Локус контролю – теоретична модель двох сценаріїв поведінки людини.

Розбудова нашої держави, як демократичної, цивілізованої, вимагає, насамперед, інвестицій у виховання, тобто у людину. Лише компетентна, самостійна людина, людина-хазяїн, яка вірить у власні сили, здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності України, розвитку її економіки, культури. Саме про це свідчить розроблена вченими теорія успіху, яка вважає головними рисами людини успіху: вміння, мотивацію, оптимізм. То чи вірить в успіх українець?

Соціально-економічна криза в нашому суспільстві, яка триває вже довгий час, призвела до того, що досить велика частина наших громадян зневірились у власних силах, в майбутньому /хоча ж, звичайно й до неї песимістів у нашому суспільстві хватало/. Тому соціальна пасивність, песимізм у суспільстві ще значно більше виявляють себе, що значно гальмує розвиток нашої Держави, який вимагає активної позиції, віри у власні сили, оптимізму її громадян.

Суттєво впливають на рівень громадського оптимізму і певні психологічні особливості українського національного характеру.

Наш видатний педагог Ващенко Г.Г. спробував обґрунтувати психологічні властивості українського народу і визначити з цих позицій причини його невдач. Він вказує на такі наші національні недоліки: індивідуалізм, амбітність. Особливо хвилюють його нерішучість, інертність, слабкі прояви в українців волі й характеру. Крім того, тривала відсутність в Україні державності не сприяла формуванню в нації відповідальності за власну долю, породжувала соціальну пасивність, очікування, що хтось інший допоможе розв'язати її проблеми. Багатьма дослідниками українського етносу також виокремлюється недостатня розвиненість соціальної волі. Перевага емоційності, споглядальності, мрійливості над волею в характері українця часто призводила до того, що поставлені цілі не були досягнуті, чи реалізовувалися не так, як були задумані.

Більш детальніше ці риси доцільно розглянути в контексті "локусу контролю" (термін було запроваджено Дж.Роттером в 1954р.) Він є суттєвим фактором, що зумовлює характер активності, оптимізму особистості, її соціальну поведінку (жертва, хазяїн), власне те, що є суттєвим для вибору життєвої стратегії та її життєтворчості.

Локус контролю можна визначити як міру, якою людина сприймає своє життя як контрольоване власними зусиллями та діями, або контрольоване зовні, зовнішніми силами.

В загальному вигляді локус контролю означає схильність людини як індивіда і як представника певної культури - приписувати відповідальність за важливі події свого життя самому собі (така людина-хазяїн відноситься до інтерналів) або різним зовнішнім факторам - іншим людям, об'єктивним зовнішнім умовам (така людина-жертва відноситься до екстерналів).

В цілому вся наша цивілізація (а особливо наша нація) улаштована так, що більшість людей звикла вважати, що хтось інший або суспільство вирішують за них, що добре, а що погано, що правильно, а що неправильно, як потрібно розважатися, а як сумувати. Інакше кажучи, в прийнятті рішення та скоєнні вчинків ми керуємося екстерналістю - опорою не на себе, а на оточення або обставини.

Екстернали вважають, що їх успіхи та невдачі регулюються зовнішніми факторами -такими, як доля, удача, щасливий випадок, впливові особи. Екстернали вірять в те, що вони заручники долі. В будь-якій складній ситуації вони миттєво починають шукати, на кого можна перекласти вину за власні труднощі. Це можуть бути батьки, діти, начальники, Президент, Верховна Рада, холод, спека тощо, тільки б не вони самі.

Це і зрозуміло: бо тільки людина спробує взяти відповідальність на себе, як зразу прийдеться щось робити для покращання ситуації. На відоме питання „Хто винуватий” є готова відповідь "Стрілочник". Це багато в чому пояснює і наступний крок: "Що робити" -"Покарати стрілочника". Винуваті покарані, всі спокійні, совість чиста, але ... нічого не змінилося.

Інтернали, як полярність екстерналам, вірять в те, що вдача або невдача визначаються їхніми власними діями та здібностями (тобто внутрішніми факторами), вони більшою мірою впливають на своє життя. Тому інтернали схильні інтерпретувати події свого життя як результат власних дій, вони вважають, що те, як складається їх життя, залежить від них самих значно більше, ніж від обставин, а тому вміють ставити мету та досягати її - бути в житті переможцями, а не переможеними. Вони беруть на себе відповідальність не лише за успіхи, але й за невдачі у власному житті, а також в сім'ї, в своїх відносинах з людьми тощо. Взагалі, будь-яку ситуацію вони намагаються зробити максимально результативною. Для них характерним є стійкість і принциповість в відстоюванні своїх поглядів, цінностей.

В протилежність цьому екстернали сильніше підвладні соціальному впливу, гірше адаптуються. Вони більш конформні, більш підвладні авторитетам та залежні від суспільства, від соціальної ситуації в цілому. Екстернали менш терпеливі та більш нетерплячі в ситуації подолання кризи. їхня емоційна нестабільність нерідко супроводжується незадоволенням своїм життям та становищем у суспільстві.

Інтернали більш впевнені у своїй спроможності вирішувати проблеми. Головний компонент структури інтернальності - впевненість у тому, що людина може все. Все що відбувається з нею, залежить від її особистої активності, спроможності контролювати ситуацію та творчо реалізувати себе.

Саме в процесі сьогодення, коли потрібно подолати кризу, адаптуватися до нових умов, важливою соціально-психологічною характеристикою особистості стає ступінь активності її власних зусиль, спрямованих на подолання життєвих труднощів, почуття хазяїна, власної відповідальності, пов'язане з вірою в успішне майбутнє, тобто інтернальність.

Нижче розглянемо наскільки українці зараз відчувають свою особисту залежність від зовнішніх обставин взагалі і від владних структур (еліти) зокрема, і як це ставлення може впливати на нинішню ситуацію в суспільстві (по результатам соціологічних досліджень). Показовими є відповіді на такі питання (дані наведенні у відсотках):

Наскільки ваше життя належить від тих хто складає правлячу еліту?

- Дуже залежить - 38,2.

- Залежить достатньо - 37,1.

- Мало залежить - 9,0.

- Майже не залежить - 8,0.

Таким чином, більшість людей відчуває суттєву залежність свого життя від зовнішніх обставин і, зокрема, від правлячої еліти, тобто жертвою

Отже, психологічні особливості українського національного характеру, тривала соціально-економічна криза суттєво знижують почуття хазяїна та оптимізм українців, які так потрібні завжди, а особливо в цей переломний період життя нашого народу.

2. Традиційна модель поводження людей «Жертва»,що, втім, в подальшому може перейти в тирана.

Розглянемо її більш детально, тому що вона характерна більшості людей.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Що ж відбувається в цей момент із дитиною?	\|	Основні положення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.