Законодавство України про працю

Законодавство України про працю складається з Кодексу законів про працю України, інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій назалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої принадлежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських ( фермерських ) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді , інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Трудові відносини громодян України, що працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громодян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами ( угодами ) України.

Такі двосторонні угоди про працевлаштування та соціальний захист працівників – мігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладені з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею та В’єтнамом.

Якщо міжнародним договором або угодою, в яких бере участь Україна, встановлено правила, відмінні від тих, які містить законодавство України про працю, у такому випадку застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

ТЕМА ІІІ. Індивідуальне пропонування на ринку праці.

Лекція 3.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державна служба зайнятості в системі управління трудовими ресурсами	\|	Сутність індивідуального пропонування на ринку праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.