Клас Печіночники (Hepaticopsida).

Здебільшого це сланеві рослини з одноклітинними простими або розгалуженими ризоїдами. Характеризуються дорзовентральною будовою тіла. У багатьох представників слань розчленована на стеблоподібний стержень і розташовані на ньому, часто, в два ряди, листоподібні лопаті, що відіграють роль листків. В деяких клітинах печіночників є олійні тільця, містять секрети (суміш ефірних масел). Імовірно захищають від поїдання тваринами.

В коробочці спорофіта крім спор містяться пружинки - елатери, які сприяють розповсюдженню спор.

Протонема розвинена слабо і являє собою коротку нитку або пластинку.

До класу печіночників належить 8,5 тис видів, що входять до складу 235 родів, 6-7 порядків. В Україні 165 видів.

Поширені печіночники майже по всій земній кулі, найбільше їх в областях з вологим кліматом, де вони ростуть як епіфіти. В помірних областях це наземні рослини, що зустрічаються на сирих і вологих грунтах.

Порядок Маршанцієві (Marchantiales)

33 роди, 400 видів. Це сланеві рослини з пластинчастим, дорзовентральним таломом, на нижньому боці якого є лусочки різної форми – амфігастрії. Мають складну анатомічну будову.

Маршанція звичайна (Marchantia polymorpha). Слань велика (до10 см завдовжки) дихотомічно розгалужена. Талом має вигляд темно-зеленої гіллястої сланкої пластинки з нерівними краями, в центрі якої видно дихотомічно розгалужену темну жилку. На верхівках кожного розгалуження жилки знаходиться невелика виїмка, де розташована твірна тканина, яка забезпечує наростання нових розгалужень талому.

Верхній бік талому темно-зеленого кольору, нижній – бурувато-червоний. Зверху і знизу слань вкрита епідермісом. Під верхнім епідермісом знаходяться повітряні камери – порожнини, бічні стінки яких утворені вертикальними галузистими стовпчиками паренхім них одноядерних клітин з хлоропластами – асиміляторами (функція асиміляції обумовлює зелений колір). Порожнини камер з’єднуються з навколишнім середовищем через продихові отвори, що знаходяться в епідермальній стінці камери. Продихи мають своєрідну бочкоподібну форму і складаються з 4 або 5 шарів клітин. Нижні клітини продихів глибоко вростають в порожнину продиху. Замикаючих клітин немає. Продихи слугують лише для вентиляції талому, а на для регуляції випаровування. Повітряні камери разом з асиміляторами утворюють асиміляційну тканину, до якої знизу прилягає паренхімна або основна тканина. Основна тканина виконує провідну та запасаючу функції. Клітини безбарвні, з крохмальними зернами. В деяких клітинах є олійні тільця. Зустрічаються також порожнини, заповнені слизом – слизові камери, що утворюються внаслідок руйнування сусідніх клітин. Наявність олійних тілець і слизових камер характерна ознака печіночників.

Від нижнього епідермісу відходять ризоїди, прості і язичкові, а також амфігастрії – лусочки темно-фіолетового кольору, які сприяють утриманню вологи.

Прості ризоїди багато чисельні, одноклітинні, мають широкий просвіт. Розміщені вздовж середньої жилки, спрямовані вертикально вниз, прикріплюють слань до субстрату, всмоктують воду з мінеральними речовинами.

Язичкові ризоїди вужчі, ніж прості, мають складчасті потовщення на внутрішній поверхні оболонки. Вони сплітаються в тяжі, йдуть від середини до країв і верхівки слані. По язичковим ризоїдам і між ними відбувається рух води вздовж талому. Такі ж тяжі язичкових ризоїдів спрямовуються також у різні вирости талому. Язичкові ризоїди заміняють маршанції провідні тканини.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Клас Антоцеротові (Anthocerotоpsida).	\|	Розмноження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.