Романська культура

Характерною ознакою середньовіччя була збройна боротьба за владу з феодалами. Найбільший феодал - церква - активно втручалася в усобні війни, хрестом і мечем захищаючи свої права. У більшості європейських країн в X-XII ст. панівним стилем був романський. Найінтенсивніше в цей час розвивалася архітектура. У цивільному будівництві романський стиль представлений феодальним замком - фортецею з круглою, зручною для оборони сторожовою вежею. Романські будівничі створювали споруди перш за все для військових потреб. У XII ст. виникають перші кам'яні ратуші. У Франціїраніше від інших феодальних держав, склався романський стиль. Для соборів характерне органічне поєднання з природою. Головний фасад храму (на заході) і вівтарна частина (на сході) щедро оздоблювалися скульптурою. Безкінечні війни, походи хрестоносців сприяли будівництву фортець – найкраще збереглася оборонна цитадель міста Каркасона. Німецькі будівничі створили чимало оборонних замків. Найбільші серед них, так звані імператорські палаци, позначені грандіозним розмахом, з численними складами, конюшнями, житлами, палацами тощо. Італіявпродовж багатьох століть була ареною боротьби з іноземними загарбниками. Італійське мистецтво зазнавало різноманітних впливів (наприклад, Візантії). Найбільш знаменита споруда Венеції - собор святого Марка був (завершений в період готики). Романська архітектура народилася у Ломбардії. Її храми виділялися красою декору, багатством арочок, колон. Будівничі звертали особливу увагу на оздоблення порталів. Білий мармур надавав спорудам святкового вигляду. Типовим зразком італійської архітектури є церква Сан Дзено у Вероні. Ще більш урочисто і святково сприймаються споруди ліванського ансамблю, куди входять собор, Кампаніла (так звана "падаюча вежа") і баптистерій. Романська культура Іспанії пов'язана з історичною долею цієї країни – війною проти арабів (реконкістою), які в VII ст. захопили майже весь Піренейський півострів. Велося будівництво нових споруд у романському стилі. Типовим романським храмом є собор у Сантяго де Компостела (1078-1128). Архітектуру Іспанії формували війни: майже всі будівлі нагадують фортеці з недоступними стінами, численними вежами, вузькими проходами. Вони часто споруджувалися в горах. Зразком середньовічного міста-фортеці може бути Авіла. В Англіїроманські собори з монастирями складали єдине ціле. Вони були оточені рядом прибудов, стіни яких не виглядали масштабно, бо мали численні прорізи аркад, вікон (собори в Ілі й Дерхемі).

Романський стиль поширився в усіх європейських країнах. Розвиток ремесел і промислів сприяв розвитку міст у найбільшому місті Чехії Празі, яка була заснована у IX ст., у XII ст. виріс красивий білокам'яний собор Св. Іржі. Замковий характер мала й архітектура Польщі. У скандинавських країнах романський стиль склався під впливом німецького та англійського мистецтва. Романські споруди щедро оздоблювалися скульптурою. Працювали скульптори в основному з каменем.

Живопис романського мистецтва:розвивалися різьблення, карбування, ювелірна справа, килимарство, мистецтво емалі. Загалом, скульптура і живопис підпорядковувалися архітектурі. Романський період – це пора розквіту світської літератури і поезії, театру, музики і т.п.

Лицарська культура
Сам образ середньовіччя часто асоціюється з фігурою лицаря — професійного воїна. Лицарська культура виникає в феодальному середовищі. Справжній лицар посилався для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне дерево, мав родовий герб і родовий девіз. Хлопчика вчили верховій їзді, володінню зброєю (насамперед мечем і списом), а також боротьбі і плаванню. Він ставав пажем, потім зброєносцем при лицарі. Лише після цього юнак удостоювався честі пройти через обряд посвячення в лицарі. Майбутнього лицаря навчали, крім іншого, і прийомам полювання (воно вважалося другим після війни заняттям, гідним лицаря). Лицар мав бути гарним і привабливим, тому спеціальна увага приділялася поставі, одягу, прикрасам. Лати і кінська упряж, особливо парадні, були справжніми витворами мистецтва. Лати важили до 60-80 кг.! Вони починають втрачати свою роль тільки з винаходом вогнепальної зброї. Організовувалися спеціальні лицарські турніри. У XI—XIII ст. виробилися правила лицарських поєдинків. Частіше за все спочатку суперники мчали один на одного зі списом, якщо списи ламалися, бралися за меч, потім за булаву. Турнірна зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. Лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. Вищим виявом лицарської войовничості, прагнення феодалів до захоплення нових земель, підтриманого католицькою церквою, стали хрестові походи на Схід під прапором захисту християн і їх святинь від мусульман. У 1096 р. відбувся перший з них, а в 1270 р. — останній. У їх ході виникають особливі військово-релігійні організації — лицарські ордени: іоанітів, госпітальерів, тамплієрів та ін.

Лицарський кодекс знайшов відображення в лицарській літературі. Її вершиною вважається світська лірична поезія трубадурів на народній мові, що виникла на півдні Франції. Вони створюють культ Прекрасної Пані. Був розроблений особливий ритуал залицяння до неї. По всій Європі розвивається жанр лицарського роману. Для його сюжету були обов'язкові ідеальна «лицарська» любов, військові подвиги та небезпечні пригоди. Найпопулярніші сюжети — про лицарів «Круглого столу», легендарного короля Артура, про лицаря Ланселота, про Трістана та Ізольду. Багато в чому завдяки літературі в нашій свідомості досі живе романтичний образ благородного середньовічного лицаря.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дороманський період	\|	Готичний стиль

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.