Освіта та наука

Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні школи, в яких вчилися діти знаті. Набір в школи здійснювався примусово, оскільки добровольців було мало, а держава гостро потребувала грамотних адміністраторів, дипломатів, здатних підтримувати зв'язки з Візантією та іншими країнами. Нові школи відкривалися у Києві, Новгороді та інших містах. У Стародавній Русі школи були двох видів: у одних, при монастирях, готували церковнослужителів, викладали читання, письмо, спів, богослов'я; у інших, вищого типу, давали, крім того, знання з філософії, риторики, граматики. Найпоширенішим, очевидно, було індивідуальне навчання. Онука Ярослава Мудрого Анна у 1086 році заснувала у Києві при Андріївському монастирі жіночу школу. Князі, бояри, дружинники, не кажучи вже про книжників, володіли іноземними і древніми мовами.

Поширення писемності супроводжувалося створенням бібліотек, які створювалися при церквах і монастирях. Найбільша, заснувана Ярославом Мудрим у Софійському соборі, нараховувала біля 1000 примірників. Було організовано переписування. Переписана від руки, багато оформлена книга коштувала дуже дорого — приблизно стільки ж, скільки невеликий маєток будинок.

За Київської держави розпочався принципово важливий процес виділення науки в самостійну галузь духовної культури. Знання про природу давали підручники, перекладені з грецької мови. Частіше за все вчені були одночасно релігійними діячами. Так, знаменитий письменник і філософ Ілларіон був митрополитом, відомий письменник, лікар Агапіт — ченцем Печерського монастиря тощо.

У вимірюваннях використовувалися засоби, дані людині від природи: долоня, п'ядь (відстань між витягнутими великим і вказівним пальцями), лікоть, сажень (відстань між витягнутими руками).

Першими медиками на Русі були всілякі знахарі, відуни, волхви, чарівники, проти яких виступало духовенство. У XI–XII століттях місце знахаря займає лічець, або лікар. Лікарі були, як правило, з ченців. Приступаючи до лікування хворого, вони зверталися з молитвою до святого Пантелеймона — заступника медицини і лікарів. В арсеналі лікувальних методів були настої і відвари з лікувальних трав, молитви і взагалі вплив словом на хворого — те, що сьогодні належить до психотерапії.

Підсумком накопичення даних в різних галузях знань стало створення енциклопедій. Першою енциклопедією на Русі став «Ізборник» митрополита Ілларіона (1073 р.).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Писемність та література	\|	Архітектура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.