• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чому мало святих у наш час?

А може і їх не є так мало, як видається. Святість не криклива, як грішність. Святість - це звичайний, природній стан божого створіння. Вона тиха і смиренна, лагідна і милосердна. Святість - це відблиск Бога, що спадає на нас! Дивлячись на святих людей, ми найперше бачимо Бога, Його відблиск Слави і присутності серед нас. Святість - це виконувати добре кожну добру справу Богові на славу і людям на користь. Це хіба так важко? Якщо ні, то бажаймо святості один одному, пишімо у СМС-ках і соц-мережах, нагадуючи про це, молімось за це, допомагаймо один одному йти цим шляхом. Без сумніву кількість святих перевищує кількість імен поміщених в церковний календар, або просто записані в історії. Велика кількість святих залишилась у незнанні, але всі вони стануть явними при кінці світу. Визнаних святих нас закликають до почитания, щоб вшанувати цих подвижників Божих, набратися у них мужності і охоти жити за наукою Христа, і таким чином також дійти до святості.

Слово «святий» існувало в мові народів ще до прийняття ними християнства. Тоді воно означало – «сильний, міцний, великий на зріст», потім – «світлий, осяйний, незаплямований, чистий, шанований». Спорідненими є слова: цвіт, світло, святий. Повний православний богословський енциклопедичний словник приводить декілька визначень поняття «святий»:

- те, що й обраний, істинно віруючий, обраний на служіння і славослів'я Богу;

- який живе за правилами, продиктованими вірою;

- угодник Божий, удостоєний вічного блаженства.

Приналежність до лику святих завжди розглядалося церковною свідомістю як факт прояву в Церкві святості Божої, посередником якої є подвижник благочестя.

Свідченням такої святості є:

1. Віра Церкви в святість подвижників як людей, що догодили Богу і послужили пришестю на землю Сина Божого і проповіді Святої Євангелії (на підставі такої віри прославилися праотці, отці, пророки і апостоли).

2. Мученицька смерть за Ісуса Христа чи перенесення знущання за віру Христову.

3. Чудеса, що чиняться святими по його молитвах, або від їх чесних останків - мощей, як найбільший доказ святості покійного, на дію в ньому і через нього Божественної благодаті. Церква завжди надавала великого значення нетлінності мощей.

4. Високе першосвятительське і святительське служіння Церкві.

5. Великі заслуги перед Церквою і народом Божим.

6. Доброчесне, праведне і святе життя.

Нерідко свідченням святості праведника було велике шанування його народом, іноді ще й при житті. Після смерті подвижника тими християнами, що почитали його, складалася йому служба, тропар і кондак, писалася ікона і житіє. В основі такої шани завжди лежала Вища допомога людям від подвижника; проте через відсутність записів про такі чудеса, Церква могла канонізувати праведника на підставі великого шанування його народом.

Переглядів: 568