Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Тема №4 Культура Стародавнього Єгипту

Старода́вній Єги́пет — одна з найдавніших держав на Землі, країна-стрічка, займала територію в нижній течії річки Ніл в північно-східній Африці. Завдяки повеням Нілу ця земля - одна з найродючиших у світі. Єгиптяни були дивним народом. З одного боку, вони винайшли геометрію, математику, знали астрономію і в усьому знали точність. З іншого боку, ніяк не могли навести лад серед власних богів. Велику роль у міфології єгиптян відігравали уявлення про загробне життя.

Історія
Заселення території Єгипту належить до епохи палеоліту. Зростання населення, яке не могло більше існувати за рахунок полювання і рибальства, прискорило перехід до скотарства та землеробства. Потреба в додаткових посівних площах викликала необхідність утворення мережі каналів і дамб. Поступово з багатьох невеликих територіальних утворень - номів - утворилися два царства: на півдні — Нижній Єгипет, на півночі — Верхній. Остаточно країну об'єднав біля 3000 р. до н.е. цар півдня Менес (Мена), що заснував фортецю Хікупта (від грец.Мемфіс), яка стала у 28 ст. до н.е. столицею об'єднаного Єгипту.З об'єднання Єгипту почалась династична епоха. До другого завоювання Єгипту персами у 341 р. до н.е. змінилося 30 династій — за підрахунком єгипетського історика жерця Менефона (кін. 4 — поч. 3 ст. до н.е.). Історія Стародавнього Єгипту поділяеться на такі періоди: Раннє царство, Давнє царство, Перший розпад Єгипту (біля 2250—2050 до н. е), Середнє царство, Другий розпад Єгипту (біля 1700—1580 до н.е), Нове царство, Пізній період, Греко-Римський період (332 до н. е. — 395 н.е)
Релігія
Ключем до розуміння всієї культури Стародавнього Єгипту є система релігійних уявлень, відображена в міфології. Найбільш давні з письмових джерел отримали назву «Тексти пірамід», «Тексти саркофагів» та «Книга мертвих». Багато які боги шанувалися єгиптянами у вигляді тварин: священний бик Апіс, гнойовий жук — скарабей (його зображали штовхаючим перед собою сонячний диск). Поступово божества стали зображатися у вигляді людей з головами тварин, рідше — у вигляді тварин з головами людей (богиня Хатхор зображалася з коров'ячою головою, бог Амон — з рогами барана, бог Гор - з головою сокола). Сфінкс — божество, що охороняє кордон пустелі, стереже Єгипет від Сету — бога смерті і гарячого спопеляючого вітру — представлявся у вигляді лева з людською головою. Певні звірі і птахи стали вважатися душами богів і жили при храмах. Після смерті вони муміфікувалися і поховувалися. Були знайдені кладовища биків, кішок, крокодилів.

Вищим культом в країні був культ сонячного божества. Єгипет називали «країною Сонця», фараонів — «синами Сонця». У часи Древнього царства головним божеством був бог Сонця — Ра. Кожне місто мало свого бога-заступника. У Фівах особливо шанували бога Амона. Коли столиця Єгипту перейшла сюди, культ Амона був об'єднаний з головним державним культом поклоніння Сонцю, склався образ єдиного бога — Амона-Ра. В епоху Нового царства був недовгий період, коли фараон Аменхотеп IV відмінив усі колишні культи і ввів єдинобожжя (монотеїзм) — поклоніння всемогутньому сонячному диску — богу Атону. Після смерті фараона жреці, проти яких і була, власне, направлена реформа, швидко відновили шанування Амона-Ра, свою владу і зробили все можливе, щоб ім'я Аменхотепа (Ехнатона – так він себе назвав на честь єдиного бога Атона) було назавжди забуто. Тільки завдяки тому, що археологи знайшли прокляту жрецями столицю фараона-реформатора, його історія стала відома науці.

Дуже важливий загальноегипетський культ помираючого і воскресаючого бога Осіріса. Міф розповідає про те, як Осіріс, коли царював, навчив людей обробляти землю і саджати сади. Але його брат, злий Сет, бажаючи правити сам, убив Осіріса. Сестра (і одночасно дружина) Осіріса богиня Ісіда, знаходить і оплакує його тіло. Син Осіріса і Ісіди — Гор — вступає в боротьбу з Сетом. Завдяки допомозі Ісіди на суді богів Гора визнають єдиним спадкоємцем. Після перемоги Гор воскрешає батька. Однак Осіріс не бажає залишатися на землі і стає царем потойбічного світу. Культ Осіріса був тісно пов'язаний із землеробством: сівба вважалася похоронами Осіріса, поява перших всходів — його відродженням. Гора ж порівнювали з сонячним світлом, яке дає життя (сокіл був одночасно символом і Гора і сонця). Найважливішою межею давньоєгипетської релігії було обожнювання царської влади. Померлий фараон прирівнювався до Осіріса, вважалося, що він знаходив вічне життя. Правлячого фараона вважали живим богом, Гором у плоті, сином Ра.

У єгиптян були дуже складні уявлення, пов'язані зі смертю і потойбічним світом. Смерть і існування після неї вони вважали безпосереднім продовженням земного життя. До мертвих зверталися з письмовими проханнями, вони могли взяти участь в судовій справі, лікуванні хворого. Однак, щоб забезпечити вічне замогильне існування, треба було додержати безліч спеціальних обрядів. Всі ці вірування і обряди складали заупокійний культ, який пронизував і світогляд, і побут, і мистецтво єгиптян. Крім збереження тіла для подальшого щасливого існування померлий повинен був мати все, що він мав за життя. Людських жертвоприносин в єгипетському обряді поховання не було. У гробницю вміщували численні зображення членів сім'ї, слуг, рабів. Вічне життя передбачало не тільки дотримання обряду поховання. Жертвоприношення, богослужіння повинні були продовжуватися і згодом. Тому кожному фараону окрім гробниці зводили спеціальний заупокійний храм. Спадкоємці піклувалися про нього, оскільки благополуччя країни зв'язували із збереженням вічного життя фараонів.
Архітектура
Мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священою, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх. На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена древньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував Імхотеп, він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до древніх греків, які ототожнювали його з богом врачювання Асклепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.

Стосовно монументальної архітектури, майже не збереглося споруд цивільного призначення, зате безліч - похоронних споруд і храмів. Першою похоронною спорудою, для якої камінь був основним будівельним матеріалом, була піраміда фараона Джосера, зведена під керівництвом Імхотепа. Під пірамідою була вирубана скельна гробниця неймовірно складного планування (11 паралельних коридорів з всілякими приміщеннями). Піраміда Джосера — ступінчаста, згодом же стали будувати геометрично правильні піраміди. Недалеко від сучасного Каїра, у Гізі, знаходяться найбільші з них — піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Піраміда Хеопса досі залишається найбільшою з кам'яних споруд світу. Піраміди оточені храмами. У заупокійний комплекс Хефрена, окрім піраміди і храму, входить гігантська фігура Сфінкса (хоч існує і припущення, що Сфінкс побудований задовго до появи перших пірамід). Плити з яких збудовані піраміди настільки щільно укладенні, що між ними не можна просунути й лезо ножа, а їх кути абсолютно точно зорієнтовані на частини світу і кожен з них дорівнює прямому куту у 90º (ні один дім збудований у сучасному світі не має таких точних кутів)! З виникненням різних економічних і політичних труднощів піраміди, що знову зводяться поступово «меншають» в розмірах, а потім їм на зміну приходять скельні гробниці і гробниці в «Долині мертвих». Більшість з них була пограбована ще в старовині, тому в 1920—1922 рр. великою подією в єгиптології стало відкриття археологом Говардом Картером незайманої гробниці фараона Нового царства Тутанхамона.

У часи Нового царства були зведені найвідоміші храмові комплекси — храми Амона-Ра (Карнак і Луксор, недалеко від Фів). Від Луксора до Карнаку веде пряма двокілометрова дорога — алея сфінксів. Ансамбль храмів дуже складний, будувалися вони віками. Найхарактерніша деталь — безліч величезних колон (в одному із залів їх 144). Стовбур деяких можуть обхопити лише п'ять чоловік. Колони стилізовано наслідують нільским рослинам і деревам — їх капітелі виконані у вигляді закритих або розпущених квіток лотоса, листя пальми.

Ще одне справжнє чудо давньоньоєгипетської архітектури — скельний храм фараона Рамзеса II в Абу-Симбелі. При вході в храм висічені чотири фігури двадцятиметрової висоти, що зображають самого фараона і головних богів. Вже в наші часи, в ході будівництва дамби на Нілі храм в Абу — Симбелі попав в зону повного затоплення, але техніка ХХ ст. дозволила перенести величезну споруду (правда, по частинах) на безпечне місце.

Образотворче мистецтво
Як і архітектура, весь стиль древньоєгипетського образотворчого мистецтва виражає ідею постійності, вічності. Воно підкорялося найсуворішим канонам. Суворо визначені були типи статуй: фігура напружено випрямлена, ліва нога робить крок уперед, руки опущені і притиснуті до тіла, спина випрямлена, погляд спрямований вдалечінь. Протягом Давнього, Середнього і Нового царств численні статуї божеств, фараонів, жреців повторювали ці пози. Особливий канон був прийнятий для зображення фігур на площині — рельєфів, фресок, малюнків на папірусі. Голова і ноги зображалися в профіль, а верхня частина тіла - в анфас. Розміри зображень передавали систему цінностей: найбільшим зображався фараон (рівний богам), потім — члени його сім'ї, найменшими — раби. Теми композицій були різними — придворне життя, релігійні церемонії, побутові сцени. Часто зображали тварин, причому реалістично.

Портретне мистецтво Єгипту також було досить поширеним. Один з найвідоміших жіночих скульптурних образів у всьому світовому мистецтві — портрет Нефертіті (дружина фараона-реформатора Ехнатона).
Наука
Виникнувши з практичних потреб, наукові знання утаємничувалися й охоронялися жрецькою кастою. Розвиток астрономії диктувався потребою обчислювати періоди розливу Нілу. Єгипетські жерці розробили надзвичайно точний для свого часу сонячний календар, який складався з 360 днів. Коли жерці уточнили тривалість року, було вигадано міф про те, що боги подарували народу Єгипту декілька днів, які були оголошені святковими. У пізньому періоді навіть виник проект введення високосних років, але він не здійснився. Саме в Єгипті розділили добу на 24 години.

Звичай муміфікації сприяв розвитку анатомічних знань (для порівняння — в Месопотамії препарування трупів було заборонене державою). Існували лікарі різних спеціальностей — окулісти, дантисти, хірурги. При храмах діяли закриті навчальні заклади — «будинки життя».

 

 




Переглядів: 494

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція №3. Культура Месопотамії | Тема №5 Давньогрецька культура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.