• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Демократія

Питання для самостійної підготовки та обговорення на занятті:

План:

1 Сутність демократії та основні форми.

2.Принципи, ідеали та цінності демократії.

3. Демократія як політичний режим та народовладдя.

4. Вибори як інструмент демократії .Участь громадян в управлінні державою.

5. Яка держава потрібна громадянину?

Література:

1.Юрій М.Ф. Людина і світ. - К.: Дакор, 2006. - 460 с.

3. Політологія: Навч. посіб.-7-ме вид., перероб. і доп. Рекомендовано МОН / Гелей С.Д., Рутар С.М. – К. 2010р.

4. Косенчук О.Л. Електронний посібник з предмету „Людина і світ”

Лекція №9

Тема : Політичні інститути і процеси. Політична влада. Державна влада. Ознаки легітимності державної влади. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функції. Типи політичних систем. Політична система України. Місце держави у політичній системі. Бюрократія та державне управління. Політичні партії. Опозиція. Лобізм. Політична еліта та політичне лідерство.

План: 1. Політика як суспільне явище

2. Політичні системи

3. Політичні еліти

4. Політичне лідерство

1. Політика - це особлива сфера людської діяльності. Вивчаючи історію, ви, ймовірно, помітили, що коли говорять про політику, то завжди мають на увазі зв'язок цього поняття з владою, державою, управлінням справами суспільства. Іншими словами, у сферу політики входять і політичні організації (уряд, парламент, партії тощо); і завдання, які різні соціальні групи прагнуть вирішити, використовуючи владу; і політичний процес, що йде через конфлікти і співробітництво та включає заходи для збереження стабільності в суспільстві і реформи.

Політика — це одна зі сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю держави, управлінням суспільними справами та використанням публічної влади.

Влада - це спосіб впливати на поведінку людей з опорою на авторитет, право, а якщо необхідно, то підкорення своїй волі за допомогою примусу.

Політика- це діяльність державних органів, політичних партій, суспільних рухів у сфері відносин між великими соціальними групами, насамперед класами, націями і державами, спрямована на інтеграцію їх зусиль з метою зміцнення політичної влади чи її завоювання специфічними методами.

Політикає особливим різновидом діяльності, пов'язаним з участю соціальних груп, партій, рухів, окремих особистостей у справах суспільства і держави, керівництвом ними або впливом на це керівництво.

Для політики характерно: по-перше, діяльнісний характер; по-друге, особлива роль у цій діяльності великих соціальних груп; по-третє, зв'язок їх діяльності з завоюванням, утриманням і використанням державної влади.

Політична діяльність містить у собі державне керування, тобто такий вплив на суспільство, на ті чи інші сторони соціального розвитку, при якому вимоги влади підтримуються силою закону і спеціальних державних установ, у тому числі і силових (поліції, армії, органів держбезпеки). Вона охоплює також і вплив політичних партій на хід суспільних процесів і прийняття державних рішень. Партії й інші політичні об'єднання, з одного боку, пов'язані з різними соціальними групами, спираються на їх підтримку, а з іншого боку - виражають інтереси і прагнення цих груп, здійснюють тиск на уряд або беруть участь у виробленні державних рішень.

Політична діяльність виявляється й у різних формах участі широких народних мас у політичному житті суспільства. У ході політичної діяльності її учасники вступають між собою в специфічні відносини. Це може бути як співробітництво, союз, взаємна підтримка, так і протистояння, конфлікт, боротьба.

У результаті взаємодії учасників політичного життя, виконання політичних вимог і рішень розвивається політичний процес, тобто ланцюг політичних подій і станів, які змінюються з часом. На зміну одному політичному ладу приходить інший, замість уряду, що пішов у відставку, приходить новий, проводяться реформи і контрреформи, набирають сили і слабшають народні рухи, ідуть з політичної арени одні політичні партії і народжуються інші, стан політичної стабільності змінюється посиленням напруженості в суспільстві, виникають нові політичні ситуації, кожна з яких своєрідна, неповторна. Усі ці явища не замкнуті лише у власне політичній сфері, вони впливають на економіку, соціальне життя, культуру, на все суспільство.

Політика буває наступних видів:

-За галуззю розподілу функції політики діляться на внутрішню і зовнішню.

-За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику: локальну, регіональну, міждержавну, світову.

- За сферами регуляції суспільних відносин виділяють політику: економічну, соціальну, національну, військову і т. ін.

Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. ін.

Люди виявляють різний ступінь політичної активності.Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % — байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

Політична влада як державна виникла близько 5 тис. років тому. Однак ще в попередні тисячоріччя виникла потреба регулювати взаємодії людей, надати їм організованість, підкоривши загальним правилам поведінки. Таке регулювання на ранніх етапах людської історії здійснювалося волею народних зборів, ради старійшин, військових вождів. Чим багатограннішою ставала діяльність людей, чим помітніша соціальна нерівність, тим більш різними ставали їхні інтереси, тим гострішою була потреба у їхньому узгодженні, в особливій діяльності, спрямованій на упорядкування, інтеграцію суспільства, запобігання хаосу, дезорганізації, руйнування соціальних зв'язків. Ця особлива діяльність стає професійною: з'явився прошарок людей, головним заняттям яких стяло керування справами суспільства, здійснення владних функцій. Виникла держава, що стало головним знаряддям реалізації політичної влади.

Владна діяльність чи володарювання — це в основному діяльність з вироблення і прийняття владних рішень і їхнього проведення в життя.

2. Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-60-х роках XX століття.

Політична система — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції. (А саме: органи державної влади , політичні партії, суспільно-політичний рух та громадські організації, політичні і правові норми, політична культура, політичні відносини, класи, нації, соціальні групи, політичні погляди, політичні теорії, політичні ідеї, політична свідомість, норми моралі).

Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи впливають на державну владу. Це поняття об'єднує різноманітні дії і взаємини володарюючих груп і підвладних, тих, що управляють, і керованих, панівних і підпорядкованих, теоретично узагальнює діяльність і взаємозв'язки організованих форм владовідносин — державних та інших інститутів і установ, а також політичних цінностей і норм, що регулюють політичне життя членів даного суспільства. У межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою виявляє себе як система, а політична система найбільш повно виявляє свою головну функцію — суспільної інтеграції. Тому поняття «політична система» застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли йдеться про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.

Виділяють такі функції політичної системи:

• визначення цілей, задач, шляхів розвитку суспільства;

• розподіл матеріальних і духовних ресурсів;

• організація діяльності суспільства щодо досягнення поставлених цілей;

• розробка та впровадження в суспільстві різних норм поведінки;

• забезпечення стабільності та безпеки в суспільстві; політична соціалізація особистості;

• контроль за виконанням політичних норм.

Політична партія — це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичний режим

↓ ↓ ↓

Демократичний Авторитарний Тоталітарний

Ідеологічні типи політичних партійнихплатформ:

• комунізм;

• соціал-демократія, або демократичний соціалізм;

• лібералізм;

• консерватизм;

• націоналізм;

• фашизм;

• неофашизм.

Ідеологія — це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини. Політичними ідеологіями називають «політичні концепції», що стали ідеологіями, тобто відіграють інтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщують наголоси від концептів до цінностей. Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність — Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо

3. Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їхні неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носієм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта.

Політична еліта — це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів.

Характерними ознаками політичної еліти є такі:

• це невелика, досить самостійна соціальна група; високий соціальний статус;

• значний обсяг державної та інформаційної влади; безпосередня участь у здійсненні влади;

• організаторські здібності і талант.

Елітарність закономірно випливає з рівності можливостей. Демократія повинна забезпечити приблизно однакові стартові умови. На фініші неминуче будуть визначені соціальні чемпіони та аутсайдери. Формування еліти — процес природного відбору суспільством найцінніших представників.

Типологізація еліт

1. По відношенню до влади виділяють: правлячу еліту; неправлячу, або контреліту.

2. За рівнем компетенції: вища (загальнонаціональна), середня (регіональна), місцева.

3. За результатами діяльності (ефективності): еліта, псевдоеліта, антиеліти.

4. Крім того, виділяють: «еліту крові», або аристократію; еліту багатства,або плутократію; еліту знань, або меритократію.

В. Парето виділяв два головних типи еліт: «леви» і «лисиці».

Для «левів» характерний консерватизм, грубі силові методи управління. Суспільство, де переважає еліта «левів», зазвичай є застійним.

«Лиси» — майстри обману, політичних комбінацій. Еліта «лисиць» динамічна, вона забезпечує зміни в суспільстві.

4.Політичне лідерство — це постійний пріоритетний вплив з боку певної особи на все суспільство, організацію чи групу.

Політичний лідер — це авторитетний член організації, групи, суспільства загалом, особистісний вплив якого дозволяє йому виконувати суттєву роль у політичних процесах і ситуаціях.

Розглядаючи проблеми лідерства, неодмінно ставши питання: чому одні люди стають лідерами, а інші виконують їх волю? Що лежить в основі лідерства, у чому його феномен?

Існують різні класифікації лідерства. Розглянемо деякі з них.

1. Щодо ставлення керівника до підлеглих:

а) авторитарне — одноосібний спрямувальний вплив лідера на нижчих. Воно засноване на загрозі санкцій, застосуванні сили;

б) демократичне — передбачає врахування керівником інтересів і думок усіх членів групи або організації, участь мас в управлінні.

2. За способом легітимації влади (М. Вебер):

а) традиційне — вожді племен, монархи — їх авторитет заснований на звичаї, вірі у святість і незмінність традицій;

б) раціонально-легальне — тут лідерів обирають демократичним шляхом;

в) харизматичне — феномен харизми заснований винятково на особистості лідера, якому приписують божественні здібності. Від мас вимагають цілковиту особисту відданість вождю, який виконує «історичну місію». Як приклад можна навести Юлія Цезаря, Наполеона, Леніна, Гітлера, Муссоліні, Сталіна, Мао Цзедуна, Кім Ір Сена, Ф.Кастро.

3. За «масштабами» лідерства: загальнонаціональні; лідери регіональні; лідери соціальних груп, верств.

Збірні образи лідера виділив М. Дж. Херманн.

1. Прапороносець, або велика людина. Його вирізняє власне бачення дійсності, привабливий ідеал, «мрія», здатна захопити маси (В. І. Ленін, М. Л. Кінг, Хомейні, Ш. де Голль).

2. Служитель. Лідер цього типу завжди прагне виступити в ролі виразника інтересів своїх прихильників і виборців, орієнтується на їх думку і діє від їх імені.

3. Торговець. Лідер цього типу здатний настільки привабливо подати масам свої ідеї та плани, що змушує «купити» ці ідеї і залучає маси до їх виконання.

4. Пожежний тип лідера. Орієнтується на найактуальніші суспільні проблеми, насущні вимоги моменту. Його дії визначаються конкретною ситуацією.

У чистому вигляді в реальному житті образи лідерів зазвичай не зустрічаються, а поєднуються у політичних діячів у різних пропорціях.

Контрольні запитання:

1. Що таке політика?

2. Які види політики ви запам'ятали?

3. Що таке влада?

4. Назвіть суб'єктів політики.

5. Що визначає структуру політичної системи суспільства?

6. Які функції має політична система?

7. Кого можна назвати політичним лідером?

8. Які риси повинні бути притаманні політичному лідеру?

9. Чим визначаються можливості врегулювання політичної поведінки?

10. Як впливають на хід історичного процесу соціальні групи?

11. У чому визначається роль політичних лідерів в історичному процесі?

Література:

1.Юрій М.Ф. Людина і світ. - К.: Дакор, 2006. - 460 с.

2.Бізбіз Т. 0.,Авраменко В. О., Чабан Л. Г. Людина і світ. 11 клас. Розробки уроків. — X. : Вид. група «Основа», 2010.

3.Філософський енциклопедичний словник. — К., 2002. Ладиченко Т. В.

4.Методичні рекомендації щодо вивчення курсу «Людина і світ». — X.: Вид. група «Основа», 2005.

Семінарське заняття №4/

Тема: Демократія. Форми демократії. Принципи демократії. Ідеали та цінності демократії.Демократія як політичний режим та народовладдя. Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Яка держава потрібна громадянину.Вибори як інструмент демократії. Види виборчих систем. Типи виборів.

Мета: Методична - розвивати комунікативні здібності студентів, вміння аналізувати тексти навчальних посібників, виконувати завдання; формувати уміння аналізувати, робити висновки, встановлювати власну точку зору; формувати вміння вести дискусію; виробити у студентів навички публічного мовлення;

Дидактична – розкрити сутність демократичного політичного режиму; визначити основні компоненти та різновиди, проаналізувати рівень свободи особистості при демократичному політичному режимі; розкрити сутність політичної культури, політичної поведінки; познайомити студентів з поняттями „абсентеїзм”, „демократія”; дати порівняльну характеристику основним типам виборчих систем ;

Виховна - сприяти формуванню свідомого протистояння молоді спробам маніпулювати ними; сприяти розвитку активної громадянської позиції; розвивати готовність стверджувати у своїй практичній політичній діяльності демократичні цінності та норми;виховувати творчі здібності та критичне мислення; сприяти становленню свідомого демократичного політичного вибору та готовності до творчої реалізації рядовим громадянином політичних ролей відповідно до сучасних вимог; навчити поважати точку зору інших.

Основні питання семінарського заняття:

1. Сутність демократії та основні форми.

2. Принципи, ідеали та цінності демократії.

3. Демократія як політичний режим та народовладдя.

4. Вибори як інструмент демократії .Участь громадян в управлінні державою.

5. Яка держава потрібна громадянину?

Тип:навчальний семінар;

Форма проведення: семінар - диспут;

Методи проведення :розгорнута бесіда , інтерактивна дискусія, робота з картками, виступи з доповідями

Ключові терміни теми:демократія, абсентеїзм, вибори, політична культура, політична участь, виборче право, мажоритарна та пропорційна виборчі системи.

План проведення заняття:

1. Вступне слово викладача:Що таке демократія? У чому її достоїнства і недоліки? Чи може і як українська молодь сприяти ствердженню демократії в країні?

Багато мислителів минулого, описуючи ідеальні моделі суспільного устрою, називали демократію найбільш раціональною і справедливою формою правління. Інші, навпаки, бачили в демократії приховану загрозу руйнувань для суспільства.

Нагадаємо, що термін "демократія" походить від грецьких слів demos і kratos, що означає "народі влада", тобто "народовладдя" або "правління народу". З часом її первісний зміст розширився. Сьогодні під демократією розуміється форма державного устрою, політичний режим, при якому народ служить джерелом державної, політичної влади (спираючись на поняття "демократичний політичний режим", назвіть основні ознаки демократії).

Мета нашого семінарського заняття полягає у активізації вашої громадянської позиції, переконанні всіх в необхідності виконувати свій громадянський обов’язок, голосуючи на виборах. Уже за рік-два ви станете повноправними громадянами своєї країни і зможете реалізувати виборче право. Ви маєте усвідомити, що від позиції кожної людини залежить збереження й розвиток демократичних процесів в Україні. Чим більше виборців прийдуть на вибори і добровільно віддадуть свої голоси за будь-якого з кандидатів, тим менше буде можливостей фальсифікації і обману.

Читайте також:

1. Безпосередня і представницька демократія
2. Демократія - це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства.
3. Демократія в умовах України
4. Демократія і демократизація: їх сутність і передумови
5. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
6. Демократія і самоврядування
7. Демократія і самоврядування.
8. Демократія та її суть.
9. Демократія як загальнолюдська цінність.
10. Демократія як політичний режим та його головні ознаки.
11. Демократія як спосіб організації суспільного життя.

Переглядів: 1444