Готичний стиль

Перехід до готичного мистецтва зумовлений зростанням міст, утворенням комун, посиленням монархічної влади і послабленням ролі феодалів. У цей період загострюється боротьба між релігією і наукою, між вірою і знанням. Людські образи набувають реального змісту, посилюється їх індивідуальна і психологічна характеристика. Панівним видом мистецтва залишається архітектура. Масу стіни полегшували великі вікна. Склепіння стало набагато легшим. Своєї вершини готична архітектурна система досягла в культовому будівництві. Громадське життя зосереджується в соборах (тут читалися лекції, розігрувалися театральні містерії, відбувалися засідання міського магістрату, чинилися судові розправи, укладалися перемир'я). Будівництвом соборів займалися вже не монастирі, а цехи ремісників на чолі з головним майстром.

Готичні собори демонстрували синтез архітектури, скульптури і живопису. Площини фасадів, щедро оздоблювалися пластикою, на стінах тіснилися зображення фантастичних істот - химер, драконів, змій, риб (навіть водозливи мали форму скульптур). Центральний портал найчастіше присвячувався Христу, правий - мадонні, лівий - певному святому. На порталах містилися алегоричні зображення місяців, пір року. Символічні церковні образи поєднувалися з реальними. Обов'язковим елементом порталу була так звана роза - кругле вікно, рама якого виконувалася з різьбленого каменя. Готичні вікна прикрашалися вітражами - своєрідними живописними композиціями з різнобарвного скла.

Рання готика Франції репрезентована Собором Паризької Богоматері (храм уміщував до 9 тисяч чоловік). Це будівля, яка вражає своєю могутністю, цілісністю свого архітектурного образу. У З0-40-х роках XIII ст. – період становлепня готики, позбавленої романських впливів – найвидатнішим пам'ятником стає церква св. Єлизавети в Марбурзі. У період пізньої готики в Парижі та інших містах країни було вбудовано чимало приміщень для цехів, ратуш, житлових будинків, розвивалася оборонна архітектура. Яскравим прикладом монастирської готики стало мініатюрне містечко Мон Сен Мішель, розташоване на невеличкому острові біля узбережжя Нормандії.

Французька готика значно вплинула на мистецтво Німеччини. На відміну від французької готики, численні скульптурні зображення розміщувалися не на фасаді, а саме в приміщеннях. Німецькі собори простіші, будинок сильніше витягнутий по вертикалі, шпилі веж дуже високі. Особливість – однобаштові храми, увінчані високим шпилем.

З кінця XII ст. готичний стиль набирає бурхливого розвитку в мистецтві Англії. XIII-XIV ст.- період розквіту готичної архітектури. Стіни зовні пишно оздоблювалися з усіх боків, бо споруди зводилися, як правило, в центрі міст. Найчистіший зразок ранньої англійської готики – собор у Солсбері. Головний готичний собор Англії – Кентерберійський (резиденція архієпископа Кентерберійського). Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні – місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії – близький до французької готики. Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується – з архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (ХІV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м. Готичний стиль в англійській архітектурі зберігається довше, аніж в інших країнах Західної Європи.

Центрамиіспанської готики стало місто, Барселона. Характерним для готичного стилю тут є значна ширина споруд, невеликі розміри у вікон.

В Італії дістали поширення лиш окремі елементи готики: стрілчасті арки, “рози”. Приклад пізньої італійської готики – величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч чоловік, найбільший храм Європи.

Готичні пам’ятки є в Нідерландах (ратуші в Брюгге, Брюсселі і т.д.), Чехії (собор св. Віта і Карлов міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Марнацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи.

Готична конструкція засвідчила високі технічні можливості будівництва, вона розв'язувала важливі художні завдання епохи. Пам'ятники готичної архітектури зберігають свою поетичність, чарівну красу до наших днів. Значні зміни відбуваються в готичній скульптурі, роль якої в оздобленні архітектури все більше зростає.

Розвиток скульптури позначений зростанням інтересу до психології героя. Про значні досягнення французьких готичних майстрів свідчать яскраві образи святих Мартіна, Григорія, Ієроніма. Скульптури Ам'єнського собору - окраса готичного мистецтва. Сюжети з життя Христа, Марії, про Страшний суд відзначаються великого життєвістю. Про посилений інтерес до портрета свідчать статуї Карла V і його дружини Жанни Бургундської з капели шпиталю для сліпих у Парижі. Німецька пластика, на відміну від французької, використовувалася в основному для оздоблення інтер'єру храмів. На ринковій площі Магдебурга приблизно в середині XIII ст. було споруджено пам'ятник засновнику міста Оттону І. Шедевром готичної пластики вважаються портретні статуї у Наумбурзькому соборі (XIII ст.). Готичні форми в скульптурі Німеччини зберігалися дуже довго, майже до XVI ст. Найбільш знаменитим циклом скульптур вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи “Страстей Христових”, зображені на огорожі західного хору (“Таємна вечеря”, “Зрадництво Іуди”, “Взяття під варту”).

Монументальна готична скульптура в різних країнах мала різний характер. У готичній скульптурі Іспапії поширення набуло мистецтво орнаментики. Користувалася успіхом також кругла скульптура. Велике значення для розвитку монументальної скульптури цього періоду мали численні статуї і рельєфи в соборі Сант-Яго де Компостела. Прекрасні зразки готичної пластики – мармурові гробниці, дерев'яні лави - значне досягнення іспанської скульптури. Цікаві пам'ятки готичної скульптури збереглися в Чехії. Це сюжетні рельєфи, портретні голови королів, кам'яні й дерев'яні статуї мадонн.

Мистецтво вітража досягло особливо високої культури у французькому мистецтві. Сюжетами вітражних композицій були релігійні сцени, історичні події, літературні мотиви, трудові процеси ремісників і селян. Вітражі набирали з інтенсивно забарвлених невеличких шматочків скла, місця з'єднання скла одночасно були контуром зображення. Надзвичайно цікаві зразки монументального малярства збереглись в Чехословаччині. Пам'яткою європейського значення стали розпис церкви в Лібіцах (50-70-ті рр. XIV ст.).

Реалістичні тенденції характеризують розвиток іспанської мініатюри. Шедевром можна вважати "Урочисті вірші короля Альфонса Мудрого". Поширеним в Європі було виробництво меблів, щедро оздоблених різьбленням. Нерідко форми меблів повторювали об'єми готичних споруд. Значний прогрес відбувався в галузі різьблення на кістці. Добру славу мали паризькі шпалери, німецькі емалі. Одяг заможних верств щедро оздоблювався прикрасами із золота, срібла, дорогоцінних каменів. Художні ремесла – яскравий приклад участі народних майстрів у створенні культури цілої епохи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Романська культура	\|	Тема №10 Європейське Відродження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.