Школа Пало Алто

Дон Джексон — один з лідерів цієї школи — ввів поняття «сімейного гомеостазу». Згідно Джексону, «сімейна стабільність», що забезпечує «сімейний гомеостаз», є динамічним поняттям, а життя сім'ї — це «стабільність в змінності».

Джексон розумів симптоматичну поведінку |дітей

як невдалу спробу відновлення «сімейного статус-кво»: | сварки батьків призводять до порушень поведінки дітей, поява в дитини симптоматичної поведінки відволікає батьків від сварок і | заставляє| більше уваги приділяти дитині — «носію симптому». Надалі англо-американській літературі закріпилися терміни для позначення хворого| | члена сім'ї — «ідентифікований пацієнт» (1Р) — тобто той, якого| члени сім'ї вважають хворим або «носієм симптому».

Як ілюстрація «сімейного гомеостазу» Джексон приводить наступний| випадок:

Жінка, хвора кататонічною формою шизофренії, виявляла таку властивість особи, як виражена нерішучість. Після того, як одного разу на сеансі сімейної психотерапії під впливом досвіду попередніх сеансів вона продемонструвала рішучу поведінку, у її батьків з'явилися проблеми: у матері — безпорадність і залежність, а у батька — імпотенція. Батьки наполегливо чинили опір ухваленню нової поведінки дочки. На одному з сеансів сімейної психотерапії вони змогли «почути» тверду заяву дочки про ухвалюване нею рішення тільки після триразового прослуховування| магнітофонному запису сесії. На думку| Джексона, нерішучість дочки| була не тільки і не стільки наслідком психічного захворювання, скільки її свідомою спробою захистити своїх батьків від їх власних труднощів. Симптоми дочки захищали стабільність сім'ї — батьки концентрували свою увагу на поведінці дочки і не звертали уваги на те, що мати також залежна і нерішуча, а батько випробовує утруднення в сексуальній поведінці.

Інша ідея, яку розвивав Джексон, — це існування переважаючих| в сім'ях патернів поведінки. Він відмовився від основоположних понять психоаналізу — проекції, регресу, індивідуальних мотивів для пояснення поведінки людини в сім'ї і ввів поняття «сімейні правила», описавши три їх типи |

1)відкриті норми — налагоджений відкритий обмін інформацією про те, хто і що
робить в сім'ї;

2)цінності — члени сім'ї відкрито визнають, що важливо для них, а що —ні;

3)гомеостатичні механізми — їх визначають як правила і цінності і
запроваджують в життя.

Джексон дійшов думки, що дисфункція сім'ї пов'язана з недоліками правил, що обумовлюють зміни.

Про це вже говорив Джордж Котону (Ко1:опа О., 1965) — економічний психолог, що звернув увагу на те, що сім'ї легко адаптуються до збільшення|| бюджету і насилу — до його зменшення. Їм введений термін| „quid pro quo»| (взаємний обмін), що позначає узгодження, в результаті якого з'являються вищеописані правила.

Джексон першим описав симетричні і компліментарні| (доповнюючі) взаємини в сім'ях.

Симетричні відносини засновані на рівності і схожості в розумінні і рішенні сімейних проблем — обидва батько виховують дітей, обидва займаються домашнім господарством, обидва будують службову кар'єру.

Компліментарні| відносини будуються на принципі протилежності і взаємного доповнення. Наприклад, він — лідер, вона — відома; він — логічний, вона — емоційна; він — слабкий, вона — сильна і т.д. На думку Майкла Николса, одним з недоліків концепції Джексона було те, що в центрі уваги його досліджень знаходилися діадні| відносини в сім'ї, а не відносини в трикутнику.

Інша видатна фігура в школі Пало Алто — Джей Хейлі, автор методу психотерапії, який одержав назву «проблемовирішуючої| терапії»|

Хейлі вважав, що відносини в сім'ї визначаються результатом боротьби подружжя за контроль над іншими членами сім'ї. Симптом — один із способів контролювати поведінку тих, що оточують. На думку Хейлі, завдання психотерапії — надати людям інші способи дії. Наприклад, нав'язливе миття рук у дружини може бути способом протесту проти деспотизму чоловіка. Психоаналітик або психотерапевт з школи Мясищева—Карвасарського описує це як «вторинну вигоду», а Хейлі про це пише так: «Істотний аспект симптому — це вигода, яку він дає пацієнту в справі встановлення контролю над тим, що відбувається у взаєминах з іншим членом сім'ї...» (1961).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Хейлі вважав, що лікувальний ефект сімейної психотерапії значно зростає, якщо на сесії збираються всі члени сім'ї.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.