Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Утворення й конституювання Центральної Ради.

3-4 березня 1917 року в Києві була орга­нізована Українська Центральна Рада (УЦР), яка об'єднала представників головних українських політичних партій. Ідея ство­рення Центральної Ради народилася на зборах Товариства українських поступовців (ТУП), яке було започатковане М. Грушевським, С. Єфремовим і Є.Чикаленком після Революції 1905-1907 pp. як міжпартійний політичний блок всеукраїнського масштабу.

Центральна Рада перетворилася на керів­ний осередок української націонал-демократичної революції, об'єднавши під революційними гас­лами політичні партії, інтелігенцію, представ­ників культурно-освітніх, селянських, коопера­тивних, військових, студентських товариств та речників церкви. Помітне місце в Центральній Раді, що стала своєрідним парламентом, посіли представники національних меншин: євреї, ро­сіяни, поляки.

Керівником (головою) Української Централь­ної Ради був обраний М.Грушевський, ви­датний український історик і політичний діяч. У 1917 році він належав до партії українських есерів. Від самого початку діяльності Централь­ної Ради М. Грушевський стояв на автономіст­ських позиціях. Його підтримував інший керів­ник Центральної Ради Володимир Винниченко, відомий український письменник, лідер Укра­їнської соціал-демократичної партії. Знаними діячами Центральної Ради були також Б.Мартос, С.Петлюра, І.Стешенко, П.Христюк тощо. Крім прибічників автономії України у складі Росії, до Центральної Ради входили й прибічники негайного проголошення незалежності України. Одним з них був Микола Міхновський, що ак­тивно виступав за створення українських держав­них інституцій, передусім українського війська. Між автономістами та самостійниками в Центральній Раді спалахнула боротьба, яка не могла не позначитися на єдності українського визвольного руху.

Найважливішою подією весни 1917 року ( 6-8 квітня) став Український національний конгрес, у роботі якого взяли участь 1500 осіб від політичних партій та різних селянських, військових, робітничих організацій. На кон­гресі були представлені всі регіони України. У перший день конгресу прийнято резолюцію про проголошення автономії України.

21 квітня відбулися вибори нового складу Центральної Ради. Головою УЦР став М. Грушевський, а його заступниками — С. Єфремов і В. Винниченко. Для постійної роботи між сесіями Центральної Ради була обра­на Мала рада, яка складалася з 20 осіб.

5-8 травня 1917 року в Києві відбувся військовий з'їзд делегатів від усіх партій, флотів та гарнізонів. У ньому взяли участь близько 700 деле­гатів. Головним питанням з'їзду було питання про став­лення українського населення до війни. Делегати ухвалили: добиватися миру без анексій і контрибуцій, а до його настання пропонували боронити здобутки революції.

На з'їзді була підтримана й вимога Центральної Ради про надання авто­номії Україні. Для того щоб Тимчасовий уряд і Петроградська рада окре­мим актом узаконили автономію України, з'їзд:

· обрав Військовий генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою;

· ухвалив резолюцію про потребу створення української армії.

 

У травні 1917 року близько 3 тис. солдатів створили український полк ім. Б.Хмельницького, із сільських меш­канців був сформований підрозділ вільного козацтва, а його почесним отаманом обрано командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського, який запропонував передати в розпорядження Центральної Ради свій украї­нізований полк чисельністю 40 тис. бійців, але М.Грушевський і В. Винниченко заперечували необхідність мати регулярну армію.

Протягом травня - червня 1917 року в Петрограді від­бувалися переговори між делегацією Центральної Ради на чолі з В. Винниченком і Тимчасовим урядом та Петроградською радою робітничих і солдатських депутатів. Українська делегація подала «Декларацію Української Центральної Ради» з домаганням автономії України. Пет­роградський уряд негативно прореагував на прагнення українців.

 




Переглядів: 1268

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії. | І, ІІ Універсали Центральної Ради та їх значення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.