І ще я зрозумів дещо важливе - найважливіше, із чого в майбутньому виросла ціла система поглядів та стала можливою їх еволюція: тіло так само, як і дух, потребує керівництва.

3 пережитого я зробив цілком певний висновок: смерть збирає врожай там, де дух спить або хворіє.

Дурниці, нібито людина не може втручатися в діяльність внутрішніх органів. Адже людина захворює в більшості випадків під впливом певного душевного стану, який стає домінуючим. Внаслідок цього неминуче виникає і послаблення організму.

Це означає присутність сильного зв’язку між духом і внутрішніми органами.

І якось вночі я зрозумів, що ліки та лікування безсилі. Накопичення важких переживань, слабка воля перетворили мене в раба хвороби. Не існує безслідних думок. Всі думки впливають на наші фізіологічні системи. Вони звужують або розширюють судини, затримують діяльність органів травлення, порушують сон і врешті-решт - кінцем призводять до хвороби серця. Неможливо прослідкувати всю різноманітність відповідних реакцій. Погані думки, горе, злість, роздратованість, жах, скарги, сумнів, турбота - все це призводить до послаблення організму, а протягом тривалого часу - вже до серйозних захворювань.

Потрібно виховувати себе, а точніше, перевиховувати, щоб нещастя, горе, втома та біди не перетворювались у пригніченість, безпорадність, жах, а, навпаки, розбивались енергією опору. Потрібно, щоб єдиною відповіддю на такі почуття та випадки була поведінка, організована на подолання сумних та важких обставин. З цього моменту я почав вірити в те, що нема безвихідних ситуацій. Є дряхлість душі та нездатність правильно організувати своє життя та поведінку. Будь-який складний збіг обставин повинен викликати лише одну реакцію: організацію протидії їм.

Життя - це величезний подарунок, і його не можна прожити тьмяно, а я вже звик до постійних турбот, сумнівів, жахів. Як можна жити, коли нема радощів у житті, коли не чекаєш з інтересом кожного дня ? Як не захворіти, коли ти в постійних жахах то за здоров’я, то через неприємні обставини ? Дні в сумнівах, хворобах, жахах - це не життя. Воно втрачає привабливість, його заслоняють біди, турботи, і ми вже не живемо, а існуємо за звичкою.

А все це означає і відповідний стан наших внутрішніх органів, їх тонус, характер реакцій, здатність до опору негативним факторам. Організм “буксує”, “чадить” і в результаті ламається в багатьох ланках.

Дійсно, потрібно змінити головне - ставлення до життя, погляди на біди, нещастя і взагалі на все !

Коли я це зрозумів, мене охопила неймовірна радість. Знайшов ! Це те, що я шукав ! Тепер вже не має значення, чим я хворію. Цей опір універсальний. Він виведе мій організм із глухого кута. 3 цього часу будь-яка біда, невдача - це об’єкти роботи, і ніщо інше. Нема безвихідності - вихід завжди існує.

... Я ставав все більш байдужим до невдач. Чим більше ми реагуємо на невдачі, біди, болі, тим, значить, більше боїмося їх і повніше опиняємося у владі жахів, які сильніше будь-якої отрути і хвороб знищують організм. Я почав підрубувати цей зв’язок. Звільнився від жахів і сумнівів !

Під час всіх випробувань я дотримувався правил: подолати будь-які труднощі, дотримуватися програми оздоровлення, а організм сам виправить наші помилки, він цьому навчений природою. Вся проблема в тому, що ми не віримо йому і не вміємо терпіти. Ми від усього майже без коливань відгороджуємося мікстурами, уколами, таблетками та скаргами на самопочуття - самі нічого не хочемо робити. Ми постійно вносимо в організм безладдя і цим ослаблюємо його. Але найголовніше - ми боїмося. Жах - могутній інстинкт. Все, що пов’язане з жахом, організм сприймає в першу чергу і запам’ятовує досить надійно. Так вживлюються погані думки, хворобливий стан духу, а до них вже пристосовуються відповідні функції організму - адже жах оберігає життя, інакше не можна Організм поважає жах як свого верховного вартового.

Я дав собі слово триматися в будь-якому випадку, навіть якщо весь світ стане переконувати мене, що я безнадійний. Доки я сам не погоджусь, ніщо не може зломити мене - це генеральна настанова для роботи організму. Потрібно лише слідкувати за складом мислення, не засмічувати організм небезпечними і непотрібними командами.

Я почав розуміти: головне - вірити. Потрібно непохитно вірити в правоту і доцільність того, що твориш. Ні на йоту не сумніватися в собі і в результатах роботи.

Навіть невеличка фальш, іронія і сумнів можуть призвести до поразки.

Організм настроєний на кожен, найнезначніший рух думки, яка перетворюється у фізіологічні реакції - це все від великого пристосування організму в боротьбі за виживання. Біда в тому, що мозок посилає не тільки розумні команди; через цю причину виникає непогодження важливих життєвих процесів. Нема поганого життя - є невміння жити. В усіх невдачах винен я, а не життя. Я не зумів повести себе розумно. В хворобах, невдачах, складних ситуаціях, які мені траплялись, - невміння жити. В усіх провалах винен я, а не життя! Ці слова по-новому визначили ставлення до життя. І вони робили мене сильнішим.

Ніколи не можна втрачати віру в себе - які б біди не обрушувалися і які б вироки не виносила доля. Кінцевим є лише твій вирок. До того часу, доки не винесеш його, доки сам не визнаєш себе зламаним, ти непереможний, організм бореться і є можливість для подолання найбільш чорних і безнадійних ситуацій.

Все залежить від сили вольового опору, від уміння знайти правильну поведінку і засоби боротьби.

Безвихідних ситуацій нема, безвихідна ситуація - це слабкість духу і визнання поразки. Межі опору не мав.

Організм надзвичайно стійкий і живучий, якщо ним управляє загартована воля. Найвища опора - ти сам !

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практичний приклад формування моделі «Хазяїна» або шлях до життя Ю. Власова.	\|	Головне завдання - берегти мозок. Дуже часто цей верховний керівник життя змучений, перевантажений, отруєний та й до того ж прикро вражений нікчемними командами та почуттями.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.