Декарт Лейбніц
Бекон,Локк,Юм
| Раціоналізм
емпіризм
| Р.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу. Будує свою методологію на основі раціонального дедуктичного методу, а експеримент визнає лише передумовою, яка маєпідкорюватись дедукції.
Лейбніц намагався об`єднати раціоналізм и емпіризм, але притримувався все ж раціоналізму. Основою своїх вчень він бачив монаду (проста і неподільна субстанція) з якої складається все навколо.
Локк розробляє сенсуалістичну теорію пізнання, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття. Душа людини від природи є "чистою дошкою" {tabu! a rasd), на якій "чуттєвий досвід малює свої візерунки".
Юм вивчає внутрішній, суб'єктивний світ людини. А в самому суб'єктивному світі людини філософ вбачає лише два роди явищ: чуттєве сприйняття і сприйняття рефлексивні. Прикладом першого роду вражень є відчуття світла, болю тощо. Рефлексивні сприйняття – це спогади про минулі відчуттєві сприйняття, що їх Юм називає ідеями.
Френсіс Бекон – особливу увагу звертає на методологію, як гарантію одержання та збагачення достовірних знань. Об’єктом пізнання, є природа; завданням пізнання – дослідження предметів та явищ природи; мета пізнання – панування людини над силами природи. Філософ пропонує виключити зі сфери наукового пізнання теологію. Він був прибічником «Теорії двоїстої істини», згідно якої у науки і у релігії різні сфери існування і знання.
|