Богословська характеристика.

Час від свого народження аж до хрещення Господь наш Ісус Христос провів у тихій невідомості в місті Назареті. Подібно, як колись Мойсей у пустелі, Давид серед пастухів на вифлеємських полях та Ілля в Галеаді, Спаситель невидимо для світу, в укритій тиші молитвою, послухом і смиренною покорою приготовлявся до свого великого земного подвигу - спасения людей, задля чого Він і зійшов на землю. Однак, час приготування закінчився. У юдеїв не було прийнято до 30-літнього віку приймати звання учителя народу. Ісусу Христу минуло 30 років, приписані законом, отже, Він уже міг виступити всенародно як учитель. І своє діло Спаситель світу розпочав хрещенням.

Ще у Ст. З. було провіщено, що перед приходом Месії з’явиться Предтеча. В часи Неємії пророк Малахія змалював його у вигляді ангела, який готує дорогу прийдешньому Господу (див. Мал. 3, 1), а натхнений Духом Божим Ісая навіть чув голос вопіюгцого в пустелі, тобто голос Предтечі, що проповідував: Стеліть Господеві дорогу у пустині... Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом (Іс. 40,3.5). А щоби сповнились ті старозавітні пророцтва, п'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія... слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. І він ходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння на прощення гріхів (Лк. 3,1).

Святий Йоан, син Захарії і Єлизавети, родички Пресвятої Діви Марії, був останнім із старозавітних пророків. Уже з молодих літ своїх він подвизався в пустелі у молитві і пості, поки йому не виповнилося тридцять років; одежа його була з верблюжої шерсти і шкіряний пояс на стегнах, а живився він саранчею і диким медом. Давно в юдеїв не було такого пророка і проповідника, як св. Йоан. В його проповідях ожила давня сила слова Ісаї, а його зовнішнє життя нагадувало життя Іллі. Тож не дивно, що вістка про цього строгого посника і великого подвижника поширилася по всій юдейській землі. І саме тоді, коли на празник Труб зібралися над берегами Йордана юдеї з цілої Палестини, щоб прийняти у водах ріки омиття та очищення від гріхів, з’являється перед ними, мов ангел з неба, Йоан і взиває усіх до покаяння і достойного приготування на прийняття прийдешнього Месії. Покайтеся, бо наблизилося небесне царство, - говорить він, Господь уже близько, сам Цар небесний іде до вас; Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки Його. Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, кожна людина побачить спасення Господнє... Чиніть плоди, достойні покаяння (Лк. 3,4-6.8).

Натхненне слово Предтечі Господнього проникало в глибини душ слухачів і багато з них відверто визнавали свої гріхи. Тих, що каялися, як знак майбутнього очищення душі від гріхів, Йоан хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, Хто по ньому прийде, тобто в Ісуса (Діян. 19,4). Однак «Йоанове хрещення, - пояснює св. Йоан Золотоустий, - не було досконале, не подавало Духа Святого і благодатного прощення; веліло каятись, але не мало влади відпускати гріхи; воно було лиш хрещенням покаяння і приводило людей до усвідомлення гріхів». І сам Предтеча не приписував своєму хрещенню значення таїнства, бо коли юдеї питали Йоана про його хрещення, він відповідав: Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем (Лк. 3, 16).І все ж таки виступ Хрестителя був чимось зовсім новим.

Хрещення до якого він закликав, відрізнялосявід решти релігійних омивань. Його не можна повторювати і воно має бути конкретним здійсненням навернення, що назавжди по- новому визначає ціле життя. Воно пов’язане з полум’яним закликом до нового способу мислення і діяння, пов’язане, насамперед, із проголошенням Божого суду та проповідування Більшого, що прийде за Йоаном. Четверте Євангеліє каже нам, що Хреститель «не знав» (Ів.1,30- 33) цього Більшого, якому він хотів підготувати дорогу. Але він знає, що мусить це зробити; що вся його місія спрямована на цьго Іншого.

Одного дня, коли Йоан, відповідно до свого звичаю, проповідував і хрестив у Йордані, серед тих, що прийшли хреститися, з’явився Ісус з Назарету. Провівши дитячі роки в Юдеї, у місті Ютті, як вже зазначалося,Йоан особисто не знав Ісуса з галилейського Назарету; знав про Нього лиш із Божого об’явлення, бо сам Господь об’явив йому, що Той, над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і хрестить Святим Духом (Ів. 1,33).

Через те що сходження в це хрещення передбачало визнання провини і прохання про прощення для нового початку, у цій цілковитій згоді з Божою волею у світі, що характерезується гріхом, міститься також вираження солідарності з людьми, що стали винними, але тягнуться до праведності. Щойно на основі Розп’яття й Воскресіння стало можливим зрозуміти все значення цієї події. Люди, що хрестяться, при сходженні у воду визнають свої гріхи і прагнуть звільнитися від цього тягара гріховності. Що ж робив там Ісус? Лука, який у цілому своєму Євангелії спрямовує пильний погляд на молитву Ісуса, постійно зображає Його що молиться, розмовляє з Отцем, каже нам, що Ісус прийняв хрещення молячись (Лк.3,21). На основі Розп’яття та Воскресіння християнство зрозуміло , що сталося: Ісус взяв на свої плечі провини цілого людства: Він зніс його в Йордан. Він розпочинає свою діяльність з того, що стає на місце грішника. Все значення Хрещення Ісуса стає очевидним щойно у Хресті. Хрещення є прийняттям смерті за гріхи людства, а голос що лунає з неба при Хрещенні - « Це Син Мій любий» - є провіщенням Воскресіння.

Тепер я пропуную зупинитися на події, яка сталася безпосередньо під час самого хрещення, а саме появою Пресвятої Трійці. Тоді Йоан скорився перед Тим, хто прийшов спасти світ, і Творець вселенної приклонив голову під руку Хрестителя. І охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води (Мт. 3,16). А коли Ісус вийшов з води, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на Нього, та залунав з неба голос: «Ти - мій Син любий, Тебе я вподобав» (Лк. 3,21-22).

Вражаюче і сповнене смислу видовище! Глибоке, незрозуміле для людського, і навіть для ангельського розуму тайна Пресвятої Тройці, бачачи якЙордан вернувся назад, ангели настрашились, злякалось Небо, і земля задрижала, і схвилювалось море, і все видиме і невидиме (на утрені, переклад автора).

Над Ісусом відкривається небо - знак примирення Бога з людьми, бо своїм приходом на цей світ Христос відкрив небо тим, що своїми гріхами його замкнули. Зішестя Святого Духа означає, що над Ісусом після хрещення водою здійснилося вище хрещення - Святим Духом; Бог помазав Святим Духом та силою (Діян. 10, 38) і з того часу Ісусу належить провіщене пророками ім’я «Христос» (св. Йоан Золотоустий). Об’явлення Святого Духа у вигляді голуба вказувало на головні ознаки душі Ісуса Христа: чистоту, чоловіколюбність, лагідність, оскільки голуб є птахом чистим, чоловіколюбним і лагідним. Св. Йоан Золотоустий і преп. Теофілакт об’явлення Святого Духа у вигляді голуба пояснюють так: «Як у часи Ноя голубка звістила кінець потопу, принісши оливну галузку, так і тепер Святий Дух звіщає розрішення гріхів у вигляді голуба; там - оливна галузка, тут - милосердя Бога нашого». Слова Бога Отця: Це Син мій любий (Мт. 3,17), - містять у собі науку про Єдиносущного з Отцем Сина Божого. Усім людям через хрещення Господа вперше явилося найбільша тайна нашої віри: один Бог у трьох Особах, Божественна Тройця; Тройця Бог наш себе нероздільно явив,- як співає у своїх піснях торжествуюча Церква, Троїчне явилося поклоніння, Тройця просіяла: Бог Отець говорив з неба про Сина, Син Божий Ісус Христос хрестився від Йоана, Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба. «Бог розділяється, так би мовити, нероздільно, - говорить св. Григорій Богослов, - і єднається роздільно; тому що Божество є Єдине у трьох і єдине є Троє, в яких є Божество, або, точніше сказати, які є Божеством. ...є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через Нього (1 Кор. 8, 6), і єдиний Дух Святий, у якому є все. Не єство розділяємо, а розрізняємо особисті ознаки єдиного і нероздільного єства». А оскільки «Бог є незбагненний для людей, і навіть для херувимів та серафимів» (св. Йоан Золотоустий), то й наука про Пресвяту Тройцю для людського розуму тайна незбагненна, яку ми знаємо лиш з Божого об’явлення, і тому сильно й непорушно маємо вірити.

Богоявления над Йорданом літургійно пов’язане з Різдвом. Святкуючи ці обидві події, церковна традиція наголошує, що і воплочення, і хрещення Господнє є Богоявленням. Згідно тексту Великого Йорданського водосвяття, «у попереднім празнику ми бачили Тебе младенцем, а в теперішнім совершенним Тебе бачимо, явленого нашого Бога». У Різдві Бог-Слово, «народився», а тепер «явився плоттю родові людському»; у Різдві «Сонце правди» зійшло, а тепер «засіяло». Літургійна традиція Церкви називає свято Богоявления також і Просвіченням. Стихири празника Богоявления висвітлюють зв'язок між Різдвом і Йорданом: те, що звіщав ангел, звіщає тепер людям Хреститель; пролитою кров’ю немовлят став бездітний Вифлиєм - через освячені води хрещення став багатодітним Йордан; те, що зірка звістила у Вифлиємі мудрецям, тепер сам Отець об’являє світові.

Після свого хрещення Ісус Христос уже не повертався до Назарету, а пішов у пустелю, в околицях Йордану, де в пості і молитві провів сорок днів і ночей, перемагаючи духа пітьми та приготовляючи себе до великого діла спасения людського роду. А Йоан Хреститель, пересвідчившись, що Ісус - обіцяний Месія, Син Божий, радістю перемінив свою проповідь про прийдешнього Христа Спасителя на проповідь про об'явленого і тепер із ще більшою ревністю став проповідувати покаяння та наближення небесного царства.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Богоявлення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа.	\|	Вірування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.