Іонообмінна хроматографія

Іонний обмін – це процес, при якому розчин і тверда речовина, яка знаходиться з ним в контакті обмінюються іонами одного і того самого знаку.

Іоніти

природні синтетичні

глини, цеоліти високомолекулярні сполуки

Іоніти можна розділити на дві основні групи:

а) катіоніти – смоли, які містять кислотні функціональні групи, в яких атоми водню обмінюються з іншими катіонами, що знаходяться в розчині. Реакцію катіоніта можна представити наступним чином:

R–SO₃^–H⁺ + Na⁺« R–SO₃^–Na⁺ + H⁺.

б) аніоніти – смоли, які містять основні функціональні групи, наприклад –NH₃⁺OH^–. В цьому випадку обмінюються гідроксид іони на аніони, які знаходяться в розчині:

R–NH₃⁺OH^- + Cl^– « R–NH₃⁺Cl^– + OH^–.

Рухливою фазою в іонному обміні, як правило, служить водний розчин, нерухомою – іонообмінна смола, поміщена в стовпчик (скляну трубку, або звичайну бюретку). Смола має властивість набухати у воді, тому іонобмінник готують заздалегідь. Необхідно також простежити за тим, щоб у колонці між зернами іоніту не затрималися пухирці повітря, тому що вони будуть знижувати ефективність колонки, перешкоджаючи контакту іонів з іонітом.

Припустимо, колонка заповнена катіонітом у Н⁺-формі. Аналізований розчин повільно пропускають через підготовану колонку, у результаті іонного обміну іони, які визначають розподіляються по стовпчику шарами відповідно до їх спорідненості до іоніту. Першими будуть осідати на іоніті ті іони, які з більшою швидкістю беруть участь в іонному обміні. Відповідно до рядів селективності при поділі суміші, наприклад, Nі²⁺, Cu²⁺, Co²⁺, у колонку після повного поділу ми будемо спостерігати три забарвлені зони: І – Nі²⁺; ІІ – Cu²⁺; ІІІ – Co²⁺.

Тепер необхідно елюювати розділені катіони та зробити кількісний аналіз. Для цього колонку промивають розчином елюента (у цьому випадку розчином соляної кислоти певної концентрації). Вимивання відбувається у зворотному порядку, тобто першим буде елююватись Co²⁺, що пізніше всіх осів на іоніті, потім Cu²⁺ та останнім – Nі²⁺. Одночасно відбувається регенерація колонки.

Для одержання хроматограми виробляється відбір певних порцій елюата та їх аналіз тим або іншим способом. Метод аналізу обирається залежно від властивостей зразка – хімічний, фізико-хімічний або фізичний. Часто вимірюють показник заломлення, використовують фотометричні та інші методи.

Результати вимірів записують у вигляді кривої залежності вимірюваної величини від обсягу елюата.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація методів хроматографії	\|	Паперова хроматографія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.