МУЗИЧНО – ХОРЕОГРАФІЧНА ФОРМА

Музично-хореографічна форма - це втілення певного ідейно-емоційного змісту хореографічними засобами, притаманними тому чи іншому народові, хореографічному різновиду, історичній епосі. Це єдність, сукупність усіх хореографічно-пластичних елементів, засобів, прийомів, що використовуються для відтворення образно - тематичного емоційного змісту. Серед них: рух, пантоміма, жест, міміка; далі - темпоритм, динаміка, темброва забарвленість, - усе це не тільки власне музичне, але стосується й хореографії.

Зразками класичних музично-хореографічних форм є російські балети ХІХ століття, створені балетмейстерами М.Петипа, Л.Івановим, композиторами П.Чайковським – „Лебедине озеро”, „Спляча красуня”, „Лускунчик”, та О.Глазуновим „Раймонда”.

Балет – це мистецтво музичного театру, зміст якого виражається в хореографічних образах. Балет належить до синтетичного жанру, який включає хореографію, музику, декорації, костюми, освітлення. Балет – це драма, яку написано музикою і втілено в хореографію. Музика не тільки розкриває сценарій, але й збагачує його змістом музичних образів. Музика надає танцю метроритмічну й емоційну образну основу.

Класична та характерна сюїта – це послідовність номерів безсюжетного танцю, характерна сюїта має елементи народносценічного танцю.

Основу класичної сюїти складають: вступ, адажіо, варіація, кода.

В залежності від кількості виконавців ансамблю (2, 3, 4, 5, 6, та більше) різновиди сюїт такі: pas de deux, pas de trois, pas de quatre, pas de cinq, pas de six, grand pas. Сюїта, що розвиває сюжетну дію, називається pas d’actson.

Адажіо – різновид дуетного ліричного танцю.

Варіація – сольний виступ танцюриста.

З усіх засобів виразності в хореографічній драматургії найближчою є музика. Закономірності музичного і хореографічного розвитку дуже подібні. Їм притаманні оновлення і повторюваність матеріалу, наявність тем і їх розвиток (варіаційний, поліфонічний, симфонічний). Музиці і танцю притаманна багатотемність. Конфлікт в музиці виражається взаємодією контрастних тем, при цьому виявляється споріднення драматургічних рельєфів. Знання законів музики і танцю необхідні балетмейстеру.

Для створення художньо-правдивого образу балетмейстер повинен

досконало володіти знаннями й технологіями хореографічних дисциплін у єдності змісту й форми музичного твору з метою визначення його форми, стилю, характеру, музичних характеристик кожного персонажа, знати хореографічний фольклор для визначення національних та інтернаціональних рис тощо.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МУЗИКА -- ЗМІСТОВНА ОСНОВА ТАНЦЮ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.