Місячний (нерухомий) цикл: свята святих

Спомин чуда архистратига Михаїла в Колоссах.

Переставлення святого апостола і євангелиста Йоана Богослова.

Неділя святих Отців Сьомого Вселенського Собору.

Собор архистратига Михаїла.

Святого Миколая Чудотворця.

Святого первомученика Стефана.

Різдво святого Йоана Хрестителя.

Святих апостолів Петра й Павла.

Усікновення чесної голови святого Йоана Хрестителя.

КОРОТКА ІСТОРІЯ.

Почитания святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Культ мучеників у пізні віки охоплює ще культ апостолів, єрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь. Цісар Костянтин Великий (+337) збудував у Царгороді церкву в честь дванадцяти апостолів.

До культу новозавітних святих долучається також культ старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський (+ 386) у своїй П'ятій містагогічній катехизі говорить, що в часі святої Літургії після освячення «ми згадуємо тих, що уснули перед нами, найперше, патріярхів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами».

У нашій католицькій церкві маємо багато святих, але і серед них є ті, які є величніші, більш почитані, це зразки ідеалу-християнина. Великі святі є для нас великим прикладом праведного життя. Кожний із них мав на меті прославити Бога. Таких людей почитаємо дуже урочисто, святково, піднесено. Дуже часто віддаємо під їхній покров наше життя у Тайні Хрещення, коли вибираємо ім’я, віддаємо під покров наші храми та каплиці. Вони стали знаряддям Бога для навернення не тільки тих людей, котрі жили у час святого, але й і нас, у сьогоденні, за їхніми молитвами, які ми возносимо до Господа через них. Навертаємося і ми через чуда, які Великі святі творили в ім’я Христа. Свою святість вони здобували через плідну працю як і духовну так і фізичну.

Свята, які встановлені на честь того чи іншого святого мають на меті показати, що кожна людина може стати святою, прагнути до святості і таким чином зближуватись з Господом. Вони є для нас зразком.

ЩО ТАКЕ СВЯТІСТЬ?

Наслідування Христа - це подорож до Неба дорогою святості.

Що ж це є «святість»? Чи це - ідеальність? Бездоганність? А може «кращість серед усіх» чи «захоплююча незвичайність, чудотворність, дивовижність»? Багато релігій по- різному визначають цей термін, але всі об’єднуються у тому, що святість - це доброта, це протилежність злому. Шкода, що святість стала розумітися також як відмінна від звичайної людськості, що вона стала незвичайний, ненормальним явищем. У задумі Бога так не було і так не є. Святість це не є привілей для деяких, до святості покликані всі, без виключення. Призначеність Богу Твоє від Твоїх Тобі приносимо.

В єврейській традиції, а згодом і в християнстві, слово святий (кедош) означає призначеність Богу. Тобто, що особа або річ є призначена для служіння Богові. Людина від моменту присвячення заявляла, що тільки Бог мав право відносно долі і використання того чи іншого. Богопосвячені особи - це ті, що посвятилися на служіння Богу і, навіть, якщо здійснюють не релігійні обряди, то творять всі діяння на славу Божу. Освячені предмети, святі діяння - це ті, що посвячені Богу і на Боже служіння, звідси Богослужіння, тобто святі обряди служіння. Також святі місця це вияв особливої присутності Бога. Покликання наше - це освячувати наше життя і все, що наповняє його, є невід’ємною його частиною. Колись все було святим і освяченим, але через гріх прийшло осквернення, що не знищило святість, яка є вічною, але затьмарило її, ось тому наше завдання відновлювати те, що було загублено.

Святість - це дар, що сходить від Бога. У християнстві святість - це не є елемент особистий, який людина здобуває своїми силами, це не ознака характеру чи самовдосконалення.

Наша віра - це діалог між Богом і людиною. А в цьому діалозі є дарування святості Богом і прийняття її людиною. Нам належить бути відкритими на цей дар і його утримувати особливо в часі спокус. Святість - це наслідування Христа, яке починається від святого Хрещення в ім’я Пресвятої Трійці. Саме тоді наші батьки вирішили нам дарувати початок духовного життя і ми освятилися. Що сталось із нашою святістю ми вже знаємо із історії нашого життя. Знаємо також, що її можна відновити через щире розкаяння і відпущення гріхів. Наповнюючи наше видиме життя невидимим, матеріальність - духовністю, відновлюємо первісний образ і подобу Божу - відновлюємо Лик Божий у нас, а отже повертаємо і Святість.

Духовне життя - це наповнення духом Христа. Ми вже належимо тільки до себе чи є рабами противника святості, але вертаємося до Бога. Це повернення є відновлення єдності із Ним. Цей вибір ми маємо підтвердити кожного дня, у кожній ситуації. Деколи ми спокушаємось і деколи падаємо в гріх. Тому повернення до святості називається: навернення! Навернутися - це означає повернутися у сторону Бога, щоб далі наслідувати Його і бути з Ним. І коли ми не живемо життям достойним, християнським, коли підпадаємо під вплив світу, кажучи, що тепер святих немає, що всі чинять гріхи і ми чинимо - це означає, що ми втрачаємо діалог із Богом, від якого і походить святість. «Бо Ти єси освячення наше!» Дехто зневірюється в святості, бо падає дуже часто під спокусами. Чи часом це не причина в тому, що дуже покладається на власні сили і мало на Божі? Боротьба з пристрастями чи злими звичками має бути в з допомогою Божою і Божою силою. Коли будемо в єдності із Ним, то злі сили самі відступлять, боячись Творця Вседержителя. А коли ми виправдовуємо свою слабкість і дивимось на інших, то найперше виявляємо свою маловіру, а часом і безвір’я в Бога. Так поповнюємо гріх і вчиняємо навіть святотатство, адже знищуємо в собі образ і подобу Божу, нашу святість.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості богослужіння.	\|	Чому мало святих у наш час?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.