На Сході.

Хоч тут Різдвяний піст починався від 14 листопада, його тривалість довгий час була невизначеною і спірною. Причиною було те, що на Сході тільки Пасхальний піст був приписаний законами Церкви, а три інші річні пости — піст святих апостолів, Успення Богородиці і Різдвяний, увійшли в практику через звичай. Ще у IX ст. на Сході були спори щодо тривалости цього посту. У творі, який приписують антіохійському патріярхові Анастасієві Синаїтові (561-600 рр.) “Про три Чотиридесятниці” йдеться про спори щодо обов'язку Різдвяного посту та про те, що його встановлення не вважали за апостольське, а монаше, а також про те, що його тривалість скорочували до 18, 12, 6 або 4 днів. Автор намагається боронити апостольське походження і загальний обов'язок Різдвяного посту і при цьому покликається на передання про святого апостола Пилипа. У переданні сказано, що святий Пилип перед своєю мученицькою смертю просив у Бога кари для своїх мучителів. За те йому було об'явлено, що він як покуту 40 днів після смерти не зможе увійти до раю. Тому святий Пилип просив інших апостолів, щоб за нього постили 40 днів, а апостоли всім вірним доручили 40-денний піст.

Є деякі застереження щодо твору "Про три Чотиридесятниці". Історики вважають, що цей твір не міг з'явитися раніше, ніж у IX ст. тому, що він говорить про Успенський піст, про який до IX ст. ще не знали.

В Антіохії про Різдвяний піст, який починався першого грудня, знали з початку VI ст. У той час він був і в Єрусалимі і тривав там 40 днів. У IX ст. Студійський Устав уже подає точні приписи щодо їди під час посту святого Пилипа.

Остаточно усталили час Різдвяного посту на Соборі 1166 р. в Царгороді за патріярха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена. Цей Собор приписує сорокаденний піст перед Христовим Різдвом і каже його починати від дня святого Пилипа, тобто від 14 листопада. Через це він отримав назву посту святого Пилипа, або Пилипівки.

Антіохійський патріярх Теодор Вальсамон (1185-1204 рр.), пояснюючи це рішення Собору, каже, що цей піст у цілості зобов'язує монахів, а миряни можуть скорочувати його до сімох днів. За свідченням візантійського письменника Георгія Кодина († 1450), на цісарськім дворі в Царгороді Різдвяний піст продовжувався сорок днів.

На Русі-Україні в домонгольській добі були, крім Пасхального, ще три інші річні пости. Про це сказано у «Білеческім Уставі» київського митрополита Георгія. Пости починалися у той самий час, що й сьогодні, тільки не було скрізь Успенського посту, а якщо й був, то був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, а це значить, що він починався від святого Пилипа, тобто 14 листопада. Під час Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку: їсти раз на день, без молока і м'яса, а в суботу й неділю дозволяє рибу два рази на день (§ 4). Київський митрополит Максим (1283-1305 рр.) називає Різдвяний піст Чотиридесятницею.

У наш час свята Церква з різних причин досить злагіднила дуже строгі пости, які були раніше, і залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не означає, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту. Хай, отже, любов до Христа Господа, добро нашої душі та любов нашої священної традиції будуть для нас головними спонуками в тому, щоб кожного разу до зустрічі празника Христового Різдва ми приготовляли наше серце й душу молитвою, постом і святими Таїнствами. Будьмо свідомі того, що через щире й ревне духовне приготування, наше серце стане достойним того, щоб в ньому народився Ісус Христос своєю ласкою, любов'ю і миром.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тривалість Різдвяного Посту.	\|	Обрізання Г Н І Х.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.