Конституційні принципи політичної системи

Сам термін “політична система” до конституційного права був введений болгарською конституцією 1971 року. Елементами політичної системи є держава, політичний режим, політичні партії, політична ідеологія.

У сучасній науковій літературі політична система має значення універсальної керівної системи соціально асиметричного суспільства, компоненти якої (інституціональний – партії, держава тощо; нормативний – політичні норми разом з відповідними галузями та інститутами права; функціональний – політичний режим; ідеологічний – політична ідеологія) поєднуються в діалектично суперечливе, але цілісне утворення з похідними політичними відношеннями між ланками системи, де первинними є відносини, насамперед, між великими соціальними верствами певної країни. Таким чином, політична система регулює виробництво та розподіл соціальних благ між різними спільнотами, а також їх особистості на основі використання державної влади, участі в ній, боротьби за неї.

Існує кілька різновидів класифікацій політичних систем, серед яких найбільш поширеним є поділ політичних систем на демократичні, авторитарні та тоталітарні. У демократичних системах основним структурним принципом є плюралізм, а функціональним – рольова автономія. Тут присутня багатопартійність (нерідко партій налічується більше сотні, а в Японії з урахуванням найдрібніших – за тисячу), причому дозволяються партії політичної опозиції (у конституції Чехії, наприклад, закріплено принцип змагань), визнається розподіл влади (згідно з принципами стримань та противаг та взаємодії гілок влади); діє кілька центрів прийняття рішень; визнається право прийняття рішень більшістю та охорона прав меншості, здійснюються основні права і свободи людини та громадянина; проголошений та реалізується принцип юридичної рівності; визнані та здійснюються ідеї демократичної, соціальної, правової, світської держави та законності, наявний політичний плюралізм; метод виборності є вирішальним у процесі формування керівництва держави та різних політичних об’єднань; головними методами вирішення конфліктів є компроміс та консенсус. Демократичній системі властиві всі основні елементи політичної демократії. Це - відкрита система у “відкритому суспільстві” і різні прошарки населення, “зацікавлені групи”, партії можуть домогтися вирішення своїх проблем за допомогою різних форм мирного тиску на державну владу.

За авторитарної політичної системи принципи плюралізму та рольової автономії відіграють мінімальну роль та поширюються лише на невелику частину суспільства. Офіційної однопартійності не має, але дозволена діяльність лише певних політичних партій та організацій. Дозволені партії – це не політична опозиція, а керівні та лояльні проурядові партії.

При такій політичній системі існують лише незначні елементи демократії в текстах конституцій. Це - практично замкнута, напівзакрита система.

У тоталітарній політичній системі ліквідується навіть обмежений плюралізм, не існує рольової автономії ланок політичної системи. Створюється єдина, монолітна організація, яка поєднує в одне ціле державу та керівну партію. У деяких країнах з релігійно-тоталітарною або тоталітарно-племінною системою партії забороняються взагалі (Кувейт, ОАЕ, Свазіленд та інші).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Конституційні принципи основ суспільного ладу	\|	Конституційні засади духовного життя суспільства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.