• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Регулювання біржової діяльності

Управління біржею визначається її інституційною структу­рою:

1) засновники і члени біржі;

2) органи управління біржі:

а) громадська структура біржі;

б) стаціонарна структура біржі.

Згідно з Законом України «Про товарну біржу» членами товарної біржі є засновники, а також вітчизняні, іноземні юридичні та фізичні особи, що приймаються до її складу відповідно до статуту біржі. Порядок вступу та вибуття членів біржі визначається статутом товарної біржі.

Вступний внесок члена біржі при її формуванні має дорівнювати вартості брокерського місця, яка визначається попитом та пропозицією на нього. Так, вартість місця на універсальній товарній біржі визначається затратами на його організацію і оснащення, а також кількістю можливих членів біржі:

Особа, що сплатила пайовий або вступний внесок, набуває повноважень власника брокерського місця (одного чи кількох), має право на відкриття брокерської контори, а також може продавати ці права згідно з правилами, встановленими біржовим комітетом (біржовою радою) на підставі попиту та пропозиції.

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

• здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;

• брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати та бути обраним у її керівні органи;

• здійснювати всі правомочності, що випливають із сплати пайового або вступного внеску;

• користуватися всіма послугами біржі.

Член товарної біржі зобов'язаний:

• дотримуватися стату­ту біржі, біржових торговельних правил, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);

• здійснювати розрахунки за угодами згідно з правилами біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни свого фінансового стану, який може негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею;

• сплачувати членські внески;

• вести облік угод, що укладаються, за формою, визначеною правилами біржової торгівлі;

• надавати необхідну інформацію наглядовим органам біржі;

• не розголошувати конфіденційні відомості та комерційну таємницю про діяльність біржі.

За кордоном на товарних біржах є різні групи членів біржі. Наприклад, на Лондонській біржі металів — дві групи:

індивідуальні члени (принципали), які укладають угоди від свого імені (дилери), та члени-представники фірми або компанії, які укладають угоди від їхнього імені (брокери).

Серед індивідуальних членів є група привілейованих — їм дозволяється укладати угоди за свій рахунок і виконувати замовлення непривілейованих членів і третіх осіб за певну винагороду (наприклад, 0,1...0,5 % вартості угоди на мідь і олово; 0,25... 1 % — на свинець і цинк).

Індивідуальними членами та членами-представниками можуть бути особи, не молодші 21-го року, які народилися і проживають в Англії, але ще представники мають бути учасниками або співвласниками фірм.

Органи управління біржі складаються із громадської і стаціонарної структур.

Громадська структура представлена загальними зборами членів біржі і виборними органами, які формуються на зборах членів біржі.

Загальні збори — це «законодавчий» орган внутрібіржової діяльності, який виконує функції, передбачені статутом біржі.

Загальні збори відбуваються один або два рази на рік і за необхідністю.

На загальних зборах біржі обирається біржовий комітет (рада), голова, заступник голови, виконавчий директор (виконавча дирекція). Біржовий комітет (рада) є контрольно-розпорядним органом біржі, керує її діяльністю в період між загальними зборами, захищає інтереси членів біржі. Він розпоряджається фінансами, іншим майном біржі, регулює діяльність біржі, здійснює основні виконавчі, розпорядчі й господарські функції.

Водночас із біржовою радою на загальних зборах членів біржі обирається контрольно-ревізійна комісія (наглядова рада), яка здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю біржі та її підрозділів, аналізує адміністративно-господарську діяльність, готує пропозиції щодо її вдосконалення. Крім того, вона оцінює правомірність рішень, які приймають органи управління біржею.

До загальних зборів членів біржі контрольно-ревізійна комісія здійснює документальну перевірку фінансово-господарської діяльності біржі (суцільну або вибіркову), її торгових, розрахункових, валютних та інших операцій.

До стаціонарної структури належать спеціалізовані та виконавчі органи, які здійснюють господарську діяльність, поточну роботу біржі як закладу, а також виконують рішення, які приймають загальні збори членів біржі.

Ефективність роботи біржі значною мірою залежить від раціональної структури біржі.

Спеціалізовані органи — це біржові комісії. Серед комісій найважливішими є котирувальна і арбітражна.

Котирувальна комісія аналізує результати торгів (попиту та пропозиції, обсягів реалізованих контрактів і незадоволених заявок, договірних, вищих і нижчих, початко­вих і кінцевих цін) за укладеними біржовими угодами. На підставі узагальнення цін визначають котирувальні (довідкові) ціни, які публікують у біржових бюлетенях (у засобах масової інформації), їх розглядають як біржовий довідник.

Біржовий бюлетень — це каталог обробки численних відомостей не тільки за вже укладеними угодами, а й за товарами, які було запропоновано до торгів, а також за заявками про попит, у тому числі й у разі позабіржових операцій.

Котирувальна комісія зобов'язана:

стежити за своєчасним наданням учасниками торгового процесу достатньо повної і достовірної інформації;

визначати базу біржового бюлетеня, тобто список товарів, що котируються;

надавати в інформаційно-довідковий відділ біржі дані про ціни і тенденції їх руху, в тому числі і стосовно товарів, які не ввійшли в офіційно опубліковане котирування;

надавати оперативну інформацію керівництву біржі про необхідність припинення торгів.

Основною функцією арбітражної комісії є розгляд спірних питань, що виникають між членами біржі, а також між продавцями, покупцями і біржовими посередниками (броке­рами, дилерами, маклерами) під час укладання й виконання угод. Арбітражній комісії належить право приймати рішення, виконання яких обов'язкове для сторін конфлікту. Це свого роду третейський суд, або узгоджувальна комісія. В разі незадоволення однією зі сторін рішенням арбітражної комісії біржі справа передається у вищі судові інстанції, але рішення є обов'язковим до виконання, а також до прийняття його вищою судовою інстанцією.

Важливим підрозділом біржі є розрахункова палата, що забезпечує гарантію виконання угод, а також здійснює облік і контроль розрахунків за біржовими угодами.

На вітчизняних біржах поки що немає сучасних розрахун­кових палат у повному розумінні цього слова. На українських біржах такі функції здійснює розрахунково-фінансовий центр, який і забезпечує нормальну діяльність біржі.

Виконавчі органи біржі можуть суттєво різнитися. Це залежить від обсягу здійснюваних біржових угод, кількості діючих на біржі брокерських контор, виду товару тощо.

Майже на всіх біржах є: відділи цін, націнок і тарифів, маркетингу, комп'ютеризації, зовнішньоекономічних зв'язків;

бюро контрактації біржових угод, аукціону-продажу, оплати посередницьких послуг; кліринговий банк, або рахунок біржі в одному з комерційних банків; служби: бухгалтерія, депози­тарій (архів), господарська, охоронна тощо.

Важливою умовою створення бірж є налагодження ефек­тивного механізму економічних відносин бірж зі своїми клієнтами. Існують такі форми взаємовідносин клієнтів (підприємств) з біржами: акціонерно-пайова, брокерська, абонементна, комісійна, разова, змішана.

Суть акціонерно-пайової форми взаємовідносин полягає в тому, що підприємства можуть брати участь у створенні біржі, купувати акції або паї біржі, в такий спосіб стаючи акціоне­рами або пайовиками, тобто засновниками.

Акціонерам або пайовикам, як засновникам або дійсним членам бірж, звичайно, надається право створювати власні брокерські контори, укладати біржові угоди, бути посеред­никами під час їх реалізації. Засновники біржі володіють правом брокера, мають доступ до комерційної інформації, а також безкоштовне брокерське місце (одне або декілька). Засновник може внести свій пай фінансовими коштами або, згідно з рішенням загальних зборів, матеріальними цінностями.

Засновник, що вніс пай, має право відкрити брокерську контору і отримувати прибуток у вигляді комісійних від клієнтів або маржі від дилерської діяльності. У разі виходу засновника з членів біржі йому, за бажанням, повертається внесений пай або його вартість на момент виходу. Засновни­ками можуть бути приватні особи, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Члени біржі сплачують щорічний внесок, який протягом року не повертається, але дає право на безкоштовне користу­вання послугами біржі.

Брокерська форма взаємовідносин передбачає право участі в біржовій торгівлі брокера (підприємства), що купує брокерське місце або акредитацію на біржі (реєстрація за плату) брокерської контори. Брокерські місця, згідно з правилами біржових торгів та із статутом конкретної біржі, можуть продаватися як паралельно з передплатою на акції, так і після завершення передплати, а також тоді, коли статутний капітал уже сформовано.

Правом відкриття брокерських контор і укладання угод від імені клієнтів та за свій рахунок володіють засновники й члени бірж. Біржа має незначний процент загальної суми угод на своє утримання. Оплату послуг брокерів не регламентують.

Брокерські контори правлять за посередника між продавця­ми і покупцями на біржі, для того щоб допомогти продавцям і покупцям знайти один одного. Брокерська контора бере на себе обов'язки знаходити оптимальні варіанти виконання замовлень клієнтів з урахуванням їхніх інтересів від моменту запиту до часу укладення угоди.

Абонементна форма взаємовідносин біржі з учасниками торгів полягає в тому, що вони купують абонемент на право участі в торгах протягом визначеного терміну.

Комісійна форма взаємовідносин передбачає обслугову­вання клієнтів біржовими брокерами на комісійних умовах. Брокерська контора надає платні послуги клієнтам. Плата становить визначений відсоток суми угоди. Для придбання товару або його реалізації підприємство має надати брокерській конторі доручення на право укладання угоди, точно зазначивши назву товару, його технічні характеристики, «вилку» цін, умови поставки, розрахунків тощо. Воно має внести завдаток (часто від 3 % суми угоди) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок біржі. Якщо угоду укладено, суму завдатку враховують у загальній сумі оплати послуг брокерської контори, якщо ні — завдаток негайно повертають.

Разова форма взаємовідносин — це разове брокерське обслуговування за принципом вхідних квитків.

Кожна із зазначених форм взаємовідносин бірж з підприємствами має свої переваги й недоліки. Але в чистому вигляді будь-яка з них сьогодні використовується не часто. Біржі, як правило, використовують змішану форму взаємовід­носин з підприємствами, поєднуючи кілька з розглянутих вище форм.

Певне впорядкування роботи бірж та укладання угод за встановленими біржовими правилами і вимогами та діючим законодавством країни є інструментом регулювання біржової діяльності.

Для того щоб у біржовій торгівлі брали участь якнайбільше продавців і покупців, потрібен механізм, який дає змогу забезпечити дотримання інтересів усіх її учасників. Вони мають бути впевнені в тому, що ризик, пов'язаний з їхньою участю в біржовій торгівлі, буде зведено до мінімуму.

В міру становлення українського біржового ринку створю­ється і налагоджується система його регулювання. Біржова діяльність має два історичні шляхи регулювання: з боку держави (державне регулювання); з боку бірж та інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Зарубіжний та вітчизняний досвід указує на те, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів біржової торгівлі:

• суспільної корисності;

• гласності й відкритості біржових торгів;

• довіри;

• саморегулювання;

• гарантії прав учасників біржової торгівлі щодо виконання контрактів.

В економічно розвинутих країнах держава й ринкова економіка тісно пов'язані, і роль держави в регулюванні біржо­вої діяльності досить значна. Держава має забезпечити необхідну правову базу, яка підтримує ефективне функціону­вання ринкової економіки. Такі правові засади дають змогу органам управління країни встановити певні правила, обов'язкові для всіх суб'єктів, що беруть участь в економіч­ному процесі, у сфері як виробництва, так і біржового обігу.

Розробка правил і норм біржової діяльності органами управління країни необхідна як для професійних посеред­ників, так і для їх клієнтів, замовлення яких вони виконують під час біржових операцій. Особливого значення ці норми набувають у разі торгівлі цінними паперами, оскільки інвестори, як правило, не працюють на біржах і безпосередньо не беруть участі в торгах, а довіряють свої права і кошти професійним посередникам. Тому й клієнти, і інвестори мають бути впевненими в дотриманні своїх інтересів.

У біржовій торгівлі виділяють такі принципи регулювання:

державне й саморегулювання.

Державне регулювання біржової діяльності зведено переважно до таких моментів:

створення єдиної правової основи функціонування бірж;

контроль за роботою бірж з боку державних органів;

ліцензування діяльності як бірж, так і учасників біржової торгівлі;

встановлення й регулювання системи оподаткування та ліцензування;

встановлення коридору допустимих цін на біржових торгах.

Саморегулювання — це принцип регулювання біржової діяльності, що склався історично, за яким діють всі біржі в економічно розвинутих державах. Наприклад, у США поза державним регулюванням лишаються такі питання: організа­ція біржі; організаційна структура; органи управління; права засновників і клієнтів.

Ці та деякі інші питання відображено в правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляє конкретна біржа самостійно.

В Установчому договорі біржі перелічено її засновників, їхні права і обов'язки, визначено: мету створення біржі і спосо­би реалізації поставленої задачі, відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первісний розмір статутного фонду, поділ його на акції і порядок розподілу їх між учасниками, порядок розподілу прибутку і створення резервного фонду; викладено умови призупинення діяльності біржі, вказано місцезнаходження та реквізити.

В Статуті біржі визначено: загальні положення; задачі створення біржі; діяльність біржі; розмір періодичних (щорічних) внесків засновників на утримання біржі; розмір, порядок створення й зміни статутного капіталу та фондів біржі; дохід біржі та його розподіл; права й обов'язки членів біржі; управління біржею; облік і звітність біржі.

У Правилах торгівлі на біржі відображено: права й обов'язки учасників біржових торгів і порядок проведення торгів; біржовий товар, порядок його виставлення і зняття з торгів; біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлен­ня, розірвання і визнання їх недійсними; розв'язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Розробка правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях й указах, з допомогою яких здійснюється перехід від командитно-адміністративної системи управління економікою до ринкової.

Фундаментом для розробки норм і створення інститутів, необхідних для функціонування ринкової економіки, що визначають організаційно-правову структуру ринку, є Конституція та чинне законодавство України.

Основні документи, що регламентують діяльність конкрет­ного виду бірж, детально розглянемо далі. Коротко зупини­мося на деяких законодавчих актах.

Наприкінці 1991 р. було прийнято цілий пакет законодав­чих актів, що регламентують сферу вільного підприємництва. В тому числі було прийнято і Закон України «Про господарські товариства». Згідно з цим Законом господарськими товариствами визначено підприємства, установи, організації, які створено на засадах угоди юридичними особами, а також громадянами шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До цих товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Під час організації та активізації діяльності товарних бірж вирішальна роль належить Закону України «Про товарну біржу» від 16 грудня 1991 р., який введено в дію з січня 1992 р. Станом на квітень 1992 р. в Україні функціонувало близько 70 товарних бірж, однак їх біржовий оборот становив близько 10 млрд. крб (на той час — 1,81 млн. дол. США).

28 лютого 1992 р. було прийнято Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», згідно з яким посередницьку діяльність було оподатковано за підви­щеними ставками; а ставку податку саме на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельної діяль­ності було визначено до 75 %. Це стримувало розвиток біржової торгівлі. Прийнятий Закон України «Про оподаткування доходів підприємств» від 28 лютого 1994 р. створив законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок з прибутку від посередницької діяльності було знижено до 45%. Це значною мірою зумовило в 1995 р. активізацію біржового ринку.

Державним органам надане право контролювати діяль­ність бірж на предмет виконання правил і положень про порядок проведення торгів.

Складовою частиною державного регулювання є ліцензу­вання як біржі, організацій її інфраструктури, так і учасників біржового ринку. Ліцензування слід розглядати як спосіб поповнення державного бюджету і контролю державних структур за дотриманням біржами вимог діючого законо­давства України, що пред'являються до економіко-правового і організаційного статусу бірж та їх функціонування.

У міру руху країни до ринкової економіки законодавство, що регулює біржову діяльність, повсякчас удосконалюється відповідно до міжнародних стандартів.

Переглядів: 960