Романтизм

Романтизм — суспільний і культурний рух, який охопив багато країн Європи і найрізноманітніші сфери — від філософії політичної економії до моди на костюми і зачіски. При цьому всіх романтиків об'єднувало одне: ненависть до дійсності та пекуча потреба тікати від неї.

Романтична література рішуче відмовляється від культу розуму, який прповідувало Просвітництво і класицизм. Романтики висували нових героїв — самотніх бунтівників, ворожих своєму середовищу, які йшли за нестримними стихійними поривами пристрастей, зневажали всіляку розсудливість. Романтичні герої діяли або в умовах фантастично зображеного середньовіччя, або в екзотичних заморських краях, далеких від буржуазної цивілізації. «Незвичайні герої у незвичайних обставинах» — так можна охарактеризувати основний принцип романтичного мистецтва.

Особливу роль у становленні романтичної концепції особистості зіграло життя Наполеона. Про «загадку» цієї феноменальної особистості розмірковували Джордж Гордон Байрон, Олександр Пушкін, Генріх Гейне, Віктор Гюґо, Вальтер Скотт.

Романтизму найближчою є поезія. Саме в жанрі романтичної поеми він досяг свого розквіту, оскільки в ній, крім діючого персонажа, присутній і ліричний герой, авторське «я». Духом революційної романтики в російській літературі пройнята поезія молодого Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, в польській — Адама Міцкевича, в німецькій — Генріха Гайне, у французькій — Віктора Гюґо.

Великим художнім відкриттям романтизму став історичний роман, основоположником якого був Вальтер Скотт. У своїх романах «Айвенго», «Квентін Дорвард», «Роб Рой» та інших він геніально показав зв'язок долі окремої особи з історичною долею народу. Епоха романтизму відмічена багатьма блискучими витворами історичного жанру: Віктор Гюґо («Собор Паризької Богоматері», «93-й рік»), Александра Дюма («Королева Марго», «Три мушкетери») та інших.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класицизм	\|	Реалізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.