Богоявлення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа.

Історія розвитку.

Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. А називається цей празник Богоявленням тому, що на ріці Йордан Бог об’явився у трьох Особах. Крім того, Йорданське хрещення було урочистим об’явленням Ісуса Месією, Христом; на Йордані Спаситель вперше явився зібраному народові як Богочоловік, бо голос з неба перед народом засвідчив, що Він є Сином Божим; з того часу Христос почав навчати і творити чуда. Цей празник почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: «Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у вида голубинім, вказуючи на Христа». Про подію Богоявления у III столітті говорять у богослужбах святий Іпполит Римський (+ 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та інші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

Празник Богоявления зі Сходу переходить на Захід. Календар Філокала 354 р. ще не має празника Богоявлення. У 361 р. його вже святкують у Галлії, нинішній Франції, 383 р. — у Північній Італії, потім в Іспанії, за святого Августина — у Північній Африці і близько 400 р.— в Римі. Святі Отці і проповідники Західної Церкви, а саме: Павлин з Нолі, Хрисолог з Равенни й Ісидор Севільський на Богоявлення щораз більше наголошують про поклін мудреців. З часом на Заході 6 січня стає празником Трьох Царів, а пам'ять Христового Хрещення переходить на 13 січня.

В історії святкування Господнього Богоявлення на Сході можна розрізнити три періоди. У першому періоді упродовж III ст. празник містить у собі Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому періоді — IV ст. — серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому періоді, кінець IV ст., празник Христового Різдва й поклін мудреців відокремлюють від Богоявления і переносять на 25 грудня. 6 січня стає тільки днем празника Христового Хрещення. Празник Богоявлення за цісаря Теодосія Молодшого (+ 450) стає державним святом.

У Східній Церкві це свято належить до 12 великих празників. В Апостольських постановах про Богоявлення сказано: «Хай буде у вас у великій пошані день, у якому Господь явив нам божество». Він має 4 дні перед- і 8 днів попразденства. Службу празника уклали Анатолій Константинопольський (V ст.), Софрон Єрусалимський (VII ст. ), Косма Маюмський, Йоан Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст.), Йосиф Студит (IX ст. ).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Празник святого Василія Великого.	\|	Богословська характеристика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.