Спочатку передбачається, що навколишній світ зробив їй боляче. Був виділений винуватий об'єкт. Таким чином, дитина стала жертвою.
Наступним кроком дитина була навчена займати позицію ката-тирана, тобто робити боляче іншим і одержувати від цього заспокоєння або задоволення. І ця схема повторюється знову й знову, у різних ситуаціях.
Ось так із самого дитинства ми приймаємо правила гри, у яку продовжуємо грати протягом всього життя, не замислюючись про наслідки. Але вся біда в тому, що ми перестали сприймати сам процес життя як гру. І тому ми вже не граємо — грають нами!
Втім, ми прагнемо стати хазяями багатьох речей, але зовсім забули, що в нашому розпорядженні величезне господарство, яким займається хто завгодно, але тільки не ми. Уявіть, що у ваш дім приходять люди, які роблять, говорять що хочуть. Сподобається вам це? Але ж ми з собою саме так і поводимося. Ми дозволяємо, кому завгодно розпоряджатися нашим життям. Всі, кому не лінь, займаються нами, але тільки не ми. Політики, знайомі, лікарі, священики... Хто завгодно робить, що завгодно в нашому господарстві, тому що хазяїна там немає. А потрібно всього-на-всього стати хазяїном свого життя, стати хазяїном свого господарства. І тоді все відразу встане на свої місця. І нікого не потрібно буде обвинувачувати. Ще Вольтер говорив: «Давайте будемо обробляти свої сади». Як же ми їх обробляємо? Для з’ясування цього розглянемо основні моделі поводження людини, які характерні багатьом з нас - «Жертву» (вона характерна більшості з нас) і «Хазяїна». Для чого? Щоб розібратися у своєму житті й постаратися зробити його більш цікавим й щасливим.