Етапи діяльності УПА

Роки	Характеристика
1942—1944	Формування, поширення мережі загонів, накопичення зброї, проведення окремих операцій проти німецьких військ, радянських і польських партизанів.
1944—1946	Згортання боротьби проти Німеччини та її союзників; визначення мети подальшої боротьби: головну увагу було зосереджено на боротьбі за відновлення радянської влади на західноукраїнських землях.
1946—1950	Широкомасштабна партизанська боротьба проти органів радянської влади на з/у землях; рейди в Польщу, Чехословаччину, Австрію, Німеччину, Румунію для виведення основних сил з-під удару рад. каральних органів і з метою широкої пропаганди.
1950-ті	Бойові дії розрізнених загонів за виживання, затухання збройної боротьби.

Організація українських націоналістів розглядала війну між Німеччиною та СРСР як можливість відновлення незалежності Української держави. Водночас різні фракції ОУН — під проводом С. Бандери ОУН(Б) та під проводом А. Мельника ОУН(М) — бажали використати для цієї мети співробітництво з Німеччиною. Ще до нападу на СРСР за домовленістю з німецькими спецслужбами з оунівців були створені два батальйони «Нахтігаль» та «Роланд». ОУН намагалася використати ці формування для зміцнення української влади, німці — для каральних акцій проти поляків та євреїв.

У квітні - травні 1941 року був сформований батальйон «Роланд», один з двох бойових підрозділів «Дружини українських націоналістів».

Організацією цієї частини керував полковник Р.Ярий. На початку червня 1941 року батальйон «Роланд» переправили на Пд.. Буковину, де він увійшов до групи «Південь».

Перед українським підрозділом були поставлені завдання:

1. забезпечувати охорону шляхів, якими просувалися німецькі війська;

2. створити відділи українського самозахисту в містах і селах;

3. здійснювати охорону шляхів постачання продовольства;

4. організовувати допомогу в евакуації військовополонених, охорону промислових і транспортних об'єктів тощо.

Командування «Дружини українських націоналістів» постійно висловлювало незадоволення гітлерівською політикою в Україні. Тому наприкінці листопада 1942 року батальйон «Роланд» роззброєно в Могильові й розформовано.

30 червня 1941 року в зайнятому німцями Львові спеціальна група ОУН(Б) на чолі з Я.Стецьком проголосила Акт відновлення Української держави.

Після проголошення Акта відновлення гітлерівська влада вдалася до репресій. Бандера та Стецько були заарештовані. Тому наприкінці 1941 року ОУН(Б) взяла курс на боротьбу проти гітлерівців, тоді як ОУН(М) виявила більше лояльності до німецької влади. Певний час ОУН(М) висловлювалася тільки за співробітництво та спільну українсько-німецьку боротьбу проти СРСР.

17-21 лютого 1943р. конференція ОУН схвалила прийнятий курс на збройну боротьбу з окупаційним режимом. Перші підрозділи УПА створювалися на Волині та Поліссі для оборони населення від німецького терору й захисту від радянських партизанів, які діяли в цьому регіоні з зими 1942-1943 pp. і своїми акціями провокували каральні заходи гітлерівців щодо українського цивільного населення. Загальне керівництво відділами здійснював командир Дмитро Клячківський, Р.Шухевич.

На чолі УПА стояли Головна команда та Головний військовий штаб. Армія поділялася на три Генеральні воєнні округи:

УПА - Північ, до складу якого входила територія Волині й Полісся;

УПА - Захід, яка охоплювала території Галичини й українських земель, що перебували в складі Польщі;

УПА - Схід (УПА - Південь), до якої входили Кам'янець-Подільська,Вінницька області та Крем'янеччина.

У лавах ОУН - УПА за різними підрахунками було 20-40 тис. осіб. Крім двох фронтів (радянського та німецького), які тримала УПА, повстанцям довелося розгорнути й третій фронт проти польських партизанів АК, що діяли в західних регіонах України. Серед найбільших військових операцій можна вважати напад УПА 19 серпня 1942 р. на станцію Шепетівка, унаслідок якого німецький гарнізон зазнав важких утрат.

Бойові дії УПА в 1943 році на Волині та Поліссі призвели до того, що в ряді районів була повністю ліквідована німецька окупаційна адміністрація й проголошена тимчасова українська військова влада. Підрозділи УПА здійснювали рейди на Правобережжя, Буковину, Закарпаття, Підляшшя, Посяння; більша частина з них мала бойовий характер, а інша — переважно пропагандистський.

У відповідь на розгортання повстанського руху німецька адміністрація вдалася до масового терору. Керівники ОУН та УПА були поставлені поза законом.

У 1943 році, коли радянські війська вступили на територію України, УПА опинилася перед загрозою війни на два фронти. З літа 1943 року почастішали сутички УПА з радянськими партизанами. Спроби переговорів з представниками з'єднань О.Сабурова, С.Ковпака, Д.Медведева та П. Вершигори не дали реальних наслідків. Радянська сторона та гітлерівці трактували УПА як бандитів, «ворогів народу». Український націоналізм, у свою чергу, був послідовно антирадянським.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Радянське підпілля і партизанський рух 1941-1944pp.	\|	Воєнні дії на території України в 1942-1943 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.