Визначення елементів залягання, товщини і глибини залягання шарів по геологічній карті
Мета роботи. На практиці іноді виникає необхідність визначення елементів залягання нахиленого шару (особливо кута падіння), його товщини і глибини залягання в певній точці на геологічній карті (особливо це буває необхідно при закладанні свердловин). Тому студенти повинні навчитися встановлювати ці параметри, користуючись, як прикладом, учбовими картами № 5 і 6.
Основні теоретичні положення
Для того, щоб встановити елементи залягання, необхідно знайти положення трьох точок, розташованих на поверхні шару, що не лежать на одній лінії. Хід визначення елементів залягання цим способом описаний в літературі [1, с.46-49], [2, с.133-І35], [3, с.85-89].
Після визначення кута і азимуту падіння шару, нескладно обчислити товщину шару (дивись лаб. №7) і глибину залягання покрівлі або підошви цього шару в певній точці, на деякій відстані від відслонення.
При цьому треба враховувати, що абсолютні відмітки поверхонь нашарування у відслоненні і в точці, де необхідно встановити глибину шару, відрізняються. Різницю між ними встановлюють по геологічній карті (при необхідності – схема).
Але найбільш поширеним є графічний спосіб визначення дійсної товщини і глибини залягання, що полягає в побудові геологічного розрізу вхрест простягання в потрібному напрямку (захоплюючи точку, в якій нас цікавлять ці параметри).