Обрізання Г Н І Х.

Історичний розвиток.

Обрізання Господнє - велике (не дванадесяте) свято Церкви.Святкується 14 січня (1 січня за стар. ст.). В Католицькій Церкві після початку 1970-х рр. не входить до загального календаря. Обрізання з часів Авраама у юдеїв здійснювалось над восьмиденними хлопчиками і служило знаменням входження в Заповіт з Богом (Бут. 17,14; Лев. 12,2-3). При обрізанні немовляті давалось ім’я. Ісус Христос, що походив у плоті з племені Авраама, був також обрізаний на восьмий день після Свого народження і названий Ісусом - іменем, пророкованим Діві Марії архангелом Гавриїлом (Лк. 1,32; 2,21). Таким чином, Обрізання Господнє - це також свято наречення Господа іменем Ісус. Святкуванням обрізання Церква стверджує віру в те, що Ісус Христос був Боголюдиною і прийняв істинне тіло людини, а не мниме і примарне, як учили деякі єретики (докети).

Початок свята відноситься до перших століть християнства. Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва, що випадав якраз на Новий рік. На Сході празник Обрізання став загальним десь у VІІІ-ІХ ст., бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого. До нас дійшли повчання Отців Церкви IV ст. на це свято - Амфілохія Іконійського, Григорія Нісського, Амвросія Медіоланського та інших. Від V ст. зберіглась бесіда на день обрізання Максима, єпископа Туринського. У IV ст. зі святкуванням Обрізання було поєднано святкування Василя Великого, тому в цей день здійснюється Літургія Василя Великого. Канон Обрізання написаний у VIII ст. Стефаном Савваітом. Свято триває один день і служить одночасно завершенням свята Різдва Христового.

У Н. З. обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення (див. також Хрещення Господнє), прообразом якого він був.

Богословська характеристика.

Обрізання було ознакою вибраного народу Божого і вказувало на внутрішню потребу духовної чистоти, якою зобов’язаний був вирізнятися вибраний Божий народ серед поган; водночас було воно прообразом християнського таїнства хрещення, бо як обрізання було обов’язком кожного, хто хотів належати до ізраїльтян, так і святе хрещення є конечно потрібне для кожного, хто бажає стати християнином. Як хрещення, так і обрізання означає усунення пристрастей, правдиве покаяння і повернення до нового життя згідно з Божими заповідями.

Однак там (тобто у Ст. З.), - говорить св. Йоан Золотоустий, - від обрізання тільки біль і труд та жодної іншої користи, окрім лиш того, що за тим знаком (євреї) впізнавались і відділялись від інших народів, а наше обрізання (я розумію під цим благодать хрещення) є безболісний лік, служить для нас джерелом численних благ, наповнює нас благодаттю Святого Духа, і не вимагає ніякого означеного часу, як там, але кожному і в незрілому віці, і в середньому, і в самій старості дозволено приймати це нерукотворне обрізання, яке не трудно перенести, але через яке скидаємо тягар гріхів й отримуємо відпущення прогрішень, вчинених упродовж цілого життя”.

Воплочений Син Божий не потребував обрізання, однак хотів підкоритися цьому закону, аби, по-перше: показати, що прийняв справжнє (а не вдаване, примарне) людське тіло, і, отже, є Богочоловіком; по-друге: аби доказати, що є потомком Авраама, від якого мав походити обіцяний Месія; та, врешті-решт: щоб навчити нас послуху Богові, терпеливости у терпінні і покорі.У день обрізання, відповідно до законом приписаного звичаю, новонароджений Спаситель отримав ім’я – «Ісус». Це ім’я Йому дали ні опікун Його, св. Йосиф, ні Його Матір, Пресвята Діва Марія, а сам Отець Небесний, який через архангела Гавриїла наперед об’явив це ім’я благодатній Богородиці, а згодом і св. Йосифові. Правда, у Ст. З. кілька осіб уже носило таке ім’я, наприклад Ісус син Навина, Ісус син Сираха… тощо, але в них це було звичайне ім’я, без особливого значення, був це слабкий образ того, що мав сповнити Спаситель. «Наступник Мойсея, - пояснює св. Йоан Золотоустий, - який увів народ в обіцяну землю, називається Ісусом. Прослідковуєш образ? Той увів до обіцяної землі, цей - на Небо і до небесних благ: той - після смерти Мойсея, цей - по згасанні закону; той - як вождь, цей - як Цар». Тільки Син Божий носить ім’я Ісус яке, властиво і повно, означає спаситель, ізбавитель, відкупитель. Він і справді є спасителем та відкупителем всього людського роду; Він сповнив усе, що визначало це найсвятіше ім’я. Його ім’я, отже, не є пустим словом, а іменем могутнім, яке містить у собі силу перемоги, спасіння та визволення. ...щоб перед іменем Ісуса. - пише св. ап. Павло, - всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею (Фил. 2, 10). Ім'ям Ісуса Христа Назарянина св. Петро перед дверима Єрусалимського храму оздоровив кривого чоловіка (див. Діян. 3, 1-9). Згідно з обітницею Спасителя, усі, що взивають це ім’я побожно та з глибокою вірою, отримають силу і перемогу в боротьбі. Тож, перебуваючи у великій небезпеці чи відчуваючи напад сильних спокус, призови на допомогу це святе Ім’я; коли почуваєшся слабким у сповненні чесноти, коли не можеш подолати своєї пристрасти, то думай про Ісуса, молись в Його ім’я і відчуєш себе укріпленим та сильним.

«Ім’я «Ісус» не грецького походження, - говорить св. Йоан Золотоустий, - Ісусом Він називається по-еврейськи, що грецькою означає Спаситель; Спасителем же Він називався тому, що спас свій народ... Направду, це було не просте ім’я, а скарб численних благ». Нечувана сила і слава імени Ісус упродовж тисячі літ була невідома народам; від обрізання ж Господнього, осяявши весь світ, неначе блискавиця, спасає, укріпляє, утішає, ущасливлює воно кожного, хто з вірою і любов’ю закликає це святе ім’я. Ім’я Ісус стало знаком, який виявляє нам перед очима все те, що Бог учинив задля нашого спасіння. Як високо почитає святе ім’я Ісус Його Церква, свідчить давній прекрасний звичай вітатися словами: «Слава Ісусу Христу» - «Слава на віки. Амінь». Празник Обрізання Господнього представляє нам, отже, це велике значення імени Ісус і велить нам це Ім’я почитати.

Перед своїм вознесінням на небо Ісус Христос дав своїм учням таку обітницю: «Ім’ям моїм виганятимуть бісів, говоритимуть мовами новими; гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих руки будуть класти і добре їм стане» (Мр. 16, 17-18). Про святість і силу св. Імени Ісуса свідчить св. ап. Павло: «Тому й Бог вивищив і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося, на небі, на землі і під землею» (Фил. 2, 9-10). Св. Йоан Золотоустий, пояснюючи слова псальмопівця: «Господи, яке предивне Твоє ім’я по всій землі» (Пс. 8, 2), каже: «Тим іменем знищена смерть, зв'язані біси, отво - рене Небо, відчинені брами Раю, зісланий Святий Дух, раби стали свобідними, вороги - синами, чужі - наслідниками, люди – ангелами». А до слів псальма «святе і страшне ім'я його» (Пс. 9) він говорить: «А як ім'я його святе і страшне? його страхаються біси, бояться хвороби; тим іменем апостоли навернули вселенну; його замість зброї ужив Давид і побив чужинця; ним доконано багатство великих діл; ним доконуємо священні Таїнства». Тож нашим святим обов'язком є святе Христове Ім'я славити, йому честь віддавати, його призивати, його з почестю мати на устах, як мали його Божа Мати, св. Йосиф, тисячі й тисячі мучеників і іспозідників, що з тим Іменем ішли на муки і на смерть. Святе Ім'я Христове це для нас запорука благословення, вислухання наших молитов, через Нього прощення наших гріхів, в Ньому сила в спокусах, через Нього наше спасіння. Ніколи не сміємо забувати, що звучись християнами, носимо на собі Христове ім'я. Наш прегарний і предавній християнський звичай каже нам іменем Христовим себе взаємно поздоровляти. На св. хрищенні і ми дістали ім'я нашого святого іменника. І це ім'я повинно бути для нас святе й дороге. З цим іменем ми підемо у вічність. «Ніщо так не робить імени людини безсмертним, — каже св. Йоан Золотоустий — як чеснота. Це доказують мученики, доказують останки апостолів, доказує пам'ять тих, що жили чеснотливо... А рибалка Петро, не зробив нічого великого, але віддавшися чесноті, заняв царський город і після смерти сяє ясніше від сонця».

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На Сході.	\|	Празник святого Василія Великого.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.