Особа особа особа особа особа

• проблема соціальної стратифікації (від лат. stratum — прошарок); згідно з П.Сорокіним, суспільство поділяється не на класи#анта# гоністи, а на страти, групи, що складають різноманітну соціальну структуру суспільства;

• проблема соціальної мобільності (від лат. mobilis — рухомий), яку П.Сорокін вирішує через визнання рухомості меж страт і можливості людей вільно пересуватися з однієї страти до іншої, вертикально (з нижчої страти до вищої чи навпаки) та горизонтально (з однієї страти до іншої, розміщеної поряд); відкрите демократичне суспільство з рівними правами і шансами для всіх громадян — це суспільство інтенсивної соціальної мобільності; його гаслом згодом стає вислів:

«У США і швець може стати президентом».

Однак найважливішою складовою творчого доробку П.Сорокінає,

соціокультурної безумовно, його теорія соціокультурної динаміки. Соціокультурна

динаміки

реальність, як нескінченна різноманітність, охоплює всі можливі прояви соціальної діяльності людини і складається із соціокультурних феноменів різних рівнів. Найвищий з них — соціокультурна суперсис2 тема; системи нижчого рівня — мова, етика, релігія, мистецтво, наука. Історія для П.Сорокіна — процес закономірних змін всередині соціокультурних систем та наступної заміни однієї суперсистеми іншою. Такий перехід супроводжується радикальною трансформацією соціаль# них інститутів, норм і цінностей, що знаходить свій прояв у соціальних і культурних кризах, революціях та війнах. Із цього погляду Перша світова

Концепція конвергенції

Внесок П.Сорокіна в історію соціологічної думки

війна — це результат величезних переворотів у соціокультурній системі західного суспільства.

Сучасний йому стан західної культури П.Сорокін діагностує як кризовий. Але це, зрештою, нормально, адже будь#яка цивілізація пере# живає стадії зародження, розквіту й руйнації: одна система цінностей стає застарілою, на зміну їй приходить інша. У майбутньому з’явиться нова цивілізація, яка виникне внаслідок конвергенції (від лат. convergere — наближатися, сходитися), тобто станеться набуття різними системами, наприклад, капіталізмом і соціалізмом, загальних або подібних ознак із дальшим злиттям у якісно нове єдине суспільство, в якому будуть збережені позитивні риси й цінності одного й другого ладу. Це, врешті, приведе до утворення змішаного соціокультурного типу, який за сприятливих умов може перерости у «сяючий інтегральний порядок» в цілому світі.

Таким чином, творчий внесок П.Сорокінав історію сучасної соціологічної думки надзвичайно вагомий. Йому належать:

• створення всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії із залу# ченням елементів мікросоціального аналізу за допомогою принципу інтегрального синтезу;

• розробка структури інтегральної соціології, до якої входять соціальна аналітика (вчення про будову суспільства), соціальна механіка (вчення про соціальні процеси) і соціальна генетика (теорія еволюції суспільного життя);

• вироблення та обґрунтування теорії соціальної дії;

• розв’язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності;

• дослідження соціальної структури суспільства і розробка поняття

«соціальна стратифікація» як постійної характеристики будь#якого організованого суспільства;

• створення моделі соціокультурної динаміки, центральною категорією якої є цінність.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культура	\|	Емпірична соціологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.