• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Договір поставки.

Поняття і особливості договору поставки. Договором по­ставки визнається такий договір, за яким постачальник, що є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується пере­дати в обумовлені строки (або строк), які не збігаються з мо­ментом укладання договору, товари у власність (повне госпо­дарське відання, оперативне управління) покупця для вико­ристання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим по­дібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму.

З наведеного визначення випливає, що договір поставки як вид договорів, спрямованих на передачу майна, є консенсуальним, сплатним та двостороннім.

Договір поставки має кваліфікуючі ознаки, які дозволяють відрізнити його від інших видів дого­ворів купівлі-продажу:

1) суб'єктний склад договору поставки. Постачальниками та покупцями можуть бути лише суб'єкти господарської діяльності (як господарські організації, так й індивідуальні підприємці), причому постачальники професійно займаються виробництвом товарів або діяльністю із закупівлі цих товарів;

2) цільова спрямованість договору поставки завжди є господарською, не пов'язаною із особистим, домашнім або іншим подібним споживанням;

3) об'єктом договору поставки є продукція виробничого призначення (сировина, матеріали тощо) або товари для продажу на ринку.

4) моменти укладання і виконання договору поставки не збігаються в часі;

5) договори поставки мають особливу нормативну регламен­тацію. Так, окрім глави 23 чинного Цивільного кодексу, від­носини поставки регулюються низкою законодавчих актів:

Законом України від 22 грудня 1995 р. "Про поставки продук­ції для державних потреб". Законом України від 24 січня 1997 р. "Про державний матеріальний резерв", Законом Ук­раїни від 3 березня 1999 р. "Про державне оборонне замов­лення", Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і по­слуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 р.. Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів народного споживання, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25 лип­ня 1988 р. № 888, Інструкцією про порядок приймання про­дукції виробничо-технічного призначення та товарів народ­ного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, Інструк­цією про порядок приймання продукції виробничо-технічно­го призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7. Слід мати на увазі, що зазначені нормативно-правові акти Союзу РСР є чинними на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодав­ства Союзу РСР".

Крім зазначених нормативно-правових актів, необхідно також знати роз'яснення Вищого арбітражного суду України з питань практики застосування законодавства, що регулює договірні відносини поставок, і які є обов'язковими для учас­ників господарських відносин, що застосовують це законо­давство: роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 жовтня 1993 р. № 01-6/1106 "Про деякі питання практики вирішення господарських спо­рів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю", роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 р. № 01-6/1205 "Про деякі пи­тання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних", роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29 квітня 1994 р. № 02-5/293 (із змінами в редакції від 14 лип­ня 1994 р. постанови пленуму Вищого арбітражного суду Ук­раїни № 2) "Про деякі питання практики застосування май­нової відповідальності за невиконання чи неналежне вико­нання грошових зобов'язань", роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 20 липня 1994 р. № 01-6/1106 "Про строк позовної давності за позовом постачальників (ви­готовлювачів) про стягнення вартості поставленої продукції, від сплати якої покупець (одержувач) повністю або частково відмовився за мотивом її неналежної якості", роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 30 березня 1995 р. № 02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих неви­конанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки", інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 12 травня 1992 р. № 01-8/565 "Про засто­сування статті 10 Арбітражного процесуального кодексу Ук­раїни щодо договорів поставки продукції і товарів між під­приємствами та організаціями України", інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1996 р. № 01-8/110 "Про Закон України "Про поставки продукції для державних потреб".

Різновиди до­говору поставки: планований та такий, що укладається на розсуд сторін. В сучасних умовах господарювання переважна більшість договорів поставки укладається вільним волевияв­ленням сторін.

До планованих договорів поставки слід віднести, перш за все, державні контракти на поставку продукції для державних потреб, що укладаються на підставі державних замовлень. Порядок укладання та особливості змісту державних контрак­тів визначаються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб". Державними замовниками висту­пають Верховна Рада України, органи державної виконавчої влади, а також державні організації та установи, уповноваже­ні Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Виконавцями дер­жавного замовлення є суб'єкти господарської діяльності Ук­раїни всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладе­ного державного контракту.

Відповідно до п. 8 ст. 2 зазначеного Закону дня виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково і на державній власності (державних підприємств, установ та і організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких З контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм влас­ності — монополістів на відповідному ринку продукції дер­жавні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, як­що виконання державного замовлення не завдає збитків заз­наченим виконавцям державного замовлення.

Порядок і способи укладання договору поставки. Зміна і розірвання договору поставки. Чинним законодавством перед­бачається можливість укладання договорів поставки як неконкурентними (в порядку, передбаченому розділом IV По­ложення про поставки продукції виробничо-технічного при­значення та розділом II Положення про поставки товарів на­родного споживання), так і конкурентними способами, що передбачено п. 3 ст. 2 Закону "Про поставки продукції для державних потреб").

В цілому неконкурентний (традиційний) порядок укладан­ня договору поставки, що встановлений Положеннями про поставки, збігається із порядком укладання договорів, перед­баченим ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу.

Оскільки в законодавстві відсутні приписи стосовно того, хто має виступати оферентом, ініціатива укладення договору поставки може виходити як від постачальника, так і від по­купця. Не пізніше, ніж через двадцять днів після одержання проекту договору поставки, одна сторона підписує його та повертає один примірник іншій стороні. При наявності запе­речень щодо умов договору сторона, яка одержала проект до­говору, не пізніше двадцяти днів після одержання проекту до­говору складає протокол розбіжностей, про що робиться за­стереження в договорі, та надсилає другій стороні два примір­ники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, що одержала протокол розбіжностей, зобов'яза­на не пізніше двадцяти днів розглянути його (у необхідних випадках разом з іншою стороною), включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбіт­ражного суду.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, в 20-денний строк не передасть неврегульовані розбіжності на розгляд арбітражного суду, то договір слід вважати неукладеним. Частиною 4 ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу встановлено пріоритет автора протоколу розбіжностей, згідно з чим договір, який укладається на основі державного замов­лення, вважається укладеним на умовах протоколу розбіж­ностей, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у 20-денний строк після його отримання розбіж­ності, що залишилися неврегульованими, на розгляд арбіт­ражного суду.

Положеннями про поставки продукції виробничо-техніч­ного призначення та товарів народного споживання передба­чена можливість укладення договору поставки шляхом прий­няття замовлення до виконання: покупець може направити постачальнику замовлення у двох примірниках із зазначен­ням кількості, розгорнутої номенклатури (асортименту) або технічної характеристики, якості продукції, строків поставки та інших необхідних даних. Замовлення буде вважатися прий­нятим до виконання та набуває силу договору, якщо протя­гом двадцяти днів після його отримання постачальник не по­відомить покупця про відхилення замовлення або про розбіж­ності по окремих його умовах. Заперечення по окремих умо­вах замовлення та їх мотиви постачальник зазначає в підписаному замовленні. Якщо необхідно узгодити інші умо­ви, не передбачені замовленням, постачальник надсилає по­купцеві в той же термін проект договору. На вимогу однієї з сторін відносини по поставці оформлюються у вигляді дого­вору, який підписується постачальником та покупцем.

Законом "Про поставки продукції для державних потреб" не регулюється порядок і строки, протягом яких повинна бу­ти направлена оферта про укладання державного контракту, а також не визначений суб'єкт, на якого покладається обов'я­зок направлення проекту договору. В зв'язку з цим Вищий арбітражний суд України в інформаційному листі від 12 бе­резня 1996 р. № 01-8/110 "Про Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" роз'яснив, що розробку і направлення іншій стороні проекту державного контракту може здійснювати як державний замовник, так і виконавець державного замовлення. В тих випадках, коли суб'єкт госпо­дарювання в силу п. 8 ст. 2 Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" зобов'язаний укласти дер­жавний контракт, він може підготувати та направити держав­ному замовнику свій проект договору. Але, якщо взяти на се­бе обов'язки виконавця державного контракту бажає інший суб'єкт, який не зазначений у переліку п. 8 ст. 10, то такий суб'єкт може вислати проект договору державному замовни­ку. Право обирати виконавця належить державному замовни­ку на підставі запропонованих проектів.

Порядок проведення конкурсного відбору постачальників продукції для потреб держави, який може здійснюватися у формі відкритих торгів та торгів з обмеженою участю, врегу­льовано Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і по­слуг за державні кошти".

За загальним правилом зміна умов договору поставки або його розірвання можливі лише за згодою сторін. За нормами Положень про поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання зміна, розір­вання або продовження строку дії договору оформлюється додатковою угодою, що підписується сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефоно­грамами, радіограмами. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну або розірвання договору, повинна дати іншій сто­роні відповідь не пізніше десяти днів після отримання пропо­зицій. При недосягненні згоди спір розглядається арбітраж­ним судом.

Відповідно до пп. 24 та 19 Положення про поставки про­дукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір, зокрема, у ви­падках поставки продукції (товарів), яка не відповідає вимо­гам стандартів, технічних умов, іншій документації, зразкам (еталонам). У цьому разі постачальник зобов'язаний відшко­дувати покупцю всі збитки, пов'язані з розірванням договору. Покупець також має право відмовитися повністю або частко­во від продукції за умови повного відшкодування ним поста­чальнику збитків, що виникли у зв'язку з цим.

Договір поставки буде вважатися розірваним (зміненим) через місяць після одержання постачальником письмового повідомлення покупця про відмову від виконання договору, якщо інший, більш тривалий строк не буде зазначений у цьому повідомленні. Продукція (товари), виготовлена та від­вантажена постачальником до одержання такого повідомлен­ня, повинна бути прийнята і оплачена покупцем.

Законом України "Про поставки продукції для державних потреб" передбачена відповідальність за необґрунтовану від­мову виконавця державного замовлення від укладення дер­жавного контракту на поставку продукції для державних по­треб у випадках, коли обов'язковість його укладення встанов­лена цим Законом та за наявності технічних можливостей його виконання, у вигляді штрафу у розмірі вартості держав­ного контракту.

Форма та зміст договору поставки. Відповідно до п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та п. 15 Положення про поставки товарів народ­ного споживання договори поставки укладаються у письмо­вій формі: або шляхом підписання сторонами єдиного доку­мента, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

Зміст договору поставки складають умови (пункти), як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові відповідно до чинного законодавства (причому незалежно від того, чи будуть останні безпосередньо включе­ні в текст договору).

В договорі поставки мають бути обумовлені номенклатура (асортимент) продукції, кількість та якість продукції, строки поставки, ціна. Якщо договір поставки, що укладається, є довгостроковим, то мають бути визначені найменування, гру­пова номенклатура (асортимент) і кількість продукції; поря­док та строки узгодження і надання специфікацій. За відсут­ності цих умов договір вважається неукладеним.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий) або на інший тер­мін, передбачений угодою сторін. Загальний строк поставки є строком, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку всієї кількості продукції, яка передбачена догово­ром. Якщо договір поставки є довгостроковим, в ньому мають бути визначені окремі строки, або періоди поставки, тобто строки поставок продукції окремими партіями. Поряд із періодами поставки в договорі можуть зазначатися квар­тальні, декадні, добові, погодинні та інші графіки поставки, що визначаються з урахуванням особливостей виробництва покупця та забезпечення ритмічності поставок.

Якість продукції, що поставляється за договором, повинна відповідати умовам стандартів, технічних умов, іншій доку­ментації, яка встановлює вимоги до якості продукції, зразкам (еталонам). Комплектність продукції має відповідати вимогам стандартів, технічних умов або прейскурантів, а якщо такі відсутні — може бути визначена безпосередньо в договорі.

Підприємство може поставляти продукцію в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за користуван­ня цим кредитом. В такому випадку кредитні зобов'язання є похідними договору поставки, і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин. Процент, який сплачує покупець (замовник) постачальнику, буде платою за наданий то­варний кредит.

Виконання договору поставки. Поставка продукції здійс­нюється постачальником шляхом відвантаження (передачі) товару покупцеві за договором або іншій особі, що визначена в договорі як одержувач. Поставка продукції здійснюється постачальником шляхом її відвантаження залізницею, авто­мобільним транспортом, або іншим видом транспорту, перед­баченим у договорі. В договорі може бути передбачена вибір­ка продукції покупцем (одержувачем) зі складу постачальни­ка. Датою виконання зобов'язання по поставці продукції по­стачальником є дата передачі продукції органу транспорту або зв'язку (якщо покупець знаходиться в іншому місці). Якщо продукція здається на складі покупця або постачальника, то такою є дата складення акта про приймання-здачу продукції або розписки про отримання продукції. За згодою сторін мо­же бути визначений інший момент виконання договору.

Крім того, виконуючи договірні зобов'язання, постачаль­ник повинен дотримуватися правил пакування та маркування продукції; точно визначати кількість продукції (вагу, кіль­кість місць: ящиків, мішків, зв'язок, пачок тощо); при відван­таженні продукції — вкладати в кожне тарне місце докумен­ти, що передбачені договором, стандартами, технічними умо­вами, іншими обов'язковими правилами, які мають свідчити про найменування та кількість продукції, що знаходиться в цьому тарному місці; чітко оформлювати відвантажувальні та розрахункові документи, складати їх таким чином, щоб зазна­чені в цих документах відомості про кількість продукції від­повідали фактичній кількості, що відвантажується, своєчасно відсилати ці документи одержувачу продукції; дотримуватися діючих на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їх навантаження та кріплення; контролювати осіб, які визна­чають кількість продукції, що відвантажується, та оформ­люють на неї документи, тощо.

Відповідно до пп. 40 та 33 Положень про поставки продук­ції і товарів постачальник зобов'язаний безоплатно виправи­ти недоліки продукції (товарів), на яку встановлено гарантій­ний строк, або замінити її, якщо не доведе, що недоліки ви­никли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або її зберігання.

Виправлення недоліків або заміна продукції (товарів) за вибором постачальника (виготовлювача) повинні бути здійс­нені в 20-денний строк після одержання повідомлення по­купця (одержувача)» якщо інший строк не встановлений обов'язковими для сторін правилами чи їх угодою. Якщо по­купець (одержувач) не повідомив постачальника (виготовлю­вача) про виявлені недоліки продукції (товарів), останній звільняється від сплати штрафу, передбаченого пп. 59 та 52 Положень про поставки продукції і товарів.

Згідно з пп. 41 та 34 Положень про поставки продукції і товарів у випадку поставки продукції (товарів) з дефектами, які можуть бути усунені на місці, виготовлювач (постачаль­ник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) у вста­новлений строк виправити ці дефекти, у тому числі шляхом заміни продукції (товарів).

Відповідно до Положень про поставки виготовлювач (постачальник) несе відповідальність за якість продукції і то­варів у цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби, тобто й у тих випадках, коли стандартами, іншою нормативно-технічною документацією передбачено, що за якість складових частин та комплектуючих виробів несе відповідальність їх виготовлювач.

Порядок приймання поставленої продукції детально вре­гульовано Інструкцією про порядок приймання продукції ви­робничо-технічного призначення та товарів народного спо­живання за кількістю № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7.

Покупець (одержувач) продукції зобов'язаний здійснюва­ти належним чином приймання продукції від органу транс­порту, перевіряти збереження вантажу при перевезенні, зок­рема: наявність на транспортному засобі пломб (вагоні, цис­терні, автофургоні, трюмі судна), їх неушкодженість, відбит­ки на пломбах, стан вагону або контейнеру, наявність захисного маркування вантажу, цілісність тари; перевірити відповідність найменування вантажу та маркування на ньому тим відомостям, що були зазначені в транспортному доку­менті; якщо при прийманні вантажу встановлюється факт по­шкодження або псування продукції, невідповідність найме­нування та ваги вантажу або кількості місць тим даним, що зазначені в транспортному документі, а також у всіх випад­ках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, повинен складатися комерційний акт. Приймання продукції здійснюється особами, які на це уповноважені керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці осо­би несуть відповідальність за дотримання правил приймання продукції.

Приймання продукції за кількістю здійснюється за транс­портними та супроводжувальними документами (рахунок-фактура, специфікація, опис, пакувальні ярлики тощо) поста­чальника. Якщо при прийманні буде виявлена недостача, одержувач повинен призупинити приймання, вжити заходів щодо зберігання продукції та скласти акт, який підписується особами, що здійснювали приймання. Після цього необхідно викликати представника постачальника для спільного про­довження приймання та складання двостороннього акта. Складений двосторонній акт затверджується керівником під­приємства-одержувача. Претензія у зв'язку із недостачею продукції повинна бути направлена постачальнику не пізніше десяти днів після складення акту.

Строки (періоди) поставки визначаються сторонами в до­говорі з урахуванням необхідності забезпечення ритмічності поставок та особливостей виробництва. Дострокова поставка може бути здійснена за згодою покупця. Продукція, яка була достроково прийнята та оплачена, зараховується до кількості продукції, яка повинна бути поставлена в наступному періоді.

Відповідальність за неналежне виконання договору поставки. Сторони повинні вживати усіх необхідних заходів до належ­ного і реального виконання договорів. З цією метою сторони мають право застосовувати майнові санкції за порушення зо­бов'язань, передбачених законодавством (зокрема, розділами VIII Положення про поставки продукції виробничо-технічно­го призначення та розділом VI Положення про поставки то­варів народного споживання) та договором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору поставки настає у формі відшкодування завданих таким невиконанням збитків та сплати неустойки (штрафу, пені).

Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Тому у випад­ках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язан­ня, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

Якщо інше не передбачено договором поставки, за неви­конання або неналежне виконання зобов'язання до винної сторони застосовується залікова неустойка, крім випадків по­ставки продукції, товарів неналежної якості або некомплект­них, та недопоставки чи прострочення поставки продукції, товарів (ч. 2 ст. 253 Цивільного кодексу, п. 74 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, п. 65 Положення про поставки товарів народного споживання).

У випадку недопоставки або прострочення поставки продук­ції, поставки продукції неналежної якості або некомплектної постачальник сплачує покупцю неустойку і відшкодовує, крім того, заподіяні такою поставкою збитки,

Згідно з п. 74 Положення про поставки продукції та п. 65 Положення про поставки товарів сторони Мають право пе­редбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випаде невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором. За­значена умова договору означає, що в кожному випаде по­рушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійс­ний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не по­критій неустойкою (штрафом, пенею).

У разі прострочення постачальником виконання зобов'я­зання покупець має право відмовитися від прийняття вико­нання і вимагати відшкодування збитків, заподіяних зазначе­ним простроченням.

Слід зазначити, що підстави застосування майнових санк­цій за неналежне виконання договірних зобов'язань досить детально врегульовано Положеннями про поставки. Так за прострочення поставки або недопоставку. Продукції поста­чальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8 відсотків вар­тості не поставленої в строк продукції; якщо поставлена про­дукція не відповідає умовам договору щодо (ї якості та ком­плектності, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20 відсотків вартості продукції неналежної якості або Неком­плектної; при порушенні розрахункової Дисципліни поста­чальник має право перевести на строк до трьох місяців не­справного платника на акредитивну форму розрахунків або на попередню оплату продукції із повідомленням про це боржника; якщо протягом строку (періоду) поставки на буде виставлений акредитив покупцем-платником, постачальник має право реалізувати продукцію на власний розсуд.

Відповідальність за неналежне виконання державних контрактів на поставку продукції встановлено ст. 4 Закону "Про поставки продукції для державних потреб" та ст. 14 За­кону "Про державний матеріальний резерв .

Так, державний замовник має право відновитися повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам щодо якості продукції, встановленім чинним зако­нодавством України та державним контрактом.

При невиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом він відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, яка виготовлена за державним контрактом (крім випадків, зазначених у законодавстві), виконавець державно­го замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалі­зацією, а у разі неможливості реалізації продукції — завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

Переглядів: 1370