника, необхідний для разової екстракції кожного із елементів, щоб загалом зменшити їх концентрацію в водневому розчині до 1∙10^{-4 М.} Коефіцієнт розподілення відповідно дорівнюють K_La =370, K_Sm = 280, K_Th =250.

4.120

Класифікація електрохімічних методів аналізу.

4.121

Електрогравіметричний аналіз. Електроліз при постійному потенціалі катоду, електроліз при постійному струмі.

4.122

Під час електролізу водного розчину хлориду цинку на анодівиділився хлор об’ємом 26,88 дм³ (нормальні умови), а на катоді -цинк масою 62,4 г. Вважаючи вихід хлору кількісним, визначте вихід цинку.

4.123

Класифікація методів кулонометрії по типу реакції.

4.124

Скільки кисню та водню виділиться при електролізі сірчаної кислоти протягом 15 хвилин, якщо сила струму дорівнює 2,5 а ?

4.125

Вимірювання кількості електрики в кулонометрії. Принципова схема установки для кулонометричного аналізу. Постійний струм силою 0,800 а пропускали через розчин протягом 15,2 хвилин. Яка маса міді виділиться на катоді і яка маса кисню на аноді ?

4.126

Кулонометричне титрування. Суть методу. Принципова схема установки для кулонометричного титрування. В чому полягає відмінність електрогравіметричного аналізу від кулонометричного.

4.127

Кулонометричне титрування. Криві кулонометричного титрування.

4.128

При визначенні алюмінію в сплаві його наважку (0,6000 г) перевели у розчин та виділили оксихінолят алюмінію. Осад розчинили у невеликої кількості концентрованої кислоти HCl, одержаний розчин поместили у кулонометричну комірку та від титрували 8-оксихінолін бромом, який генерується в електроліті. Розрахувати масову частку алюмінію, якщо титрування проводили при постійному струмі 8,0 ма протягом125 секунд.

4.129

При кулонометничному визначенні ( при постійному потенціалі) міді за термін відновлення іонів Cu²⁺ в кулонометру виділилась 35,4 см³ (за н.у.) водню. Встановить вміст іонів Cu²⁺у розчині.

4.130

При кулонометничному визначенні ( при постійному потенціалі) заліза (Fe²⁺→Fe³⁺) на титрування йоду, який виділився в кулонометрі, витрачено 10,5 см³ 0,15 н. розчину тіосульфату натрію. Встановить вміст іонів Fe²⁺у розчині.

4.131

Встановить вміст іонів цинку у розчині, якщо при кулонометничному визначенні ( при постійному потенціалі) за термін їх повного відновлення в газовому кулонометрі виділилась суміш (35,4 см³ за н.у.) водню і кисню.

4.132

При кулонометричному титруванні 20 см³ біхромату калію, який електролітично генерується залізом (II), на відновлення Cr₂O₇^2- потрібно 25 хвилин при силі струму 200 ма. Визначте нормальність розчину K₂Cr₂O₇.

4.133

При кулонометричному титруванні розчину заліза (II), електрогенерующа сполука Br₂, на окислення іонів Fe²⁺потрібно 3,5 хвилини при силі струму 100 ма. Визначте вміст іонів Fe²⁺ (мг) у розчині.

4.134

Якої сили струм ніобхідно пропустити крізь 0,1 н. розчин Bi(NO₃)₃, щоб протягом 30 хвилин повністю виділіть метал із 30 см3 розчину, якщо вихід по струму складає 100 %?

4.135

Фізико-хімічні основи кондуктометричного методу аналізу. Кондуктометричне титрування.

4.136

Кондуктометричний аналіз. Апаратура. Аналітичне застосування.

4.137

Визначення точки еквівалентності на кривих кондуктометричного титрування. Криві кондуктометричного титрування.

4.138

Високочастотне кондуктометричне титрування. Переваги високочастотного титрування перед низькочастотним та індикаторним.

4.139

Які типи хімічних реакцій використовуються в кондуктометричному титруванні? Навести приклади визначень.

4.140

Опір 5 % –ного розчину K₂SO₄ в комірці з електродами площиною 2,64 см² та відстанню між ними 0,65 см дорівнює 5,61 ом. Густину розчину прийняти рівною 1 г/см³. Розрахувати еквівалентну електропровідність K₂SO₄.

4.141

Питома електропровідність 0,0109 н. розчину аміаку дорівнює 1,02∙10^-1 ом^-1∙см^-1. Розрахувати константу дисоціації NH₃∙H₂O.

4.142

При титруванні 100 см³ розчину оцтової кислоти 0,5 н. розчином гідроксиду натрію одержані дані наведені в таблиці:

V(NaOH), см³	8,00	9,00	10,00	11,00	12,00	13,00	15,00	17,00
Опір, ом	75,0	68,1	62,3	57,0	53,2	50,8	51,5	52.1

Встановіть нормальність оцтової кислоти.

4.143

При титруванні 50 см³ розчину HCl 2 н. розчином гідроксиду калію одержані дані наведені в таблиці:

V(КOH), см³	3,2	6,0	9,2	15,6	20,0	23,5
Питома єлектропровідність, ом^-1∙см^-1	3,2	2.56	1,86	1,64	2,38	2,96

Встановіть нормальність хлороводневої кислоти.

4.144

3,9446 г досліджуваного зразку, який містить оксихінолін (рК_а = 9,90) і анілін солянокислий (рК_а = 9,37), внесли в мірну колбу (V = 100,34 см³), довели до мітки водою, відібрали 5,00 см³ і внесли в комірку для титрування, добавили води, щоб були закриті електроди, провели кондуктометричне титрування 0,1007 М розчином КОН. Одержані дані наведені в таблиці:

4.145

V(КОН), см³	15,00	16,00	17,00	18,00	19,00	20,00	21,00	22,00
χ, сименс см^-1	2,95	2,85	2,75	2,63	2,50	2,61	2,78	2,96

4.146

V(КОН), см³	23,00	24,00	25,00	26,00	27,00	28,00	29,00
χ, сименс см^-1	3,12	3,41	3,97	4,50	5,08	5,63	6,21

4.147

1. Побудуйте криву кондуктометричного титрування і визначте кінцеву точку титрування. 2. Визначте масову частку оксихіноліну і аніліну солянокислого у зразку. Примітка: розведенням розчину внаслідок додавання титранту знехтувати.

4.148

2,5381 г досліджуваного зразку, який містить гідроксид натрію і анілін внесли в мірну колбу (V = 100,21 см³), довели до мітки водою, відібрали 15,00 см³ і провели кондуктометричне титрування 0.1000 М розчином НС1. Одержані дані наведені в таблиці:

V(HCl), см³	20,00	21,00	22,00	23,00	24,00	25,00	26,00	27,00
χ, сименс см^-1	6,64	5,97	5,21	4,48	3,71	3,68	3,82	4,06
V(HCl), см³	28,00	29,00	30,00	31,00	32,00	33,00	34,00	35,00
χ, сименс см^-1	4,25	4,50	4,68	5,30	5,95	6,63	7,28	7,91

1. Побудуйте криву кондуктометричного титрування і визначте кінцеву точку титрування. 2. Визначте масову частку гідроксиду натрію і аніліну в пробі.

4.149

В стакан помістили 0,3041 г препарату, який містить сульфат магнію, розчинили у воді (50,00 см³) і відтитрували 0,2017 М розчином ВаС1₂ на високочастотному титраторі. Одержані результати наведені в таблиці:

V(ВаС1₂), см³	15,00	16,00	17,00	18,00	19,00	20,00	21,00
Покази приладу, поділ.	80,00	81,00	79,3	80,4	81,2	80,0	71,3

1. Побудуйте криву високочастотного кондуктометричного титрування і визначте кінцеву точку титрування. 2. Визначте масову частку сульфату магнію в препараті. Примітка: розведенням розчину внаслідок додавання титранту знехтувати.

4.150

При титруванні 25 см³ суміші хлороводневої та оцтової кислот 0,105 н. розчином гідроксиду натрію були одержані такі результати по шкалі високочастотного титратора:

V(NaOH)), см³
Покази приладу, поділ.

V(NaOH)), см³
Покази приладу, поділ.
Визначте концентрацію кислот (г/дм³)

4.151

Потенціометричний аналіз, його види. Рівняння Нернста. Апаратура, аналітичне застосування.

4.152

Типи електродів, що використовуються в методі потенціометрії. Індикаторні електроди, електроди порівняння.

4.153

Криві потенціометричного титрування, визначення точок еквівалентності за кривими потенціометричного титрування.

4.154

Іоноселективні електроди, їх характеристика. Застосування в аналітичній хімії.

4.155

Кислотно-основне потенціометричне титрування. Інтегральна і диференційна криві титрування розчину сильної кислоти лугом.

4.156

Потенціометричний метод визначення рН. Хід визначення.

4.157

Розрахувати потенціал мідного електроду у розчину 0,01 М за хлоридом міді і 0,01 М за сульфатом міді при 30 ⁰С. Яка помилка буде внесена у розрахунок, якщо не брати до уваги коефіцієнт активності іонів міді ?

4.158

Розрахувати добуток розчинності хлориду срібла при 18 ⁰С, якщо потенціал срібного електроду в насиченому розчині дорівнює 0,518 В відносно водневого електроду.

4.159

Досліджуваний розчин містить нітрат-іони. Для їх кількісного визначення склали гальванічну схему з індикаторного нітрат-селективного електроду і хлорсрібного електроду, виміряли ЕРС стандартних розчинів з відомою концентрацією нітрат-іонів і одержали такі результати:

C(NO₃^-), моль/дм³	0,00001	0,0001	0,001	0,01	0,1
ЕДС, мВ

В тих же умовах виміряли ЕРС з досліджуваним розчином, вона дорівнює 250 мВ. Визначте титр нітрат-іонів в досліджуваному розчині.

4.160

0,2573 г гідрокарбонату калію розчинили в 30-40 см³ дистильованої води і провели потенціометричне титрування на іономірі ЄВ-74 розчином 0,1024 М хлороводневої кислоти. В якості електродів використовували скляний і насичений хлорсрібний електроди. Одержані дані наведені в таблиці:

V(HCl), см³	17,00	18,00	19,00	19,40	19,60	19,80	20,00
Е, мВ			-6	-14	-27	-31	-42

V(HCl), см³	20,20	20,40	20,60	20,80	21,00	21,50	22,00
Е, мВ	-61	-124	-168	-176	-182	-188	-190

1.Складіть електрохімічний ланцюг. 2. Побудуйте інтегральну і диференційну криву титрування і визначте кінцеву точку титрування. 3. Розрахуйте масову частку гідрокарбонату.

4.161

15 см³ розчину хлориду натрію відтитрували потенціометрично 0,1004 М розчином нітрату срібла. Результати наведені в таблиці:

V(AgNO₃), см³	10,00	15,00	19,00	20,00	20,10	20,20	20,30
Е, мВ

V(AgNO₃), см³	20,40	20,50 '	20,60	20,70	21,00	21,50	22,00
Е, мВ

Побудуйте інтегральну і диференційну криву титрування і визначте кінцеву точку титрування. Розрахуйте масу хлориду натрію в 100 см³ розчину.

4.162

З мірної колби ємністю 99,84 см³ відібрали аліквотну частину суміші соляної і оцтової кислот, об'ємом 20,00 см³ і відтитрували потенціометричним методом 0,1012 М розчином NаОН. На кривій потенціометричного титрування спостерігали два стрибки потенціалу: при V₁ = 18,96 см³ і V₂ = 21,83 см³. Розрахуйте вміст кислот (г/100 см³) в мірній колбі.

4.163

Наважку проби (0,2017 г), яка містить NaCl i NaBr, внесли в мірною колбу ємністю 100,39 см³, відібрали аліквотну частину об'ємом 20,00 см³ і відтитрували потенціометричним методом 0,0502 М розчином нітрату срібла. На кривій потенціометричного титрування спостерігали два стрибки потенціалу: при V₁ = 3,42 см³ і V₂ = 4,76 см³.Розрахуйте масову частку NaCl i NaBr в пробі.

4.164

Електрорушійна сила ланцюгу: Рt(Н₂) | Н⁺ || Сl^-| Нg₂С1₂, Нg при температурі 25°С ЕРС = 0,571 В, Е_{електроду}=0,281 В. Розрахуйте концентрацію іонів гідрогену і рН середовища в досліджуваному розчині.

4.165

Електрорушійна сила ланцюгу Рt(Н₂) | розчин кислоти |1 н. каломельний напівэлемент при температурі 25°С дорівнює 0,571 В. Розрахувати концентрацію іонів гідрогену і рН середовища в досліджуваному розчині.

4.166

Електрорушійна сила ланцюгу Рt(Н₂) | розчин кислоти | 0,1 н. каломельний напівэлемент при температурі 30°С дорівнює 0,624 В. Розрахувати концентрацію іонів гідрогену і рН середовища в досліджуваному розчині.

4.167

0,1021 г стрептоциду (молярна маса еквіваленту 172,12 г/моль) розчинили в 10,00 см³ води і 20,00 см³розведеної соляної кислоти, і при постійному перемішуванні потенціометрично відтитрували розчином 0,1004 М нітриту натрію з використанням платинового і насиченого хлорсрібного електродів. Одержані дані представлені в таблиці:

V(NaOH)), см³	4,00	4,10	4,20	4,30	4,40	4,50	4,52
Е, мВ

V(NaOH)), см³	4,54	4,56	4,58	4,60	4,70	4,80	4,90
Е, мВ

1. Побудуйте інтегральну і диференційну криву титрування і визначте кінцеву точку титрування. 2. Розрахуйте масову частку стрептоциду в зразку.

4.168

0,3937 г порошку розтертих таблеток парацетамолу (Мол.м. = 151,17 г/моль) перенесли в колбу, підкислили розчином НС1, і відтитрували 0,1008 М розчином нітриту натрію потенціометрично з використанням платинового і насиченого хлорсрібного електродів. Одержані дані наведені в таблиці:

V(NaNO₂), см³	15,00	20,00	21,00	21,10	21,20	21,30	21,40
Е, мВ

Побудуйте інтегральну і диференційну криві титрування і визначте кінцеву точку титрування. Розрахуйте масову частку парацетамолу у зразку.

4.169

0,1035 г гідрофталату калію розчинили в 30 см³ безводної оцтової кислоти і відтитрували із мікробюретки потенціометрично 0,1014 М розчином хлорноїкислоти. Одержані дані наведені в таблиці:

V(HClO₄), см³	4,00	4,10	4,20	4,30	4,40	4,50	4,52
Е, мВ

V(HClO₄),см³	4,54	4,56	4,58	4,60	4,70	4,80
Е, мВ

Побудуйте інтегральну і диференційну криві титрування і визначте кінцеву точку титрування. Розрахуйте масову частку гідрофталату калію в препараті.

4.170

0,6579 г заліза відновленого розчинили в 25,00 см³ розведеної сірчаної кислоти при нагріванні. Розчин кількісно перенесли в мірну колбу (V = 100,24 см³). До 20,00 см³ цього розчину добавили 10,00 см³ розведеної сірчаної кислоти і відтитрували потенціометрично 0,1014 М розчином перманганату калію. Одержані дані наведені в таблиці:

V(KMnO₄),см³	15,00	20,00	21,00	22,00	21,50	22,10	22,20	22,30
Е, мВ

V(KMnO₄),см³	22,40	22,50	22,60	22,70	22,80	22,90	23,00	24,00
Е, мВ

Побудуйте інтегральну і диференційну криві титрування і визначте кінцеву точку титрування. Розрахуйте масову частку заліза відновленого у зразку.

4.171

Полярографічний аналіз. Теоретичні основи методу. Аналітичне застосування.

4.172

Апаратура полярографічного аналізу. Електроди, комірки для полярографічного аналізу. Основні блоки полярографічних установок.

4.173

Якісний полярографічний аналіз.

4.174

Кількісний полярографічний аналіз.

4.175

Полярографічна хвиля, її характеристики. Фактори, які впливають на потенціал півхвилі.

4.176

Полярографічним методом стандартних розчинів визначали вміст сполуки А. При концентрації стандартного розчину С_ст = 2,00∙10^-4 г/ см³ висота полярографічної хвилі дорівнює Н_ст = 48 мм. Висота полярографічної хвилі досліджуваного розчину, приготовленого розчиненням зразку масою 0,2030 г в мірній колбі ємністю 1000,44 см³, дорівнює 44 мм. Розрахувати масову частку сполуки А у зразку.

4.177

Полярографічним методом стандартних розчинів визначали вміст келліну При концентрації стандартного розчину С_ст =0,0001 г/ см³ висота полярографічної хвилі дорівнює Н_ст = 56 мм. Висота полярографічної хвилі досліджуваного розчину, приготовленого розчиненням зразку масою 0,0494 г в мірній колбі ємністю 500,00 см³, дорівнює 54 мм. Розрахувати масову частку келліну у зразку.

4.178

Для визначення вмісту цистеїну в розчині використовували метод амперометричного титрування розчином нітрату срібла. 1,00 см³ водного розчину цистеїну помістили в 30,00 см³ аміачного буферного розчину і провели амперометричне титрування 0,01081 М розчином нітрату срібла. Дані наведені в таблиці:

V(AgNO₃), см³		0,20	0,40	0,60	0,80	1,00
I, мА	10,0	9,0	9,0	9,0	11,5	18,5

V(AgNO₃), см³	1,20	1,40	1,60	1,80	2,00
I, мА	28,5	38,5	50,3	60,0	71,2

Побудуйте криву амперометричного титрування і визначте кінцеву точку титрування. Визначте масову частку цистеїну в розчині. Примітка: густину

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТИТРИМЕТРИЧНИЙ (ОБ’ЄМНИЙ) АНАЛІЗ	\|	ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.