Дедуктивний умовивід і його структура

Експертиза у своїй роботі керується загальними положеннями і правилами, які розповсюджуються на окремі випадки, наприклад, на конкретні заявки на винаходи. Умовиводи, в яких один засновок є загальним, а інші – частковими, називаються дедуктивними. Наприклад, експерт, ознайомившись із матеріалами заявки і встановивши, що пропозиція за поданою заявкою відноситься до топографії інтегральної мікросхеми, підводить отримане судження під більш загальне положення, зафіксоване ч.3 ст.6 Закону. Хід думок експерта може бути представлений такою схемою:

1 засновок. Пропозиції, що відносяться до топографії інтегральної мікросхеми, не можуть отримати правову охорону відповідно до даного Закону.

2 засновок. Дана пропозиція є описом топографії інтегральної мікросхеми.

Вивід: отже, дана пропозиція не може отримати правову охорону згідно із Законом про охорону прав на винаходи (КМ).

В практиці експертизи найбільш часто використовується низка умовиводів, в яких висновок попереднього умовиводу стає засновком наступного, причому деякі засновки в цій низці можуть бути пропущені. Приклад.

1 засновок. Технічне рішення «х» відрізняється від відомого технічного рішення ознакою «е».

2 засновок. Ознака «е» виявилася новою і суттєвою, оскільки обумовила отримання технічного результату.

Вивід: нові суттєві ознаки технічного рішення, що обумовлюють отримання технічного результату, властиві винаходам, отже, технічне рішення «х» є винаходом. В рішеннях експертизи засновки, що містять загальні положення (визначення і критерії винаходу) зазвичай опускаються, вони маються на увазі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Умовивід, як форма мислення і його застосування в експертизі винаходів та корисних моделей	\|	Індуктивний умовивід

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.