Святкове облачення Церкви.

В день самого празника для завершування торжественного Богослужіння, церква одягається в одежі світлі, чи дивлячись на висоту важливості свята – у весь світлійший сан, як говорить Церковний устав про облачення Пасхальне.

Святкові священні одежі повчально зображують світло та велич християнських подвигів, якими ми повинні прославляти Бога, щоб досягти обіцяного єднання з Ним та вічної слави з усіма святими, що стоять при престолі Божому в білих одежах (Одк. 7, 9-17).

Освічення Церкви у великі празники.

Радості та торжеству відповідає світло. Тому Церква у великі празники звершує Богослужіння при повному освітлені храму, тим то і найбільший празник християнства називається – світлим. Багатством світла у великі празники Церква показує багатство живої радості та вдячності Богу та святим за благодійства нею пригадувані.

Спів у великі празники.

Хвалу Богові та святим у великі празники Церква віддає співом, що особливо притаманний духовній радості вірним. Бо саме спів є виразом та свідченням радості, як говорить ап. Яків: «хто веселиться духом хай співає». Так у великі празники читань практично не чути, але повсюди лунає невмовкаючий спів на подобу співу святих на небі, що досягли блаженства та вічного щастя.

Поклоніння в празники.

Торжествуючим належить стояти прямо, щоб вже самим положенням тіла показувати значіння торжества. Тому згідно постанови Церкви – «при Богослужінні в неділю, тобто Воскресний день, під час владичних празників і в П’ятидесятницю колін не приклоняти». Так було прийняти вже в перших віках християнства, про що свідчать Постанови Апостольські (2, 59), правила Вселенських Соборів (20 пр. І Всел собору; 90 пр. VI Всел. собору), Тертуліян, св. Августин та ін..

Помазання благословенним єлеєм в празники.

Ознакою милості до нас Божої та святих буває в Церкві при звершуванні святкових Богослужінь священний обряд – помазання вірних священним єлеєм по цілуванні Євангелії чи ікони.

Святкова трапеза.

Відпускаючи вірних у великі празники із храму молитви до тілесної трапези, Церква з давніх часів благословляє ослабляти, або й зовсім розривати піст (64 пр. св.. Апостолів; 55 пр. Трулл. Собору; 18 пр. собору Неокесарійського). Оскільки піст належить тим, що каються у гріхах своїх (ІІ Цар. 12, 16), а не тим що веселяться духовно.

Слава.

В деякі величні празники Церква не обмежує звершення його тільки у храмі, але виносить святкування і поза його межі. А саме іде до помешкань віруючих, де священнослужителі за старим благочестивим звичаєм славлять Бога і святих у домівках парохіян.

Така прослава Бога особливо радісна для хворих та немічних, що з поважних причин відділені від спільноти у храмі (фізично) та завжди чекають духовних отців, бажаючи розділити з ними празник, як діти зі своїми батьками. При такій прославі священик нагоду виконати також свої священичі обов’язки, які були возложені на нього як церквою, так і державою.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приналежності свят.	\|	Ранок після торжества.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.