Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей

Умовивід – це форма мислення, за допомогою якої з одного або декількох взаємопов'язаних істинних суджень одержують вивідне судження, що містить нові знання.

Логічна суть умовиводу полягає у русі думки від аналізу знання, що є, до синтезу нового знання. Структура будь-якого умовиводу містить три елементи:

1) Вихідне (початкове) знання, яке наводять у засновках;

2) Знання, що обґрунтовує, яке наводять у правилах умовиводу;

3) Вивідне знання, яке наводять у висновку або виводі.

Судження, з яких робиться умовивід, називаються засновками чи посилками. Судження, що є виводом умовиводу, називається висновком. Різні форми умовиводів (рис. 8) використовуються для обґрунтування наявності саме цієї сукупності ознак винаходу в пропонованому рішенні при складанні опису винаходу, а також при складанні рішення експертизи і заперечення заявника.

Рис. 8. Види умовиводів

Формальна логіка розрізняє безпосередні і опосередковані умовиводи. В безпосередніх умовиводах висновок робиться з одного засновку, в опосередкованих - з двох або декількох засновків. У свою чергу, опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні, індуктивні, за аналогією.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Судження	\|	Дедуктивний умовивід і його структура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.