Тема №6 Культура Стародавнього Риму

Стародавній Рим (також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізацій Стародавнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади. Розташована вздовж Середземного моря, Рмська держава з часом стала однією з найбільших імперій Стародавнього світу.

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям.

У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства Східна частина імперії, яка управлялась Константинополем і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки були анексовані турецькою Османською імперією. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією. Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.

За легендою, Рим було засновано 753 р. до н.е. братами-двійнятами, нащадками троянського героя Енея. Дітей виростила вовчиця і коли вони стали дорослими, заснували власне місто, але під час сварки Ромул вбив Рема (деякі джерела визначають причину сварки тим, що кожен хотів назвати нове місто своїм ім'ям або правити містом). Зрештою Ромул дав місту своє ім'я.

Освіта

За часів ранньої Республіки хлопців навчали читати і писати їх батьки, або письменні раби, яких називали «paedagogi», зазвичай грецького походження. Метою навчання в той час було дати молодим людям знання з сільського господарства, військової справи, римських традицій та суспільних відносин. У віці 16 років сини аристократів йшли в помічники до видатних політичних діячів, а з 17 років брали участь у воєнних діях. Часто заможні родини відправляли своїх дітей до Греції задля отримання ними вищої освіти. У ІІ ст. до н.е. виникли граматичні та риторські школи. Тоді ж і зародився прообраз сучасної освіти: діти (як хлопчики, так і діфвчата) проходили три стадії освіти — початкову, середню і вищу. Навчання починалося з 7 років, з 12 років студенти йшли у середні школи, де вчитель (grammaticus) вчив їх грецької та римської літератури, давав відомості з історії та права. У віці 16 років, деякі студенти йшли до школи риторики, де вчитель, майже завжди грек, називався rhetor. Поступово юристи-вчителі утворили досить стійкі групи (кафедри), так оформляються кафедри риторики і філософії, медицини і архітектури. У віці 17-18 років юнаки залишали навчання та проходили військову службу.

Мова

У процесі історичного розвитку давньої Італії латинська мова витіснила інші італійські мови і зайняла пануюче положення у західному Середземномор'ї. На початку І тис. до н. е. латинською розмовляло населення невеликого регіону Лацій у нижній течії Тибра. Плем'я, що мешкало у Лації, називалося латинами, його мова — латинською. Центром цього регіону стало місто Рим, за ім'ям якого італійські племена, що об'єдналися навколо нього, стали називати себе римлянами.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Образотворче мистецтво	\|	Релігія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.