Художні стилі XVII-XVIII ст.

Саме в цей час завдяки розширенню кола освічених людей, інтеліґентів між ними складаються певні контакти, налагоджуються культурні зв'язки. Якщо в минулі епохи на виникнення і зміну художніх стилів ішли століття, то тепер це відбувається набагато швидше: у І пол. XVII ст. панує стиль бароко, у ІІ половині — класицизм, в І пол. XVIII ст. — рококо (генетично пов'язаний з бароко), у другій половині — в дещо іншій формі — повертається класицизм (неокласицизм).

Ттермін бароко починають вживати у XVIII ст. з дещо зневажливою інтонацією (з італ. — «неправильний» або «химерний»). Стиль прямо перекликався із способом життя королівських дворів, особливо французького, що диктував європейську моду: нескінченні свята, розваги, етикету. Зникає стабільність, міцність, властива минулим епохам. Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми. Це парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні просторовий розмах, велика кількість архітектурних деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних композицій. Бароко відрізняє контрастність, панування яскравих кольорів, велика кількість позолоти. Такі риси дуже яскраво виявилися в обрисах Зимового палацу Вартоломея Растреллі в Петербурзі. Починають проектуватися не тільки будівлі самі по собі, а й цілі ансамблі. Один з найбільш уславлених — ансамбль площі перед побудованим раніше собором Святого Петра у Римі, яку оточили масштабною колонадою, а в центрі поставили величезний давньогрецький обеліск. Особливого звучання набуває садово-паркове мистецтво. Виникає архітектура фонтанів. Безліч фонтанів у стилі бароко є у Римі, з них найвідоміший - фонтан Треві. Велику роль починають відігравати пишні інтер'єри: світла підлога, кришталеві люстри, ліпні прикраси. Живопис і скульптура втрачають самостійну роль, стають частиною декору, поширені ілюзорні плафони — по-особливому розписана стеля, — що зображають, як правило, небо. Найвідоміший італійський архітектор і скульптор бароко Л.Берніні так спроектував сходи у Ватиканському палаці, що вони знизу сприймаються набагато довшими, ніж є насправді. Коли на верхньому майданчику з'являється Папа римський, його фігура здається несподівано великою і величною.

Внутрішньо складним стилем був класицизм, центральна ідея якого — розумність, впорядкованість, «правильність». У Франції класицизм стає офіційним стилем, спеціальні вказівки даються кардиналом Рішельє, потім Людовіком XIV. Створюються спеціальні організації, покликані стежити за розвитком літератури, мистецтва. У 1634 це — Французька академія, переважно філологічна, пізніше — Академія живопису і скульптури, Академія наук. Характерний зразок архітектури класицизму — королівський палацовий комплекс у Версалі. До нього входять палац, парк, декілька паркових споруд. Суворе планування, геометрична організованість і палацу, і парку, симетричність визначають його вигляд. Навіть деревам і кущам надано форму геометричних фігур.

На початку XVIII ст. провідним стає стиль рококо (термін походить від назви декоративної прикраси у вигляді мушлі). Цей стиль пов'язаний з бароко, але позбавлений його розмаху, він декоративний, несе риси витонченості, чуттєвості, немонументальний, не припускає прямих ліній, використовує ніжні кольори (рожевий, блакитний, сірий). Аристократія Франції, Італії відходить від участі у практично-політичномуму житті, замикається у своєму штучному світі. Послідовно рококо проводиться в створенні інтер'єрів. Улюблені матеріали — перламутр і порцеляна, яка в Європі стала відома і увійшла в моду тільки у XVIII ст. Витвором мистецтва стає навіть зовнішність людини.

У другій половині XVIII столітті знову утверджується класицизм, але його внутрішній зміст міняється. На перший план тепер висувається демократична складова. Основні ідеї — єдиної національної державності, патріотизму, громадського обов'язку — виявляються співзвучні пафосу Просвітництва. Витонченості рококо протиставляється суворість і простота. Демократичний устрій грецьких полісів і республіканського Риму були проголошені зразком «справедливого ладу». Особливо посилилося захоплення античністю після розкопок давньоримських міст Помпеї і Геракуланума, які загинули під час виверження Везувія. В архітектурі широко використовуються ідея античних портиків та колони грецьких ордерів. Новою в парковому мистецтві була поява англійських ландшафтних парків, які імітують природний ліс - пейзажний парк. До класицизму другої половини XVIII століття застосовують терміни просвітницький класицизм, неокласицизм.

Музика

Розширюється коло музичних інструментів, особливою повагою користуються майстри, які їх виготовляють. Неперевершеними вважаються скрипкові інструменти — творіння рук Страдіварі, Гварнері. Орган звучить не тільки під час богослужіння, але й на концертах. Для органа написані славетні твори Й. С. Баха (в повній мірі не оцінені за життя композитора). Виникає новий музичний жанр — опера, який висунув на перший план красу мелодії. Зароджується він в Італії, але швидко поширюється по всій Європі. Провідною в Європі стала віденська музична школа. Основою її завоювань стає принцип симфонізму, саме він втілився в новому жанрі — симфонії. Вінчала музичне мистецтво XVIII ст. творчість великого Вольфґанґа Амадея Моцарта: опери «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», три симфонії, трагічний «Реквієм», роботу над яким обірвала смерть композитора.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Просвітництво	\|	Образотворче мистецтво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.