Необхідність позитивного мислення

Вона зумовлена багатьма факторами:

· становищем особистості в сучасному суспільстві;

· національно-психологічними особливостями українського народу;

· негативними тенденціями в освітньо-виховних інститутах;

· соціальною апатією та неадекватною поведінкою багатьох людей (включаючи і суб’єкти навчального процесу в школі), що суттєво погіршують їх життя, здоров’я, не дають можливості самореалізуватися;

· соціально-економічним станом нашої держави на сучасному етапі.

· загальною негативною ситуацією в світі з психічним станом особистості.

Ці обставини досить негативно впливають на формування в особистості, зокрема і учнів активності, творчості, оптимістичних рис. У подоланні цього негативу надзвичайно велика роль ПЕДАГОГА, який володіє позитивним мисленням, для якого, власне, воно є життєвою філософією.

Велике значення становищу особистості в суспільстві, її впевненості у власних силах, реалізації індивідуальності як для розвитку самої людини, так і суспільства, приділяв відомий американський вчений Е. Фромм.

Візьмемо до уваги його міркування у якому сучасну людину він характеризує як таку, що не впевнена в своїх силах, у своєму майбутньому; як робота, який виконує зовнішні "команди", пригнічуючи власні думки, емоції, почуття, як особистість, яка перетворилася у псевдоособистість.

"Незважаючи на те, що людина побудувала свій світ (будинки, заводи тощо), вона відчужена від продуктів своєї праці і найчастіше не є господарем побудованого нею світу, а навпаки, цей світ перетворився в її господаря. То тільки здається, що людина діє згідно своїх інтересів. Але ж насправді її цілісна особистість зі всіма її можливостями перетворилась у механізм машини, яку вона створила власними руками...

Людина в житті грає багато ролей і може бути суб’єктивно впевнена в тому, що кожна з них – це вона. Насправді ж, людина розігрує кожну роль відповідно своєї уяви про те, чого від неї очікують інші; і тому в багатьох людей, якщо не в більшості, їх справжня особистість цілком притінена псевдоособистістю.

Втрата власної особистості та її заміна псевдоособистістю ставить людину в досить важке становище. Перетворившись у відбиття чужих поглядів, очікувань, вона значною мірою губить саму себе, а разом з тим – і впевненість в собі".

Досить негативну роль у цьому руйнівному процесі /руйнування, власне, самої особистості/ відіграють освітньо-виховні інститути, зокрема, і школа, які продовжують «штампувати», а не розвивати своїх учнів, формуючи в них конформізм і навчену безпорадність.

Таке буття й стан індивіда в суспільстві призводить до того, що сучасна людина пригнічена глибоким почуттям безсилля, невпевненості, песимізму, тому вона пасивно, як паралізована, зустрічає життєві перешкоди, катаклізми суспільного життя». Отже, видатний американський філософ, психолог Е. Фромм бачить серйозну ваду сучасної людини в її невпевненості в собі, в знеособленні, в конформізмі та песимізмі, і тому він говорить про необхідність в організації таких економічних, соціальних, освітніх сил, які б допомогли людині подолати ці вади.

Саме розбудова нашої держави як демократичної, цивілізованої вимагає, насамперед, інвестицій у виховання, тобто в людину. Лише компетентна, самостійна людина, яка вірить у власні сили, здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності України, розвитку її економіки, культури. Про це свідчить розроблена вченими теорія успіху, за якою головними рисами успішної людини є: вміння, мотивація, оптимізм. То чи вірить в свій успіх українець?

Соціально-економічна криза в нашому суспільстві, яка продовжується вже тривалий час, призвела до того, що значна частина громадян зневірились у власних силах, в майбутньому /хоча ж, звичайно, й до неї песимістів у нашому суспільстві вистачало/. Тому соціальна пасивність, песимізм у суспільстві ще значно більше виявляють себе, що суттєво гальмує розвиток нашої держави, який вимагає активної позиції, віри у власні сили, оптимізму її громадян.

Значно впливають на рівень громадського оптимізму і певні психологічні особливості українського національного характеру.

Наш видатний педагог Г. Г. Ващенко обґрунтував психологічні властивості українського народу і визначив з цих позицій основні причини його невдач. Він звертає увагу на такі ментальні особливості як індивідуалізм і амбітність. Особливо хвилюють його нерішучість, інертність, слабкі прояви в українців волі й характеру. Крім того, тривала відсутність в Україні державності не сприяла формуванню в нації відповідальності за власну долю, породжувала соціальну пасивність, очікування того, що хтось інший допоможе розв’язати її проблеми. Багатьма дослідниками українського етносу також виокремлюється недостатня розвиненість соціальної волі. Перевага емоційності, споглядальності, мрійливості над волею в характері українця часто призводила до того, що поставлені цілі не були досягнуті чи реалізовувалися не так, як були задумані.

Таким чином, психологічні особливості українського національного характеру певною мірою теж знижують упевненість в собі та оптимізм українців, які так потрібні завжди, а особливо в цей переломний період життя нашого народу.

Схильність багатьох людей до песимізму пояснюється також і тим, що філософія сучасного навчання та виховання досить велику увагу приділяє невдачі як такій, і тому суттєво гальмує процес формування оптимістичних рис, позитивної Я-концепції в молодого покоління.

Більш того, вона сама, як це не парадоксально та антигуманно звучить, сприяє формуванню невдах і песимістів. Так, сучасні освітні та виховні інститути активно формують в учнів навчену безпорадність, через призму якої людина песимістично сприймає себе й життя. Мабуть, саме з цієї причини (великий відсоток песимістів, що завдає шкоди й особистості, й державі) в американській освіті головним є виховання в учнів життєрадісності, оптимізму. Зважаючи на велике значення для нації оптимізму, віри у власні сили, на Заході багато уваги надається розробці та проведенню різноманітних спецкурсів з формування оптимістичних якостей для широкого загалу населення.

Крім того негативний вплив на особистість має і загальна ситуація в світі:

21 століття – століття тривоги, депресії.

За останні 50 років кількість стресів збільшилася в 25 разів.

85% хвороб - психосоматичні (від нервів).

80% педагогів знаходяться в тривожному стані.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
То ж як допомогти учневі, студенту та й дорослій людині повернути ті якості (включаючи і творчі), з якими дитина з'являється в наше життя?	\|	В школі в учнів формується навчена безпорадність, песимізм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.