Судження

Судження - форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується стосовно предметів і явищ, їх властивостей, зв'язків, відносин і яка володіє властивістю виражати або істинність, або хибність. Якщо в судженні зв'язано те, що зв'язано у матеріальному світі, то судження є істинним. У формі суджень виражаються всі знання, отримані людьми про об'єктивний світ. Люди складають поняття про той або інший предмет, досліджуючи сукупність властивих йому ознак, і виражають своє знання про нього завжди у формі судження.

В експертизі матеріали заявок на винаходи, а також рішення експертів і відповіді на них заявників (заперечення) побудовані на основі суджень. Граматичною формою судження є двоскладне розповідне речення. Судження , що відображують зв'язки об'єктів або їх ознак, називаються атрибутивними (атрибут - ознака). Наприклад, "даний винахід є патентоздатним». Судження складається з трьох елементів: суб'єкта, предиката і зв'язки. Суб'єктом (S) називається судження про об'єкт судження; а предикатом (Р) - судження про ту або іншу властивість, якість предмета судження. Зв'язка здійснює зв'язок між суб'єктом і предикатом судження і розкриває взаємини між ними (виражається, зазвичай, словами:«є, не є», «належить, не належить»). Структуру судження наведено на рис. 7. В наведеному прикладі суб'єктом судження буде «даний винахід», предикатом - «патентоздатний”; «є» - зв'язкою.

Рис. 7 Логічна структура судження

Поняття "квантор" указує, чи відноситься ознака, яка зазначена в предикаті судження, до всього або до частини обсягу поняття, що виражає суб’єкт. Це слова "все", "деякі", "цей" тощо, які можуть бути і відсутні в цьому судженні. В експертизі широко використовуються також судження, що відображують відносини об'єктів. Наприклад, «Пропонований термометр має більш високу точність ніж відомі раніше термометри».

Окрім простих суджень в експертизі широко застосовуються складні судження, які містять декілька суб'єктів і предикатів або складаються з двох і більше простих суджень, сполучених логічними союзами «і», «або», «якщо ...», «то...». Наприклад, судження «деякі пристрої і способи є винаходами» містить два суб'єкти.

«Єднальне судження – таке, в якому стверджується належність предмету декількох сумісних ознак. Назва винаходу повинна відповідати суті винаходу і характеризувати призначення об’єкта винаходу. Розділове судження – це судження, в якому виражається знання того, що даному об’єкту властива (або не властива) лише одна яка-небудь ознака, з числа тих ознак, які указуються в цьому судженні. Наприклад, «автору може бути надіслане рішення про видачу патенту або рішення про відмову в такій видачі або рішення про запит».

В умовному судженні відображується залежність того або іншого явища від яких-небудь умов. Такі судження широко застосовуються у нормативних документах. Наприклад, «Якщо таких галузей техніки декілька, то відзначають переважну» (п.6.4 Правила складання і подачі заявки на винахід і заявки на корисну модель (далі Правила складання).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття «винахід»	\|	Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.