Основні етапи розвитку Богослужінь Добового кола.

Без поглибленого вивчення та аналізу давньоєврейської духовності та синагогальних служб неможливо пізнати і природу сьогоднішніх усталених молитов та богослужінь добового кола. Історія виникнення Божественної Літургії, яка сходить до звичаїв давньоєврейської вечері і синагогального богослужіння, та, не кажучи вже про інші християнські служби, які також беруть своє походження від єврейських молитовних звичаїв, зможе послужити нам у аналізі походження, змісту та значення сьогоднішніх богослужінь Добового кола.

У храмовому богослужінні древніх євреїв, протягом дня, відповідно до трьох денних жертв, належало три богослужіння. Перше було вранці, між сходом сонця і третьою годиною, по-єврейськи - дев’ятою; друге - після ранкової жертви, коли звичайно співалися псалми і урочисто читалися молитви; третє — вечірня молитва. Перше богослужіння закінчувалося благословенням священика. Друге богослужіння було опівдні, після приношення безкровної жертви з борошна і вина. Третє богослужіння відбувалося ввечері, близько дев'ятої години, по-єврейськи - о третій годині пополудні, після принесення хлібної жертви, і тривало до сонячного заходу. У Вавилонському полоні євреї стали замінювати жертви молитвами. Пізніше у вигнанні, і, особливо, після руйнування другого Храму, цей звичай зміцнився остаточно: жертви замінили богослужінням в синагозі, яке зберігало ритуал колишнього богослужіння в Храмі.

У житті первісної Єрусалимської громади християн спостерігається слідування деяким єврейським молитовним звичаям: апостоли моляться о шостій та дев'ятій годині (Діян. 3, 1; 10, 9), дотримуються третьої години (Діян. 2,1-15), ходять до Єрусалимського храму. Ймовірно, ці ж години дотримувалися і першими християнами. У пресвітера Климента Олександрійського (ІІ-ІІІ ст.) є точне означення годин: християни, свідчить він, відводять для молитви третю, шосту і дев'яту години. В 34-й главі VIII книги Апостольських постанов (ІІ-ІІІ ст.), написаної, ймовірно, в часи гонінь на християн, говориться: «Молитви здійснюйте вранці, о третій, шостій і дев'ятій годині, ввечері і при співі птахів. Вранці дякуйте Господу за те, що Він просвітив нас, провів нас і навів день, о третій же годині моліться тому, що в цей час Господь отримав вирок від Пилата; о шостій тому, що в цю годину Його розіп'яли, о дев'ятій тому, що тоді вся природа при розп'ятті Христа, жахаючись зухвалості нечестивих іудеїв, коливалася, не виносячи образу свого Господа; ввечері дякуйте Йому за те, що Він дав нам ніч для спочинку від денної праці; при співі ж півнів моліться з огляду на те, що вони сповіщають наступ дня для вчинення справ світла».

У євреїв в зазначені години відбувалося спільне богослужіння, а християни, мабуть, звершували спершу тільки приватну молитву. «Вчення дванадцяти апостолів» (кінець І - початок II ст.) вказує для цього тільки молитву «Отче наш».

За Плінієм (І-ІІ ст.), в його час християни збиралися на спільну молитву двічі на день: вранці і ввечері. Вечірня молитва творилася з настанням ночі і в перші століття з’єднувалася з Євхаристією. Коли гоніння припинилися і християни отримали можливість звершувати денні служби в храмах — молитовні часи перейшли до спільних богослужінь, але були обов'язкові не всі і не для всіх. До них відносяться, правдоподібно, богослужіння ранішні та вечірні. У записках західної мандрівниці Сільвії Аквітанки, яка здійснила в 388 р. подорож у Палестину, в її паломницькому щоденнику є опис богослужіння в Єрусалимі. За її розповідями, в Єрусалимі повсякденно відвідуваними зазвичай були північне богослужіння, яке тривало до сходу сонця, з'єднуючись з ранковим богослужінням. У час Чотиридесятниці до зазначених служб додавалася і служба третього часу. Таким чином, в IV ст. кількість служб була зформована. Згодом додалися служба першого часу і північна.

В IV ст. з північного богослужіння, яке затягувалось до ранку і з'єднувалось із ранковим, викристалізувалась утреня. І зараз в ній можна розрізнити шестипсалміє як частину давньої північної і частини канону з похвальними псалмами як частину давньої ранішньої служби. Внаслідок такого з'єднання кількість служб добового кола скоротилося до шести. За твердженням преподобного Йоана Касіяна Римлянина (+ 435), введення богослужіння першого часу, сьомого за рахунком, сформувалось у Вифлеємському монастирі при наступних обставинах. По закінченні утрені монахам давалося декілька годин на відпочинок. До третьої години служби не було, і деякі зловживали вільним часом. Ревним монахам не подобався такий порядок. І після довгого обговорення встановили службу першої години. За словами преподобного Йоана Касіяна, вона заповнила кількість богослужінь до семи, згідно пророка Давида: «Сім раз на день я славлю Тебе через присуди правди Твоєї» (Пс. 118, 164). Північна утворилася, найбільш вірогідно, з 118-го псалма, який колись співався на денній північній до її з'єднання з утренею.

Як вказується у «Дідахе», кожна з двох денних молитов складалася лише з читання молитви Господньої. Але псалми складали центр християнського богослужіння з найстародавніших часів. До псалмів і пісень Ст. З. християни додавали складені ними новозавітні пісні і молитви. Найдавніші з них, ймовірно, ранковий і вечірній гімни. Одним з таких найдавніших гімнів є «Світло тихе». На думку дослідників, саме про нього говорить святий Василій Великий (329-379 рр.) в книзі про Святого Духа: «Наші батьки встановили зустрічати благодать вечірнього вогню не мовчанням, але коли внесуть його, негайно ж і дякувати».

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Молитва в Новому Завіті і юдаїзмі І ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.